Постанова № 4734302, 02.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" червня 2009 р.                                                                       № 2а- 275/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Неофіт"

до Ізюмської об"єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство”Неофіт” звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспеції у Хакрівській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 19.01.2005р. № 0000152310/3 по податку на прибуток в сумі 604334 грн., № 0000152310/3 про застосування штрафу по податку на прибуток в сумі 201445 грн., -№ 0000162310/3 штрафна санкція за не оприбуткування готівкових коштів в сумі 7500 грн.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що прийняті рішення не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, при самостійному обчисленні податкових зобов’язань Відповідачем були не враховані документальні підтвердження фактів, відображених в бухгалтерському та податковому обліку Позивача, чим порушено вимоги п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб, затверджений наказом ДПА України від 16.09.2002р. №429 (дійсний на момент складання акту перевірки)

          Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі та надав заперечення, в якому просив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення посилаючись на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення було винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

          Судом встановлено, що працівниками Ізюмської ОДПІ було здійснено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП”Неофіт” за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. про що складено акт перевірки від 30.07.2004р. №75/10/30767528.

Акт перевірки містить висновки посадових осіб, які здійснювали перевірку, про порушення пп.4.1.6 пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 , пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97р. №283 „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки Позивач не включив до складу валового доходу:

-          у 1 кварталі 2003р. вартість основних фондів як безоплатно отриманих на суму 1186043,0грн.,

-          за 2 квартал 2003р. вартість товарно-матеріальних цінностей як реалізованих СТОВ”Добробут” у квітні та травні 2003р. на суму 129701,0грн..

Крім цього в акті перевірки зазначено, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат у 4 кварталі 2003р. вартість придбаних основних фондів на суму 156918,00грн., суми невиплаченої працівникам підприємства заробітної плати на суму 1161,00грн., що загалом призвело до самостійного донарахування контролюючим органом податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 403237,00грн. та застосування подвійної фінансової санкції на суму 402890грн.(201445,00*2)

           Крім того, в акті перевірки зазначено про неоприбуткування готівки в касі ПП”Неофіт” в сумі 1500,00грн. та порушення Указу Президента України від 12.06.1995р. №436 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, чим передбачено штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої готівки на суму 7500,00грн.

          Судом встановлено та вбачається з описової частини акту перевірки, вказані порушення встановлені перевіряючими у зв’язку з тим, що до перевірки позивачем не надано угод, товарно-транспортних накладних, журналів обліку довіреностей, актів виконаних робіт, актів звірки та інших первинних документів. В ході перевірки було проведено інвентаризацію основних фондів та встановлено розбіжності із статистичними звітними, які подавалися станом на 01.05.2004р.

          На підставі акта перевірки від 30.07.2004р. № 75/10/30767528 заступником начальника Ізюмської ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2004р. № 0000152310/0 по податку на прибуток в сумі 604856 грн. (основний платіж –403237 грн.,фінансова санкція –201619 грн.),№ 0000152310/0 про застосування штрафної санкція по податку на прибуток в сумі 201619 грн.,№ 0000162310/0 про застосування штрафу за не оприбуткування готівки в сумі 7500 грн.

          Позивач не погодився з прийнятими рішеннями і відповідно пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення до органу вищого рівня, у зв’язку з чим було скасовано податкові повідомлення-рішення Відповідача від 06.08.2004р. №№ 0000152310/0, № 0000152310/0 по податку на прибуток на загальну суму 696 грн. в частині завищення валових витрат на нараховану та несплачену заробітну плату робітникам Позивача в сумі 1161 грн. (рішення про результати розгляду скарги ДПА України від 13.01.2005р. № 291/6/251215).

В наслідок зменшення донарахованих сум податкових зобов’язань відповідно рішення ДПА України від 13.01.2005р. № 291/6/251215, відповідачем було зменшено загальну суму донарахованих податкових зобов’язань та прийнято повідомлення-рішення від 19.01.2005р.:№ 0000152310/3 по податку на прибуток в сумі 604334 грн. (основний платіж-402889 грн., фінансова санкція –201445 грн.), № 0000152310/3про застосування штрафної санкції по податку на прибуток в сумі 201445 грн.,№ 0000162310/3 про застосування штрафної санкції за не оприбуткування готівкових коштів в сумі 7500 грн.

Також суд зазначає, що перед початком судового засідання представником позивача було заявлено клопотання в порядку ч.1 ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строків на звернення до суду з адміністративним позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень прийнятих 19.01.2005р., які на момент подання позову залишилися неузгодженими.

Представник відповідача наполягав на застосуванні строків позовної давності визначених у ст.. 99 КАС України.

В обгрунтування клопотання позивач вказав, що підставою пропуску строку позовної давності був той факт, що при новому розгляді справи №2а-193/07, була здійснена судово-економічна експертиза, за результатами проведення якої було складено висновок від 18.03.2008 року № 665.

Також позивач вказав, що він є юридичною особою, яка здійснює діяльність у сфері сільськогосподарського господарства Борівського району Харківської області. У відповідності до ч. 7 ст. 56 КАС України законним представником підприємства є його керівник на підставі статуту. На підставі ч. 1 ст. 56 КАС України участь в адміністративному процесі беруть уповноважені особи або їх представники на підставі довіреності.

У зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства в період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року позивач не здійснював господарську діяльність та не мав змоги приймати участь у судових засіданнях.

У відповідності до вимог ст..100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущеного строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню, оскільки згідно документів наданих позивачем по справі вбачається, що дійсно позивач не мав можливості отримати належну юридичну допомогу оскільки у нього було тяжке фінансове становище.

Крім цього суд зазначає, що у відповідності до положень ст.. 6КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно абзацу „б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(Закон 2181-ІІІ) контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».. органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають право здійснювати документальні перевірки (на підставі поданих декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів(обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами….на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори..

Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429 було затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання якого є обов’язковим при оформленні результатів планових документальних перевірок. (Далі за текстом –Порядок оформлення перевірок)

Згідно п.1.7 Порядку оформлення перевірок факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства . Суд звертає увагу, що надані та досліджені судом документи свідчать, що основні фонди-виробниче обладнання, що рахуються по бухгалтерському та податковому обліку позивача у складі 3-ї групи по балансовому рахунку №104 „”Машини та обладнання”, були придбані у фізичних осіб відповідно договорів купівлі-продажу від 03.01.2003р.з компенсацією його вартості в сумі 1186043,00грн.

Згідно п. 4.1 договорів від 03.01.2003р. оплата за майно здійснюється протягом 18 місяців після його передачі у власність позивачу відповідно актів приймання-передачі.

Додатковими угодами від 31.06.2004р. до порядку розрахунків за придбане майно було внесено зміни в частині відстрочення платежу за майно до 03.01.2006р.

Відповідно п. 1.31 ст.1 Закону України від 22.05.97р. № 283 “ Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.

Що стосується посилання представник відповідача на відсутність в фінансовому звіті позивача за 2003 рік наявності кредиторської заборгованості за отримані основні фонди на суму 1186043 грн. та на те, що документи, які підтверджують придбання таких основних фондів не перевірялися, а тому зробив висновок про безоплатне отримання цього майна.

          Проте, надані суду документи підтверджують, що згідно актів приймання-передачі від 03.01.2003р.-документів первинного бухгалтерського обліку, придбані основні фонди по первісній вартості 1186043 грн., були оприбутковані підприємством на баланс.

По бухгалтерському обліку придбання основних фондів згідно вказаних угод, було відображено бухгалтерськими проводками по кредиту рахунка № 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” в кореспонденції з дебетом рахунку № 152 “Придбання основних засобів”, що підтверджується записом у головній книзі ПП “Неофіт” за 2003 рік.

Пунктом 1.23 статті 1 Закону України від 22.05.97р. № 283 “ Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що безоплатно надані товари –це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення.

          Виходячи з вище викладеного суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України відповідач, стверджуючи про безоплатно надані основні фонди, не надав жодних документальних доказів, які б підтверджували існування чи договорів дарування, чи будь-яких інших договорів, які не передбачають компенсацію вартості основних фондів на загальну суму 1186043,00грн..

Відповідно до п.40 Положення(стандарт) бухгалтерського обліку №2 „Баланс”, який затвердженонаказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87 (із змінами) та п.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.03р. №561 (із змінами) справедлива вартість безоплатно отриманих об’єктів основних засобів збільшує сальдо додаткового капіталу.

Також суд звертає увагу, що відповідачем при перевірці не досліджено статистичні дані, які містяться у фінансовому звіті позивача за 2003рік стосовно розміру додаткового капіталу по рядку №320 (форма 1-м.).

За даними балансу позивача за 2003рік збільшення додаткового капіталу не відбувалося, що спростовує висновки відповідача про безоплатне отримання основних фондів на підставі записів в фінансовій звітності.

Факт придбання основних фондів на суму 1186043грн., наявність договорів купівлі-продажу та інших документів досліджено та підтверджено судово-економічною експертизою Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. Н.С.Бокаріуса методом документальної перевірки та порівняння. (Висновок від 18.03.2008р. №2а-1932/07)

Крім того, надані суду документи свідчать про проведення звірки заборгованості яка виникла у Позивача на підставі договорів купівлі-продажу від 03.01.2003р., що підтверджується актами звірки станом на 03.01.2006р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначає, що твердження відповідача про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у зв’язку з невключенням ним до складу валового доходу у 1 кварталі 2003р. вартості основних фондів на суму 1186043,0грн. як безоплатно отриманих, є неправомірним та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки це майно було придбано Позивачем відповідно до договорів купівлі-продажу з компенсацією його вартості.

Надані суду документи по взаємовідношенням з СТОВ”Добробут” свідчать, що відповідно угоди зберіганння від 08.04.2003р. Позивач здійснив передачу товарно-матеріальних цінностей вартістю 129701,00грн. Факт передачі підтверджується актами приймання-передачі від 10.04.2003р. паливно-мастильних матеріалів на суму 24404,00 грн., від 05.05.2003р. паливно-мастильних матеріалів та сільгосппродукції на суму 80279,00 грн., від 10.05.2003р. аміачної селітри на суму 25018,00 грн.

В описовій частині акту перевірки відповідач вважає вказану операцію продажем товарів та стверджує про заниження валового доходу у 2 кварталі 2003р. на суму 129701,00грн.(в квітні та травні 2003р.) та самостійно здійснив нарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток.

Відповідно пункту 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” операції з надання товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання) не вважаються продажем.

Крім того, договорів купівлі-продажу, які передбачають перехід права власності та компенсацію вартості вказаних товарів та підтверджують факт продажу у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України відповідач в обгрунтування своєї правової позиції не надав

          Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів перевірок не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства .

          Надані суду документи свідчать, що матеріальні цінності, які перебували на зберіганні СТОВ”Добробут”, знаходяться на балансі позивача, а за надані послуги було сплачено плату згідно актів виконаних робіт від 19.10.2007р. по зберіганню матеріалів.

          З урахуванням вимог п.1.31 ст.1 , пп.4.1.1, п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” висновки відповідача про невключення до складу валових доходів у 2 кварталі 2003р. вартості матеріальних цінностей на суму 129701,00грн. є неправомірним, оскільки відповідач не довів факт продажу таких матеріалів і суперечать вимогам чинного податкового законодавства.

          При дослідженні судом договору поставки від 14.11.2003р. №3/14/03 встановлено, що позивач реалізував ТОВ”Борівський міжгосподарський комбікормовий завод” майно на суму 153515,00грн., про що складений акт приймання-передачі від 14.11.2003р. Згідно записів у бухгалтерських документах а також в описовій частині акту перевірки вказане майно лічилося у складі 3 групи основних фондів та на дату продажу (станом на 01.10.2003р.) балансова(залишкова) вартість складала в сумі 1032268,00грн.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначає, що з урахуванням вимог пп.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачено, що у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2,3,4 у зв’язку з їх продажем, балансова вартість відповідної групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

          Суд встановив, що відповідач в акті перевірки зафіксував факт помилкового включення позивачем до складу валового доходу у 4 кварталі 2003р. вартості реалізованих основних фондів на суму 153515,00грн. по 3-й групі, балансова вартість якої значно перевищує вартість продажу.

          Але суд звертає увагу, що відповідач, в порушення п.4.2 ст.4 Закону 2181-ІІІ та пункту 3 Порядку оформлення результатів перевірок , не врахував помилкове завищення валового доходу у 4 кварталі 2003р., що в свою чергу призвело до невірного визначення контролюючим органом в ході перевірки податкового зобов’язання по податку на прибуток.

          Надані суду документи, які містять інформацію про проведення інвентаризації основних фондів позивача в ході перевірки, свідчать, що станом на 01.01.2003р. на балансі позивача лічилися основні фонди 1,2,3 групи балансовою вартістю 143200,00 грн.., які використовувалися у господарській діяльності підприємства. Протягом 2003 року надійшло основних фондів на суму 1342960,00грн, вибуло основних фондів на суму 167700,00.грн.

Відповідно норм амортизаційних відрахувань на підставі пп..8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” по дебету рахунка № 131 “Знос основних засобів” за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. ПП “Неофіт” було нараховано амортизацію по кожній групі основних засобів на загальну суму 139937 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю амортизаційних нарахувань за 2003 рік. та записами в головній книзі підприиємства.

          Відповідно пункту 3.1 статті3 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з цим Законом.

Таким чином, відповідач при здійсненні документальної перевірки та самостійному обчисленні податкового зобов’язання по податку на прибуток за 2003 рік припустився неточностей, не врахував амортизаційні відрахування.

Надані суду касові документи свідчать, що для закупівлі сільськогосподарської продукції головним бухгалтером були отримані в установі Ізюмського відділення Ощадного банку України готівкові кошти в сумі 1500 грн., що підтверджується чеком серії КЕ № 17779890 від 27.05. 2003р.

          Відповідно п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72(чинного на момент перевірки) передбачено оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і ведення касової книги, що свідчить про ведення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером.

          Як вбачається із наданих документальних доказів в матеріалах справи в бухгалтерському обліку оприбуткування готівки відображено у журналі реєстрації касових ордерів за 2003рік, чим підтверджується реєстрацію виписаного прибуткового касового ордера від 27.05.2003р. № 12 із записом у касовій книзі по оприбуткуванню готівкових коштів в сумі 1500 грн. за 27.05.2003р.

          Одже, висновки перевірючих про неоприбуткування готівкових коштів на суму 1500,00грн. є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

          У зв’язку з відсутністю складу правопорушення для застосування санкцій згідно статті 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

          Згідно п.7 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку і розмірах, встановленому законом порядку.

          Судом встановлено, що відповідач виніс спірне податкове повідомлення –рішення №0000162310/3, яким застосовані штрафні санкції за неоприбуткування готівки в касі підприємства, визначивши його як податкове зобов’язання в розумінні Закону 2181-ІІІ.

          Згідно з преамбулою Закону 2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів(обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З набранням чинності зазначеним Законом уніфіковано, зокрема, порядок та строки подання податкових декларацій(розрахунків), строки сплати сум податкових зобов’язань, підстави та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань,у фінансових санкціях які передбачені у розмірах, диференційованих в залежності від кількості днів затримки сплати сум податкових зобов’язань.

          Згідно п. 1.9 ст.1 Закону 2181-ІІІ податкове повідомлення-письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначених контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

          В розумінні Закону 2181-ІІІ податкове повідомлення може застосовуватись          лише щодо обов’язку зі сплати податків і зборів(обов’язкових платежів).

          Штрафні санкції за порушення податкового законодавства визначені статтею 17 Закону 2181-ІІІ.

          Разом з цим, штрафні санкції за порушення вимог Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не передбачені статтею 17 Закону 2181-ІІІ.

          Вичерпний перелік податків і зборів визначено статтями 14,15 Закону України ”Про систему оподаткування”, до яких штрафна санкція за неоприбуткування готівки в касі підприємства не входить, а тому Відповідач не мав законних підстав приймати повідомлення-рішення на суму 7500,00грн. відповідно до Закону 2181-ІІІ і обов’язок сплати таких штрафів не належить до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що висновки акту перевірки зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, що мають значення для правильного визначення податкових зобов’язань та штрафу згідно Указу Президента України, у зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків, є незаконними.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Неофіт" до Ізюмської об"єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 19.01.2005р. № 0000152310/3 по податку на прибуток в сумі 604334 грн., від 19.01.2005р. № 0000152310/3 про застосування штрафу по податку на прибуток в сумі 201445 грн., від 19.01.2005р. № 0000162310/3 штрафна санкція за не оприбуткування готівкових коштів в сумі 7500 грн. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 05.06.2009 року

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.