Постанова № 4734251, 07.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар"їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" травня 2009 р.                                                                                 № 2-а-29200/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства "Новий стиль"

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення нечинним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ «Новий Стиль» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати не чинним винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 000641600/0 від 21.10.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 9343, 00 грн. та стягнути судові витрати.

          В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що оскаржене податкове повідомлення рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства,а тому підлягає визнанню не чинним.

          Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що підстав для задоволення позовних вимог підприємства немає. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення ДПІ прийняте у відповідності до вимог закону та посилається на матеріали перевірки, якою встановлені порушення п.п. 7. 2. 3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (надалі – закон про податок на додану вартість).

          Судом встановлено, що ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 р. За результатами перевірки складено акт № 1118/16-011/32565288 від 20.10.2008 р. від 26.08.2008 р.

          На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 000641600/0 від 21.10.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 9343, 00 грн.

          В акті перевірки зазначено про встановлення порушення п.п. 7. 2. 3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. На думку відповідача, позивачем завищена сума бюджетного відшкодування на 9343, 00 грн. за серпень 2008 р.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ТОВ «НВО «Інес» був контрагентом позивача по господарським операціям, на які посилається відповідач в акті перевірки.

          В січні 2008 р. та в липні 2008 р. позивач здійснив оплату товару поставленого ТОВ «НВО «Інес» на загальну суму 56059,56 грн. в тому числі ПДВ 9343,26 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечувався факт знаходження ТОВ «НВО «Інес» в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та те, що ТОВ «НВО «Інес» являється платником податку на додану вартість.

          Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

          Вказаним законом також передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

·          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Відповідно до п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

·          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

·          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Також п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

          На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки постачальник позивача ТОВ «НВО «Інес» був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» .

          В ході господарських операцій постачальником позивача ТОВ «НВО «Інес» були виписані податкові накладні, які надані позивачем до матеріалів справи, на загальну суму 56059,56 грн. в тому числі ПДВ 9343,26 грн.

          Судом встановлено, угода між позивачем та ТОВ «НВО «Інес» не суперечить нормам чинного законодавства України, що вищевказані податкові накладні оформлені згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 закону про податок на додану вартість, відповідно до якого платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Отже, суд приходить дж висновку, що позивач мав господарські взаємовідносини з платником податку на додану вартість ТОВ «НВО «Інес». Позивач надав до суду належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару.

Суд зазначає, що відповідач не заперечував в судовому засіданні факт оплати позивачем товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару за господарськими операціями з ТОВ «НВО «Інес» .

          Судом встановлено, що відповідач при зменшенні суми бюджетного відшкодування посилається на факт автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні Державної податкової адміністрації України, відповідно до якого за контрагентом ТОВ «НВО «Інес» зазначена сума податку на додану вартість не була відображена по відповідній декларації з ПДВ, так як ТОВ «НВО «Інес» за липень 2008 року надано звітність по декларації з ПДВ з нульовими показниками. Зазначене порушення призвело до завищення податкового кредиту за липень на суму 9343,00 грн.

Щодо посилання відповідача на Наказ Державної податкової адміністрації України N 350 від 18.08.2005 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» (надалі – Наказ ДПА України № 350); на Наказ Державної податкової адміністрації України № 266 від 18.04.2008 р., так як положення вказаних актів використовуються відповідачем при зменшенні сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Суд зазначає, що вказані Накази ДПА України є внутрішньовідомчими актами, не зареєстровані як нормативно-правові акти Міністерством юстиції України в порядку, передбаченому Указом Президента України N 493/92 від 03.10.1992 р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», тому не може бути використаний для обґрунтування законності дій відповідача.

Крім того, пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції передбачено, що система оподаткування, податки та збори встановлюються виключно законами України, тому застосування на практиці та посилання при судовому розгляді податкового органу на методичні рекомендації та таке інше є таким, що порушує принцип верховенства права, закріплений частиною 1 статті 8 Конституції України.

          Згідно ч.1, 2, 3, 4 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

·          органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

·          суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

·          у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Відповідно до положень статті 9 КАС України суд застосовує саме вимоги закону про податок на додану вартість щодо формування податкового кредиту для визначення суми бюджетного відшкодування, так як закон має вищу юридичну, ніж накази Державної податкової служби України.

          Суд зазначає, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулює виключно Законом України «Про податок на додану вартість» у відповідності до положень вище зазначеного закону не передбачено залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування від змісту податкової декларації постачальника платника податку, а отже посилання відповідача, контрагентом позивача подана декларації з ПДВ з нульовими показниками, не є законодавчо обґрунтованою так як платник податку не зобов’язаний нести будь-які негативні наслідки, що спричинені діями/бездіяльністю іншої юридичної особи.

          Згідно п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

          Згідно п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

          а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

          б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем вірно розрахована сума бюджетного відшкодування за спірні періоди відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також суд зазначає, що згідно п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Аналізуючи вище зазначені положення а пункту 1.8 статті 1 Закону суд приходить до висновку, що надмірна сплата податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідачем не доведені факти порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

          Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова № 000641600/0 від 21.10.2008 року винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Новий стиль" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - задовольнити у повному обсязі

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова № 000641600/0 від 21.10.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Новий стиль", код 32565288, суму сплаченого державног мита у розмірі 3 (три) грн., 40 коп. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 08.05.2009 року

Суддя                                                                                 Спірідонов М.О.