Вирок № 47322052, 23.07.2015, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2947/15-к

Номер провадження 1-кп/623/207/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,

за участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора Лапіна І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області

кримінальне провадження № 12014220320001449 від 22 жовтня 2014 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на вихованні двох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, 21 жовтня 2014 року, близько18 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 210700-20, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по 623 км. автошляху Київ-Харків-Довжанський в напрямку п. Довжанський, зі швидкістю 40 км/год. В цей час проїжджу частину, в неустановленому місці, зі сторони пров. Алмазного в напрямку вул. Софійської в м. Ізюм Харківської області, пересікав з ліва на право по ходу руху автомобіля пішохід ОСОБА_2

У дорожній обстановці що виникла, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12. 3 Правил дорожнього руху України, згідно з якого «У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», не виконав вимоги даного пункту, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої тупої травми тіла у вигляді множинних переломів кісток скелета, що ускладнились в своїй течії розвитком травматичного та больового шоку, які згідно висновку судово-медичної експертизи трупа № 392-ІЗ.т/14 від 24.01.2015 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких останній 21.10.2014 року помер у лікарні.

Допитаний в судовому засідання ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчиненого ним злочину.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 286 ч. 2 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до тяжкого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При призначенні покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що він щиро розкаюється у вчиненні злочину, добровільно відшкодував завданий збиток потерпілому, що є обставинами, які пом'якшують покарання.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом"якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції обвинувачення з застосуванням умов ст. 75 КК України із звільненням від відбування призначеного покарання із зобов"язаннями, передбаченими ст. 76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати по справі за проведення судових експертиз в сумі 1888 грн. 56 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Питання про речові докази має бути вирішене згідно ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити покарання в виді 5 (п»яти) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 в період іспитового строку, не виїздити на постійне проживання за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміни місця роботи, навчання або проживання, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_1 вартість проведення судових експертиз у сумі 1888 грн. 56 коп. на користь держави в особі НДЕКЦ, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речові докази: автомобіль ВАЗ 210700-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 залишити власнику.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя П.П.Винниченко