Ухвала суду № 47332884, 22.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.№ 328/688/15-ц

Провадження № 22-ц/778/3966/15

Головуючий у 1-й інстанції: Гавілей М.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

суддів: Савченко О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Токмацького районного суду Запорізької областівід 29 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2015 року ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем 17.10.2013 року було укладено Договір-Заява № 11838/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 370 днів в іноземній валюті, згідно умов якого він вніс на депозитний рахунок банку кошти в сумі 15 300,00 доларів США на строк з 17.10.2013 року по 22.10.2014 року з виплатою процентів за ставкою 11% річних.

За умовами договору відповідач зобов'язався по закінченню терміну дії договору повернути йому суму вкладута нараховані проценти. Відповідач сплатив йому у жовтні місяці 2014 року в повному розмірі нараховані відсотки в сумі 1 667,60 доларів США, а також здійснював виплату вкладу частинами в готівковій формі в доларах США з урахуванням обмежень, передбачених Постановою Правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» №540 від29.08.2014 року.

На даний час загальна сума заборгованості по вкладу становить 5 397,00 доларів США.

В поверненнізалишку суми депозиту за договором банківського вкладу відповідачем було відмовлено у зв'язку з обмеженнями, встановленими Постановою Правління НБУ № 540 від 29.08.2014 року.

Позивач вважає, що відповідачем обмежено його право вільно користуватися та розпоряджатися власними коштами, тоді як ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, у разі коли виконавець не може надати послугу (прострочує виконання) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги, якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість послуги не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (у контексті позову - це залучений банком депозит на умовах повернення з виплатою відповідних відсотків). Так, позивач вважає, що прострочення відповідача щодо вчасного повернення залучених депозитних коштів підпадає під дію санкцій, встановлених ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми. Ухилення відповідача від повернення коштів він вважає таким, що порушує чинне законодавства, внаслідок чого йому було завдано також моральну шкоду, яка полягає в погіршенні його стану здоров'я, підвищенні нервового збудження, душевних стражданнях.

У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму залишку вкладу згідно умов Договору-Заяви № 11838/370-13 від 17.10.2013 року в розмірі 5 397 доларів США, що еквівалентно 116 629,17 грн. за курсом НБУ на день звернення до суду; пеню в розмірі 21 048,30 доларів США, що еквівалентно 454 853,76 грн. за курсом НБУ на день звернення до суду; суму 3% річних від простроченої суми в розмірі 57,66 доларів США, що еквівалентно 1 246 грн. за курсом НБУ на день звернення до суду, а також у відшкодування моральної шкоди 10 805 грн., що еквівалентно 500 доларів США за курсом НБУ на день звернення до суду ( а. с. 21-24 ).

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької областівід 29 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 суму вкладу в розмірі 5 397 доларів США, що еквівалентно 120137 грн. 22 коп. за курсом НБУ станом на 29.04.2015 року; 3% річних від простроченої суми в розмірі 57,66 доларів США, що еквівалентно 1283 грн. 51 коп. за курсом НБУ станом на 29.04.2015 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 1 214 грн. 20 грн.

ОСОБА_2 в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не оскаржив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПУТ «Банк «Фінанси та Кредит»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Токмацького районного суду Запорізької областівід 29 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.

У судове засідання апеляційного суду Запорізької області представник апелянта не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 18 червня 2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не сповістив.

На підставі положень частини 2 статті 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності апелянта.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді, вислухавши пояснення ОСОБА_2, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 1060 ЦК України Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.10.2013 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено Договір-Заява № 11838/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 370 днів в іноземній валюті, згідно умов якого він вніс на депозитний рахунок банку кошти в сумі 15 300,00 доларів США на строк з 17.10.2013 року по 22.10.2014 року з виплатою процентів за ставкою 11% річних.

За умовами договору відповідач зобов'язався по закінченню терміну дії договору повернути йому суму вкладута нараховані проценти ( а. с. 7-10 ).

ОСОБА_2 зазначав, і проти цього не заперечував відповідач, що у жовтні місяці 2014 року Банк сплатив позивачеві в повному розмірі нараховані відсотки в сумі 1 667,60 доларів США, а також здійснював виплату вкладу частинами в готівковій формі в доларах США з урахуванням обмежень, передбачених Постановою Правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» №540 від29.08.2014 року.

На даний час загальна сума заборгованості по вкладу становить 5 397,00 доларів США, однак у поверненні залишку суми депозиту за договором банківського вкладу відповідачем було відмовлено у зв'язку з обмеженнями, встановленими Постановою Правління НБУ № 540 від 29.08.2014 року ( а. с. 11-15 ).

Разом з тим, позивач за станом здоровя потребує постійного лікування, на яке йому необхідні кошти, якими він не може скористуватися по причині незаконної відмови відповідача видати залишок суми вкладу.

Відмова банку у поверненні залишку грошових коштів з банківського вкладу суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. ст. 1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Оскільки зобовязання банку за договором банківського вкладу з виплати суми вкладу та процентів на неї зводиться до сплати грошей, а отже є грошовим зобовязанням, у звязку з цим за умови порушення банком зобовязання з повернення вкладу та виплати процентів настають наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Суд першої інстанції повно, всебічно зясував фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам і дійшов правильного висновку про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 залишку суму вкладу в розмірі 5 397 доларів США, що еквівалентно 120137 грн. 22 коп. за курсом НБУ станом на 29.04.2015 року; 3% річних від простроченої суми в розмірі 57,66 доларів США, що еквівалентно 1283 грн. 51 коп. за курсом НБУ станом на 29.04.2015 року.

Рішення відповідає фактичним обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Посилання апелянта на те, що на момент звернення позивача до банку з заявою про повернення грошового вкладу діяла Постанова НБУ № 540 від 29.08.2014 року «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», відповідно до пп. 9 п. 4 якої уповноважені банки зобовязані обмежити видачу готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів до 15000 грн., не може бути підставою для скасування судового рішення і відмови у позові.

Постанова НБУ № 540 від 29.08.2014 року суперечать частині 2 статті 1060 ЦК України. Разом з тим, вказана постанова та подібні до неї акти НБУ, є підзаконними, а в силу частини 2 статті 56 Закону № 679-Х1У нормативно-правові акти НБУ не можуть суперечити Законам України та іншим законодавчим актам України. Вказана позиція виражена Верховним Судом України у постанові від 12 вересня 2012 року у справі № 6-90цс12.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що спір вирішено неправильно.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької областівід 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: