Рішення № 47331509, 20.07.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/779/15

331/2035/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 26750 доларів США терміном до 30 вересня 2037 року та взяв на себе зобовязання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_3 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

У порушення умов договору ОСОБА_3 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, у звязку з чим у останнього, станом на 10.03.2015р. утворилась заборгованість в розмірі 34772,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 755608,38 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 31628,8 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 2222,88 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 517,01 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 404,02 доларів США.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року, станом на 10 березня 2015 року, в розмірі 34772,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 755608,38 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 31628,8 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 2222,88 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 517,01 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 404,02 доларів США, та сплачений судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги банківської установи підтримав, просив суд їх задовольнити, оскільки вони є законними та обґрунтованими. Додатково зазначив, що заява представника відповідача про застосування строків позовної давності не є обґрунтованою та такий строк застосовуватися не може, оскільки умовами кредитного договору визначено, що він діє до 30 вересня 2037 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечувала, посилаючись на заяву про застосування строку позовної давності та письмові заперечення, просила суд у задоволенні позову ПАТ КБ «Приват Банк» відмовити, а в разі не застосування строку позовної давності задовольнити позов частково, виходячи із розрахунку, наведеного у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Заява про застосування строку позовної давності обґрунтована представником відповідача тим, що порушення умов кредитного договору № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року допущені ОСОБА_3 у січні 2008 року, тобто з моменту несплати чергового платежу, що в свою чергу є підставою для виникнення у Кредитора права предявлення вимоги дострокового повернення всієї суми за кредитним договором, включаючи несплачену суму кредиту, відсотків за користування коштами, винагороди та пені. Посилаючись на ч. 4 ст. 267 ЦК України просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_3, відмовивши у задоволенні позову. (а.с. 43-44)

Заперечення представника відповідача обґрунтовані тим, що розрахована позивачем сума заборгованості суттєво різниця на 1750 доларів США від суми фактично виданого відповідачеві кредиту, розміром відсоткової ставки та іншими обставинами. Так, зазначено, що під час нарахування заборгованості позивачем безпідставно застосовано відсоткову ставку у розмірі 29,14% річних, замість обумовлених у договорі 9,96 % річних. За рахунок невірно розрахованих відсотків за користування кредитом розмір заборгованості по відсоткам зменшується на 1541,43 доларів США (2222,88 доларів США (заявлені банком) 681,45 доларів США (розраховані відповідачем за відсотковою ставкою 9,96 % річних). Вважає, що незаконне зі сторони банківської установи підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку суперечить нормам статті 1056-1 ЦК України, і як наслідок завищення суми загальної заборгованості. Надалі, зазначено, що за кожним щомісячним платежем банк протиправно отримував в якості винагороди за надання фінансового інструменту додаткові 85,60 доларів США, тобто 0,32 % від суми виданого кредиту щомісячно. Вважає, що стягнення зазначеної винагороди є незаконним, оскільки з 10 травня 2007 року Постановою НБУ № 168 затверджено «Правила надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», відповідно до п. 3.6 якої, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за такі дії, які банк здійснює на власну користь. Враховуючи, що банк вже безпідставно отримав за період з жовтня 2007 року по квітень 2014 року значну кількість коштів, які б мали б піти на погашення заборгованості за тілом кредиту чи відсотками. Вважає, що за наявності спеціального нормативно-правового акту НБУ банк не мав законних підстав для відрахувань в якості винагороди за надання фінансового інструменту, а відповідно заявлена в позову сума в розмірі 517,01 доларів США не підлягає задоволенню. Надалі зазначено, що позивачем порушено порядок нарахування пені за несвоєчасне виконання забовязань за кредитним договором та строків спеціальної позовної давності щодо її стягнення, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, внаслідок застосування якої з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 80,84 доларів США, замість предявлених у позові 404,02 доларів США.. На підставі викладеного, просить суд позов ПАТ КБ «Приват Банк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року в розмірі 245645,56 грн., з яких: тіло кредиту - 9222,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 199361,83 грн., прострочене тіло кредиту - 1377,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 29778,99 грн., заборгованість по відсоткам 681,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 14730,29 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості 80,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 1774,45 грн. (а.с. 73-76)

Суд, вислухавши доводи представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У ч.2 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 26750 доларів США терміном до 30 вересня 2037 року та взяв на себе зобовязання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. (а.с. 10-12)

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_3 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

У порушення умов договору ОСОБА_3 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, у звязку з чим у останнього, станом на 10.03.2015р. утворилась заборгованість в розмірі 34772,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 755608,38 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 31628,8 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 2222,88 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 517,01 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 404,02 доларів США. (а.с. 5-9)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надавати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки, таким чином, надання позивачем коштів повинно бути доведено належними та допустимими доказами, оскільки виникнення зобовязань базується саме на доказі факту отримання кредитних коштів і, відповідно, наявності у звязку з цим боргових зобовязань.

Аналізуючи перелічені норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року, станом на 10 березня 2015 року, в розмірі 34772,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 755608,38 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 31628,8 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 2222,88 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 517,01 доларів США.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми пені за не своєчасне виконання зобовязання. в розмірі 404,02 доларів США, слід за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені у ст. 611 ЦК України та є способами захисту судом цивільних прав та інтересів сторін у зобов'язанні відповідно до ст. 16 ЦК України.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року, при порушенні Позичальником будь-якого зобовязання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного Договору, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобовязується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно наданого суду відповідачем розрахунку пені із розрахунку 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочки ОСОБА_3повинен сплатити позивачу пеню за один рік до звернення із позовом до суду в розмірі 80,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.03.2015р. становить 1774,45 грн.

Аналізуючи перелічені норми права, надані сторонами докази, кожен в окремості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення пені за кредитним договором № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судовий збір за подачу позову у загальному розмірі 3654 грн. 00 коп, у звязку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с. 2)

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов»язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно абзацу 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Так, представником відповідача на підтвердження своєї позиції зазначено, що під час нарахування заборгованості позивачем безпідставно застосовано відсоткову ставку у розмірі 29,14% річних, замість обумовлених у договорі 9,96 % річних; застосовано підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку; протиправно отримано в якості винагороди за надання фінансового інструменту додаткові 85,60 доларів США, тобто 0,32 % від суми виданого кредиту щомісячно.

Проте, суд не погоджується з такими висновками представника відповідача та приходить до висновку, що вони є неспроможними, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 202 ЦК України визначено, що правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини характеризуються наступними рисами: правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; правочини завжди є діями фізичної або юридичної особи; правочини завжди є правомірними діями; воля в правочинах завжди спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зігдно ст.. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення субєкта правочину.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Так, п. 1.1 кредитного договору № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року встановлено, що Банк зобовязується надати Позичальнику кредитні кошти…..зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,83% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, …. (а.с. 10)

3і змісту (п. 3.2) кредитного договору № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року вбачається, що згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, Позивач сплачує Банку відсотки за користування Кредитом у розмірі 29,14 % відсотка річних, нарахованих на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються Позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п. 1.1 суми щомісячного платежу за Кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п. 1.1). При встановленні Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.2 зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки. (а.с. 11-зв)

Таким чином, умови щодо застосування банківської установи у разі несвоєчасного погашення кредиту підвищеної процентної ставки прямо передбачені умовами договору, який підписаний сторонами, а його наявність свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення субєкта правочину, що в свою чергу свідчить про правильність нарахування банківською установою підвищеного розміру процентної ставки.

Також, п. 1.1 кредитного договору № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року встановлено, що Банк зобовязується надати Позичальнику кредитні кошти….. винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,32% від суми виданого кредиту щомісяця в Період оплати, відсотки на дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного Договору за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного Довогору. (а.с. 10)

Таким чином, умови щодо нарахування банківської винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,32% від суми виданого кредиту щомісяця в Період оплати (комісії) також прямо передбачені умовами договору, який підписаний сторонами, а його наявність свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення субєкта правочину, що в свою чергу свідчить про правильність її нарахування банківською установою та стягнення з відповідача.

Крім того, судом також і не приймаються до уваги посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, п. 1.1 кредитного договору № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року встановлено, що Банк зобовязується надати Позичальнику кредитні кошти…..на строк з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2037 року включно, …. (а.с. 10)

Як вбачається, з вхідного штампу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (вх.. № 6316 від 19.03.2015р.) з позовом банк звернувся 19 березня 2015 року. (а.с. 3)

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору не пропущено строк позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 215 ЦПК України, ст. ст. 258, 526, 527, 530, 549, 551, 553, 544, 610, 622, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк( м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд. № 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111 МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № DN80FI00000145 від 01 жовтня 2007 року, станом на 10 березня 2015 року, на загальну суму 34449 (тридцять чотири тисячі чотириста сорок девять) доларів США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого НБУ на 10.03.2015 р.: 1дол.США/ 21,73 грн., 748585 (сімсот сорок вісім тисяч пятсот вісімдесят пять) гривень 67 копійки (з них: 31628,68 дол. США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого НБУ на 10.03.2015 р.: 1дол.США/ 21,73 грн. становить 687291 гривень 21 копійок заборгованість за кредитом, 2222,88 дол. США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого НБУ на 10.03.2015 р.: 1дол.США/ 21,73 грн. становить 48303 гривень 18 копійок заборгованість по процентам за користування кредитом, 517,01 дол. США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого НБУ на 10.03.2015 р.: 1дол.США/ 21,73 грн. становить 11234 гривень 63 копійок заборгованість по комісії за користування кредитом, 80,84 дол. США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу валют, встановленого НБУ на 10.03.2015 р.: 1дол.США/ 21,73 грн. становить 1756 гривень 65 копійок - пеня).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк( м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд. № 50) судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) гривні 00 копійок.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

20.07.2015