Ухвала суду № 47339417, 31.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

О К Р Е М А Д У М К А

судді Брегея Р.І. у справі №811/3205/13-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області, Міністерства доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі

31 жовтня 2013 року Справа № 811/3205/13-а

09 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області (далі Управління), Міністерства доходів і зборів України (далі Міністерство) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі від 28 квітня 2012 року.

31 жовтня 2013 року суд прийняв постанову, якою задовільнив позов, стягнувши з Міністерства на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 9358,20 грн. за період з 07 вересня по 06 жовтня 2013 року.

Я частково не погоджуюсь з рішенням суду і заявляю окрему думку.

На мій погляд, позов належало б задовільнити, стягнувши кошти з Управління.

Встановлені мною обставини, що стали підставами звернення.

Так, 28 квітня 2012 року цим же судом частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Державної податкової служби у Кіровоградській області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.5-10).

Зокрема, суд стягнув середній заробіток з Державної податкової служби у Кіровоградській області та поновив ОСОБА_1 на посаді керівника установи, правонаступником якої стала згадана установа.

Постановою суду апеляційної інстанції від 27 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції частково скасовано (а.с.11-12).

Апеляційний суд скасував рішення в частині поновлення на роботі, поновивши ОСОБА_1 на посаді голови Державної податкової служби у Кіровоградській області.

Рішення апеляційного суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі належало виконувати Державній податковій службі України (а.с.53).

На час розгляду справи Державна податкова служба у Кіровоградській області реорганізована в Управління, а Державна податкова служба України в Міністерство.

Постанова суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконана і на даний час, а виконавче провадження з цього ж питання зупинене ще 04 грудня 2012 року (а.с.55).

Обґрунтування щодо помилки суду стосовно стягнення коштів з неналежного відповідача.

Перш за все, стаття 236 КЗпП України носить таку назву оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Цією нормою права передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналізуючи назву та диспозицію згаданої статті, суд зробив висновок, що законодавець прийняв норму, яка захищає економічні права працівника, якого не бажають поновлювати на роботі на підставі рішення суду.

Цей середній заробіток є фактично заробітною платою, яку працівник повинен би отримати за умови виконання обовязків на посаді, на котру поновлений.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата голови Державної податкової служби у Кіровоградській області фінансувалася з фонду цієї ж юридичної особи.

Міністерство, яке є правонаступником Державної податкової служби України, зобовязане лише видати наказ про допуск ОСОБА_1 до посади, котра визначена рішенням апеляційного суду.

Таким чином, Міністерство не виплачувало б ОСОБА_1 заробітну плату за умови виконання рішення суду.

Оскільки апеляційний суд поновив ОСОБА_1 на посаді голови Державної податкової служби у Кіровоградській області, яка надалі реорганізована в Управління, тому його роботодавцем є останнє.

Підсумовуючи, роблю висновок, що середній заробіток, котрий визначений статтею 236 КЗпП України і є фактично заробітною платою працівника, якого не бажають поновлювати на роботі, зобовязаний виплатити роботодавець.

У даному випадку роботодавцем ОСОБА_1 є Управління, у якого і виник обовязок сплатити середній заробіток.

Треба зазначити, що оскільки середній заробіток, який передбачений статтею 236 КЗпП України, ототожнюється з заробітною платою, то його сплату не можна відносити до певного виду відповідальності (наявність вини) роботодавця, так як це є обовязок останнього.

Відповідальність ж настає з часу невиконання обовязку.

Повний текст окремої думки виготовлено 05 листопада 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2