Постанова № 47340781, 21.07.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2276/15

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Іваненко С. А., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Полтавській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2015 року Карлівська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Полтавській області( надалі по тексту - Карлівська ОДПІ, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту - ФОП ОСОБА_1 М.) про стягнення податкового боргу в сумі 2873,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб на суму 2873,05 грн., що виник внаслідок несплати самостійно задекларованих сум грошових зобов'язань, визначених на підставі поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25 січня 2015 року № 1141/6.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач заперечення на позов не надав, в судове засідання не зявився. Ухвали та повістки суду, направленні відповідачу на адресу: вул. Першотравнева, 9, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська обл., 39500, повернулись до суду з відміткою поштового відділення про невручення листа адресатові "за зазначеною адресою не проживає". Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого знаходження державному реєстратору не надавав.

Як визначено абзацом 2 частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, cудове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Зважаючи, що доставка ухвали та повістки суду на адресу відповідача згідно із даними в ЄДР, підтверджується підписом листоноші та виходячи з викладеного, суд виконав свій обовязок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Як визначено частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

При цьому, відповідно до положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, а також, беручи до уваги відсутність потреби у допиті свідка чи експерта, суд, в судовому засіданні 21 липня 2015 року, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 21 листопада 2007 року /а. с. 6/, перебуває на обліку в Карлівській ОДПІ, як суб'єкт господарювання з 22 листопада 2007 року за № 2384 /а. с. 7/.

Згідно із пунктом 295.1 та пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (надалі ПК України) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Так, в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 25 січня 2012 року № 1141/6 /а. с. 9-10/ зазначено, що відповідачем обрана друга група спрощеної системи зі ставкою єдиного податку у розмірі 19 % від мінімальної заробітної плати, яка на 01 січня 2013 року становила 1147,00 грн., на 01 грудня 2013 року - 1218 грн. (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України" від 06 грудня 2012 року № 5515-VI), на 01 січня 2014 року - 1218 грн. (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України" від 16 січня 2014 року № 719-VII). Як наслідок ставка єдиного податку платника другої групи в 2013 році становила 217,93 грн., у 2014 році - 231,42 грн.

Відповідачем суми податкового зобов'язання за платежем єдиний податок не сплачені.

Судом встановлено, що працівниками контролюючого органу були проведені камеральні перевірки щодо своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб, результати яких оформлені актами перевірки № 000067/16-12-17/НОМЕР_1 від 18 листопада 2013 року /а. с. 12/ та № 000141/16-12-17/НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року /а. с. 15/.

На підставі вищевказаних актів перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2013 року № 0002721700 /а. с. 13/ та від 18 травня 2015 року № 0003881700 /а. с. 14/, якими відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 653,82 грн. та 680,78 грн. відповідно.

Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем 18 листопада 2013 року про що свідчить підпис в корінці податкового повідомлення-рішення та 20 травня 2015 року про що свідчить підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення відповідно.

Станом на дату звернення до суду відсутня інформація про оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому чи адміністративному порядку, а отже визначена сума грошових зобов'язань, з огляду на несплату, набула статусу податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 тривалий час не проводилася сплата авансових внесків з єдиного податку, на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України та з метою погашення податкового боргу відповідачем сформовано податкову вимогу № 333-17 від 13 січня 2014 року, яка направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та отримана ним 16 січня 2014 року, про що свідчить його підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення /а. с. 11/.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У звязку з несплатою відповідачем податкового боргу та його збільшенням, нові податкові вимоги на адресу платника податків не надсилались.

Станом на день розгляду справи сума податкового боргу, ФОП ОСОБА_1 становить 2873,05 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості /а. с. 16/.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати податкових зобовязань, а у позивача прав на контроль за сплатою податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій та на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову - про стягнення не сплаченої на дату судового розгляду справи суми боргу в розмірі 1093,47 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Отже, позов належить задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Полтавській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних ociб у pозмipi 2873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 05 (п'ять) копійок на р/р 31413699700147; одержувач ГУДКС в Полтавській області Карлівська міська Рада, МФО 831019, код 37997400.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2015 року.

СуддяС.А. Іваненко