Рішення № 47332889, 24.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4413/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.

Є.У. № 331/6500/14-ц Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення депозитних коштів,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 09.03.2013 року у м. Запоріжжі уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) депозитний договір, за умовами якого внесла на депозитний рахунок 125 000 грн. строком на 6 місяців. 09.10.2013 року, перебуваючи на лікуванні в АРК, переуклала з Банком договір про заощадження № SAMDN25000738393940, за умовами якого вона внесла Банку 125 000 грн. на строк 12 місяців під 17% річних. В той же день 09.10.2013 року сторонами було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, якою відсотки за користування депозитом збільшені на 2%. З березня 2014 року Банк припинив виконання своїх зобов'язань, заблокував рахунок. 11 квітня 2014 року вона звернулася до Банку із заявою про усунення порушень депозитного договору і виплату належних їй відсотків, яку Банк залишив без задоволення. 24 червня 2014 року вона звернулася до Банку із заявою про розірвання депозитного договору і повернення вкладу, яку Банк також залишив без задоволення. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд розірвати договір про заощадження № SAMDN25000738393940 від 09.10.2013 року, укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»; стягнути з відповідача на її користь: суму вкладу в розмірі 125 000 грн., 17 % річних в сумі 10 414.81 грн.. 2% річних в розмірі 1189,56 грн., втрати від інфляції - 786,64 грн. та 3% річних у сумі 610.64 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 квітня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за депозитним договором у розмірі 138 001,23 грн., що складається з: заборгованості за депозитом - 125 000 грн., 17 % річних за користування депозитом - 10 414,81 грн., втрати від інфляції - 786,64 грн.; 3% річних у сумі 610.64 грн.; 2 % річних за користування депозитом -1 189,56 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2015 року розірвано договір про заощадження № SAMDN2500073893940, укладений 09.10.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі про скасування додаткового рішення і ухвалення нового про відмову у позові, Банк зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що з вимогами про дострокове розірвання депозитного договору ОСОБА_2 до Банку не зверталася, доказів в обґрунтування наявності підстав для дострокового розірвання договору суду не надала.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення скасуванню у зв'язку із наступними обставинами.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Зміст статті 220 ЦПК вказує на те, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, додаткове рішення у справі ухвалено з ініціативи суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з п.20.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. за № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за №1172/8493, для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника - фізичної особи вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви.

У заяві, яка складається за довільною формою, вкладник - фізична особа, зокрема, має зазначити номер і дату укладання договору банківського вкладу, суму вкладу або його частину, а також зазначити дату, коли банк зобов'язаний повернути кошти вкладнику. Таку заяву вкладник - фізична особа подає банку у двох примірниках не пізніше ніж за два робочих дні до дати отримання коштів, зазначеної в заяві. Один примірник заяви з відміткою банку про отримання повертається вкладнику - фізичній особі. Другий примірник заяви після повернення коштів вкладнику зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

За змістом Інструкції реалізація вкладником прав, передбачених ч.2 ст.1060 ЦК, щодо дострокового витребування вкладу повністю слід розглядати як розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Частиною 3 ст.653 ЦК передбачено, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін. За змістом цього положення моментом зміни/розірвання договору визначений момент надання відповідній угоді сторін необхідної форми. Беручи до уваги характер розірвання /зміни договору в порядку ч.2 ст.1060 ЦК слід дійти висновку, що моментом розірвання /зміни договору банківського вкладу вкладником в односторонньому порядку є момент відповідного волевиявлення вкладника, яким згідно з п.20.8 Інструкції є подання до банку заяви на дострокове розірвання банківського вкладу.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (ч.5 ст.653 ЦК).

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку про те, що не може бути в судовому порядку розірваний договір банківського вкладу у випадку закінчення строку дії договору та відсутності підстав для його пролонгації відповідно до ч.4 ст.1060 ЦК, а також якщо договір вже вважається розірваний відповідно до вимог ч.2 ст.1060 ЦК за відповідною заявою вкладника.

Встановлено, що 9 жовтня 2013 року сторони уклали договір про заощадження № SAMDN25000738393940 (Вклад «Депозит Плюс на 12 міс»), за умовами якого ОСОБА_2 внесла Банку 125 000 грн. на строк 12 місяців під 17% річних. Період нарахування відсотків по вкладу 1 місяць. Пунктом 9 Договору передбачено право сторін достроково розірвати договір шляхом направлення відповідного повідомлення за два банківських дні до дати розірвання договору (а.с.8-12).

24 червня 2014 року ОСОБА_2 у відповідності з п.9 Договору і ч.2 ст.1060 ЦК України звернулася до Банку із заявою про повернення депозитного вкладу у зв'язку із невиплатою Банком відсотків за депозитом з березня 2014 року, яка Банком залишена без задоволення з посиланням на запровадження НБУ надзвичайного режиму роботи в Автономній республіці Крим та припиненням діяльності в Криму (а.с.13, 15).

У зв'язку із невиконанням Банком умов депозитного договору і відмовою повернути належні їй кошти ОСОБА_2 у серпні 2014 року звернулася до суду з позовом до Банку про розірвання договору і стягнення коштів (депозиту), а також на підставі ст.625 ЦК України - 3% річних і інфляційних втрат, який рішенням суду від 22 січня 2015 року задоволений.

Зважаючи на те, що на момент звернення ОСОБА_2 до суду з відповідним позовом договір сторін відповідно до вимог ч.2 ст.1060 ЦК України і п.9 Договору про заощадження вважається розірваним, на момент вирішення судом спору по суті строк дії договору скінчився, передбачених законом підстав для розірвання договору ще й в судовому порядку суд першої інстанції не мав.

За таких обставин оскаржуване додаткове рішення на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, а вимоги ОСОБА_2 про розірвання депозитного договору - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2015 року по цій справі скасувати, позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання депозитного договору залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: