Постанова № 4734382, 09.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"09" червня 2009 р.                                                                       № 2а- 36020/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Канберра"

до Державної опдаткової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

третьої особи - ТОВ "ПБК "Вертикаль"

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Канберра»звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, третя особа ТОВ «ПБК «Вертикаль»»в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 000004 від 22.01.2009 року; № 000005 від 22.01.2009 року.

          В обґрунтування позову позивач вказав, що 22 січня 2009 року начальником ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було винесено податкові повідомлення -рішення № 000004\0 і № 000005\0 , за якими відповідно було визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 2000,0 грн. та штрафними ( фінансовими ) санкціями у сумі 1000,0 грн. та за податком на прибуток в сумі 2500,0 грн, та штрафними ( фінансовими) санкціями 1000,0 грн.

Як вказав позивач вказані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі акту документальної невиїзної перевірки № 6109\ 182\30139044 від 31.12.2008.

Позивач зазначив, що вважає спірні повідомлення - рішення незаконними та такими, що порушують наші права та законні інтереси, виходячи з наступного:

1.          Перевірка проводилась на підставі відомостей, викладених у листі ДПІ у Московському районі м. Харкова № 875Y7Y23-206 від 03.11.2008, яким остання повідомила про те, що за результатами перевірки TOB «ПБК «Вертикаль»всі угоди та дані декларацій взнаються нікчемними. В зв'язку з тим, що між нашим підприємством та TOB «ПБК «Вертикаль»були господарські правовідносини, відповідач на підставі даних, викладених у акті перевірки TOB «ПБК «Вертикаль»визнав самостійно недісними дані у податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року в частині валових витрат на суму 10000,0 грн., а також дані, відображені у декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року щодо обсягів придбання товару та податкового кредиту - недійсними на суму 2000,0 грн. На момент надіслання листа ДПІ у Московському районі м. Харкова TOB «БК «Вертикаль»звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним поадкового повідомлення-рішення. Крім того, Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № позов було задоволено.

2.          Акт перевірки TOB «ПБК «Вертикаль»не був підписаний всіма перевіряючими, а отже він не є дійсним.

3.          Відповідно до вимог діючого законодавства України відомості про суму податкового кредиту підприємства включають на підставі податкової накладної, які можуть видаватися підприємствами лише за умови наявності Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. На теперішній час у нашого підприємства і у TOB «ПБК «Вертикаль»не скасовано свідоцтво платника ПДВ, таким чином ми цілком правомірно включили вказані суми у суми податкового кредиту.

4. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач зазначив, що вважає визначені податкові зобов'язання у податкових повідомлення-рішеннях є помилковими та незаконними, а зазначені податкові повідомлення-рішеннях підлягають перегляду та скасуванню повністю.

Представник позивача в судове засідання з’явився та підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представник третьої особи TOB «ПБК «Вертикаль»в судове засідання з’явився та підтримав позицію позивача з обставин вказаних позивачем.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка підтвердження відомостей отриманих від особи яка мала правові відносини з TOB «ПБК «Вертикаль».

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 6109/182/30139044 від 31.12.2008 року, яким встановлено порушення підприємства пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, у разі чого було занижено податок на додану вартість за березень 2008 року у сумі 2000,00 грн. та п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2008 року у розмірі 2500,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що під час перевірки при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлені правові відносини позивача по справі з TOB ПБК «Вертикаль», а саме: підприємство ТОВ «Канберра»у складі податкового кредиту відобразило згідно Додатку 5 обсяг поставки товарів (робіт, послуг) від TOB ПБК «Вертикаль»за березень 2008 року.

Таким чином, згідно даних ТОВ «Канберра» підприємством від TOB ПБК «Вертикаль»було отримано товарів, робіт, послуг на суму 12000,01 т.ч. ПДВ 2000,00 грн.

-          Також актом перевірки встановлено, що на підставі наданих до перевірки документів встановлено, що TOB "Проектно - будівельна компанія "Вертикаль" поставляло товари для ТОВ «Канберра»на видаткової накладної від 31.03.2008 року .

Станом на 01.07.2008 року кредиторська заборгованість ТОВ «Канберра»перед TOB ПБК «Вертикаль»складає 12000,01грн.

Суд звертає увагу, що підставою та таких висновків відповідача були данні листа ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6713/7/23-206 від 29.10.2008 з якого отримана інформація, що за результатами перевірки TOB „ПБК „Вертикаль" складено акт перевірки від 08.10.2008 №4729/23-32948799, яким встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB „ПБК „Вертикаль" з постачальниками та покупцями.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР . Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період - не є дійсними.

Також, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними.

ДПІ у Московському районі м. Харкова , при встановленні нікчемності правочинів TOB „ПБК „Вертикаль" з постачальниками та покупцями посилається на наступне:

Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у TOB «ПБК «Вертикаль»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме:

•          відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених та угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14-15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), сумісників - немає, хоча, відповідно до п. 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 року N 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за N 939/6130 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)":

•          підрядних контрактів, або договорів, укладених з безпосередніми виконавцями робіт, TOB «ПБК «Вертикаль»не надано.

•          перевірити наявність покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (пального), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах) не є можливим у зв'язку з ненаданням підприємством обігових відомостей по матеріальних рахунках 15;20;22;23;25;26;28.

•          згідно касових книг підприємства та журналу-ордеру по рахунку 301 (каса), з квітня 2006р по червень 2008р. директору підприємства Романовському O.A. видавались грошові кошти підзвіт на загальну суму 532455241,27 грн. Авансові звіти та документи, що підтверджують витрати директором таких коштів, для перевірки не надані. Кошти до каси підприємства не повернуті. Перевірити цільове використання отриманих підзвіт коштів та встановити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю неможливо.

Виходячи з вище зазначено листа відповідачем було зроблено висновок, що оскільки покупцем товару TOB «ПБК «Вертикаль»за нікчемними правочинами, у тому числі є ТОВ «Канберра» , а отже і суми перераховані позивачем на рахунок TOB „ПБК „Вертикаль" не пов'язані зі сплатою вартості товарів, робіт, послуг( оскільки було встановлено, що TOB „ПБК „Вертикаль" укладало нікчемні угоди, по яким нікому та ніколи не поставлялись товари, роботи, послуги).

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, було винесено податкове повідомлення - рішення № 000004/0 від 22.01.2009 року; № 000005/0 від 22.01.2009 року

Суд зазначає, та вказаний факт не заперечувався відповідачем, що підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень рішень був вище лист ДПІ у Московському районі м.Харкова.

Також суд зазначає, що факт отримання послуг та розрахунок за оскаржені послуги сторонами не оскаржується.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" на думку відповідача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та TOB „ПБК „Вертикаль"на укладання таких договорів в моментїх укладання суду відповідачем не надано.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реестру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час як на час укладення угоди між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" так і на час судового розгляду TOB „ПБК „Вертикаль" знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов’язує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п.п 5.1. ст.. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."

Суд зазначає, що факт товарності угоди та фактичний розрахунок за неї підтверджується матеріалами справи.

Крім цього представник TOB „ПБК „Вертикаль" підтвердив в судовому засідання фактичність укладеної спірних угод.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані TOB „ПБК „Вертикаль" на виконання договору є чинними оскільки TOB „ПБК „Вертикаль" є платником ПДВ, а отже має права видавати вище зазначені податкові накладні.

Крім цього суд зазначає, що посилання відповідача на той факт, що TOB „ПБК „Вертикаль" не здає податкову звітність не є обґрунтованим оскільки по-перше: відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А в абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Позивач під час судового засідання надав всі необхідні документи, по-друге: у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не подача податкової звітності контрагентом позивача не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод, укладених з моменту державної реєстрації контрагента до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, бо будь які докази тому ,що TOB „ПБК „Вертикаль", не здійснював господарські операції відповідачем у відповідності до ст.. 71 КАС України суду надано не було.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення № 000004/0 від 22.01.2009 року; № 000005/0 від 22.01.2009 року винесено ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з порушення норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Канберра" до Державної опдаткової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, третьої особи - ТОВ "ПБК "Вертикаль" про про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 000004 від 22.01.2009 року; № 000005 від 22.01.2009 року. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 12.06.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.