Рішення № 47329079, 02.09.2014, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 541/1981/12

Провадженя№ 2/266/58/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2014 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбановой Н.М.,

при секретарі Жирковой В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» ( далі ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 25 вересня 2006 року отримала кредит у розмірі 10 000грн.00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Відповідно до умов укладеного договору, договір складється з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. У порушення умов договору ОСОБА_1 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала. Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 31 січня 2012 року має заборгованість 42 879грн.34коп., яка складається з наступного: 9 438грн.37коп. заборгованість за кредитом; 30 922грн.91коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500грн.00коп. штраф (фіксована частина); 2 108грн. 06коп.- штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» , в якому просить визнати недійсним договір б/н від 25 версеня 2006 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що кредитний договір з ПАТ КБ «Приватбанк» вона не укладала, ніяких паперів, в яких було б вказано, що вона згодна з тим, що заява на отримання карти, Правила користування карткою та Умови надання банківських послуг є кредитним договором, вона не підписувала. Вважає, що надана до суду заява не може бути кредитним договором, оскільки не підписана уповноваженою особою банку згідно Постанови НБУ № 492 «Про затвердження інструкції про відкриття рахунків юридичним і фізичним особам», немає ніяких доказів, що вона знайомилася саме з тими Правилами користування пластиковою карткою і тими Умовами надання банківських послуг, які фінустанова пред'являє зараз суду в якості доказів. Вважає, що оформлення договору суперечить Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і користування резервів під кредитні ризики в банках України; постанові НБУ № 492 від 12.11.2003; постанові Правління Національного банку України 10.05.2007 N 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», але вона згодна, що даний нібито договір був укладений до прийняття цієї постанови, але вважає, що в будь-якому випадку банк не мав права лонгувати цей так званий договір в незмінному вигляді після прийняття вищевказаної постанови. Також, на думку відповідачки, договір суперечить ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме до неї, як споживача не доведені всі істотні умови договору, не видано його примірник, що тягне за собою визнання такого договору нікчемним.. Вважає, що договір не укладався, також відсутній документ, який підтверджує отримання неї грошей. Вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» повинен був привесті договір у відповідність з Постановою НБУ № 168; починаючи з липня 2007 року перевипускати пластикову карту щороку і вручати їй її під підпис. Просить суд визнати кредитний договір б/н від 25 вересня 2006 року недійсним.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві просила її задовольнити, у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 просила відмовити. Додатково пояснила, що позивачем додержано всіх вимог нормативних актів України при наданні кредиту ОСОБА_2, доведені Умови та Правила видачі кредиту, права відповідачки, як споживача, порушено не було, а її вимоги не обґрунтовані на законі.

Відповідач ОСОБА_1 до відкритого судового засідання не зявилась за невідомих суду причин, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

Представник відповідачки ОСОБА_1, ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у зустрічній позовній заяві просила її задовольнити. У задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» просила відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 вересня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (з 05 жовтня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»на підставі Банківської ліцензії № 22) та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №б/н про отримання кредиту у розмірі 10 000грн.00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Згідно заяви від 25 вересня 2006 року відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяв ( а.с.9 - 13).

Згідно п.3.1 Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид і термін дії визначений у заяві та у пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата відкриття рахунку, зазначена в розділі «відмітки банку» заяви (а.с.10).

Згідно п.3.2 Умов та Правил надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт (а.с.10).

Згідно п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банку (а.с.10).

Згідно п.6.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, за перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором (а.с. 12).

Згідно п.5.5 Правил користування платіжною картою, за користування кредитом банк нараховує проценти у розмірі , встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів у році.

Згідно п.5.5.5 2 Правил користування платіжною картою, проценти за користування кредитом (у тому числі простроченим кредитом та овердрафтом), передбачені тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку (а.с.15).

Відповідно до п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 31 січня 2012 року сума заборгованості за кредитним договором № б/н від 25 вересня 2006 року у ОСОБА_1 складає 42 879грн.34коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача і складається з наступного: 9 438грн.37коп. заборгованість за кредитом; 30 922грн.91коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500грн.00коп. штраф (фіксована частина); 2 108грн. 06коп.- штраф (процентна складова).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка порушила умови договору, у зв'язку із чим сума заборгованості по виплаті кредиту підлягає стягненню з неї у повному обсязі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 до суду звернулася з зустрічним позовом вважаючи, що вищевказаний договір не відповідає вимогам закону щодо договорів споживчого кредиту і тому не може вважатися укладеним в письмовій формі та просила визнати його недійсним, крім того вважає, що взагалі ніякого договору з нею позивач не укладав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак в судовому засіданні встановлено, що обставини, на які посилається позивачка, не знайшли свого підтвердження наданими суду доказами.

Частинами 2, 4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Однак доводи відповідачки ОСОБА_2 про порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист прав споживачів" є необгрунтованими, так як спростовуються письмовими доказами по справі, які були досліджені судом, а саме підписана самою відповідачкою заява, в якій міститься її підпис під Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою.

Крім того, відповідачка ОСОБА_2 при оформлені даного кредитного договору надала банку дані про своє матеріальне становище, трудову книжку, а також довідку про доходи ( а.с.167-171), що свідчить про те, що відповідачка укладала даний договір та її заява про те, що вона такого договору не укладала, суперечить дослідженим в судовому засіданні доказам.

Крім того, судом достеменно встановлено, що посада особа Банку - позивача по справі, мала всі необхідні повноваження для оформлення даного кредитного договору ( а.с. 190).

Підставою для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що передбачено ст.ст.203,215 ЦК України, однак суд вважає, що позивачем як банківською установою дотримані вказані положення ЦК України при укладенні кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_1, при цьому судом не здобуто доказів порушення цивільних прав відповідачки, які б привели до обмеження конституційних прав громадянина, зокрема щодо рівності сторін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1

Крім того, при зверненні до суду позивачем були сплачені судові витрати: судовий збір у сумі 428грн.79коп., що підтверджується квитанцією, які на підставі частини 1 статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рахунок 29092829003111, ЕДРПОУ 14360570, МФО 305299 заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 вересня 2006 року у розмірі 42 879грн.34коп. (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят девять грн.34коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рахунок № 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 428грн.79коп. (чотириста двадцять вісім грн.79коп.).

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі до Приморського районного суду міста Маріуполя донецької області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:Курбанова Н. М.