Рішення № 47333141, 22.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 321/364/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олійник М.Ю.

Провадження № 22-ц/778/4091/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Савченко О.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Органом досудового розслідування встановлено, що 22 березня 2014 року, приблизно о 23 годині 10 хвилин, в темну пору доби, в смт. Михайлівка, Запорізької області водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, при увімкнутому ближньому освітлені автомобіля, здійснюючи рух по неосвітленій ділянці вул. Запорізька від вул. Маяковського у напрямку вул. Суворова, обравши швидкість руху керованого ним транспортного засобу приблизно 70-80 км/год. У той час в попутному з ним напрямку, рухались велосипедистки ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Водій ОСОБА_3 не впевнився в безпечному керуванні транспортним засобом, не вжив заходів обережності, та перебуваючи під впливом спиртних напоїв, що знижували його реакцію та координацію дій, виявивши велосипедистку ОСОБА_5 на своїй смузі руху, не застосував мір для зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу, ті не своєчасно почав маневр в ліво для об'їзду велосипедистки ОСОБА_5, що призвело до наїзду на останню, напроти будинку №66 по вул. Запорізькій.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 завдані тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечні для життя на час виникнення, а у даному випадку як такі, що викликали смерть.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК України, - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

На досудовому слідстві, позивач як чоловік померлої, визнаний потерпілим у кримінальному проваджені.

Під час досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_3 передано йому 10 000,00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Вказана сума повністю покрила витрати, пов'язані з похованням ОСОБА_5

Крім матеріальних збитків, йому завдано моральну шкоду, яка виразилась в тому, що він втратив рідну та дорогу людину. Внаслідок передчасної смерті дружини довгий час знаходиться в стані стресу та моральних страждань, не може повноцінно вести життя. Знаходиться в тяжкому і хворобливому стані. Не може вести нормальний спосіб життя, порушилась душевна рівновага, зв'язки із оточуючими, не може продовжувати активний спосіб життя, погано спить, нервує, відчуває почуття беззаконня та безкарність.

В наслідок передчасної смерті дружини, їх спільні діти - ОСОБА_7, і ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишились без материнського догляду та ласки.

Моральну шкоду оцінює в сумі - 200 000, 00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі - 200 000, 00 грн., та судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі - 2 500, 00 грн.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2015 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди - 150000 грн., судові витрати в сумі 2500 грн., а всього: 152500 (сто п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 у прибуток держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність факту спричинення моральної шкоди, його неспроможність сплачувати відшкодування через перебування у місцях позбавлення волі, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд або зменшити розмір стягнутої моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

ОСОБА_4 отримав повістку 17.06.2015 р. ( а.с.58).

ОСОБА_3 повістка вручена 14 липня 2015 р. (а.с.60 ).

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Покладення на ОСОБА_3 обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 смертю дружини, яка настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відповідає вимогам ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, роз'ясненням, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 березня 2014 року, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_2, здійснив наїзд на велосипедистку ОСОБА_5, внаслідок чого ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя на момент спричинення, що спричинили смерть. Вказані обставини знайшли своє підтвердження в ході судового слідства по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та засуджено до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів ( п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 (зі змінами до пункту 9 внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру - немайнових втрат(їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та при визначенні розміру цього відшкодування в сумі 150000 грн., суд, встановивши обставини ДТП, керування ОСОБА_3 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, виходив з того, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, ОСОБА_4 поніс глибокі моральні страждання, пов'язані зі смертю та похованням дружини й продовжує нести ці душевні страждання, вони носять триваючий характер; втрата дружини викликала тяжкі і істотні зміни в особистому житті, на вихованні залишилося двоє дітей.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про надмірний розмір моральної шкоди є неприйнятними, сума співмірна стражданням позивача у зв'язку зі смертю дружини, відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Будь-які нові докази, які б могли вплинути на визначення моральної шкоди, жодна із сторін не надає. Оскільки суд першої інстанції вирішив питання у відповідності до вимог закону і обґрунтування висновків виклав у рішенні у відповідності до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України, тому згідно зі ст.303 ЦПК України відсутні підстави для переоцінки доказів і для визначення моральної шкоди судом апеляційної інстанції.

За положеннями ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Суд безпідставно з порушенням норм процесуального права стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн., що дає підстави вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд не врахував наступне.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання позивачу правової допомоги.

Суд послався на квитанцію, яка приєднана на а.с.3, проте в квитанції від 04 квітня 2014 року зазначено,що сума 2500 грн. сплачена ОСОБА_4 за надання юридичних послуг і представництво у кримінальному провадженні ( а.с.3).

Отже, відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн., в цій частині рішення на підставі п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015» встановлено, що у 2015 році розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 2015 року становить 1218 грн.

Згідно з п.п. 8 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду оплачується, виходячи з 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір дорівнює 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, апеляційна скарга на рішення суду про стягнення моральної шкоди повинна була оплачена судовим збором у сумі 121 грн. 80 коп.

Ухвалою судді апеляційного суд від 03 червня 2015 року для забезпечення ОСОБА_3 права на апеляційне оскарження рішення суду і перегляду справи апеляційним судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення (а.с.52).

З огляду на викладене, з ОСОБА_3 підлягає стягненню в доход держави судовий збір у сумі 121 грн.80 коп.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2015 року в частині витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн. скасувати.

У стягненні витрат на правову допомогу відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 121 грн.80 коп. в доход держави: одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області, код одержувача (код за ЄДРПОУ): 38025409, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку одержувача (МФО): 813015, рахунок одержувача: 31218206780007, призначення платежу: судовий збір, код суду 02891457.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: