Ухвала суду № 47316963, 21.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/2759/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1860/15Головуючий у 1-й інстанції Окунь Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Омельченко Л.М., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 квітня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача ТОВ «Максі Транс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача ТОВ «Максі Транс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу. У позовній заяві просив визнати недійсним договір купівлі-продажу вантажного автомобіля ДАФ 95360, 1995 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_1 та напівпричепа Трейлор, 1991 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_2, укладеного між ним та ОСОБА_4 30 травня 2006 року. Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що відповідач, будучи усвідомленим на час укладення угоди про те, що він не є власником і не має права розпорядження згаданим майном, зокрема його продажу, навмисно ввів в оману щодо обставин, які мають істотне значення, з огляду на що, просить визнати угоду недійсною відповідно до положень ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України та задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі, застосувавши за власною ініціативою наслідки недійсного правочину.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_3, який посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29 травня 2006 року між ТОВ Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 15 000 доларів США зі строком користування до 29 травня 2009 року, а позичальник взяв на себе обов'язок перераховувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 16 % річних згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який став невід'ємною частиною договору (а.с. 70).

Вказаний договір був забезпечений договором застави, згідно з яким майновий поручитель - ТОВ "Максі-Транс" передало в заставу банку /заставодержателю/ належні товариству на праві власності транспортні засоби - автомобіль ДАФ 95360, 1995 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_1 та напівпричеп Трейлор, 1991 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_2, з внесенням відповідного реєстраційного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 71,72-76).

30 травня 2006 року сторони по справі склали розписку, за якою ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі, еквівалентній 22 000 доларам США за належні йому вантажний автомобіль ДАФ 95360, 1995 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_1 та напівпричеп Трейлор, 1991 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_2, що зареєстровані за ТОВ «Максі-Транс» і які повинні бути переоформлені на ОСОБА_3 після отримання ОСОБА_4 вказаної суми (а.с. 3).

01 січня 2008 року між ПП ОСОБА_3 та ТОВ «Максі-Транс» укладено договір оренди, за умовами якого ТОВ «Максі-Транс» передав в оренду ОСОБА_3 транспортні засобі автомобіль ДАФ 95360, 1995 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_3 та напівпричеп Трейлор, 1991 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_2. для здійснення міжнародних перевезень. (а.с 97).

В зв'язку із виникненням спору між ТОВ «Максі-Транс» та ОСОБА_3 щодо пошкодження з вини останнього вантажу, транспортування його здійснювалось ОСОБА_3 на орендованих ним транспортних засобах в силу укладених з ТОВ «Максі-Транс» домовленостей, рішенням Господарського суду Полтавської області від 26 лютого 2009 року на вимогу ТОВ «Максі-Транс» ОСОБА_3 був зобов'язаний повернути підприємству орендовані ним транспортні засоби (а.с. 102 -103).

Під час апеляційного оскарження згаданого рішення ОСОБА_3 звернувся до апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі (а.с. 104), в зв'язку з його зверненням до Комсомольського міського суду з позовною заявою про визнання права власності на згадані автомобілі.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено (а.с. 5).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не мав будь-якого спотвореного уявлення щодо характеру дій, вчинених ним під час складання розписки, що не може бути підставою для угоди недійсною, відсутні докази того, що ОСОБА_4 ввів іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а сама розписка не є доказом укоалення між сторонами угоди купівлі-продажу транспортних засобів, оскільки діючим законодавством встановлений певний порядок їх відчуження, згідно з яким не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо такий правочин підлягає такій реєстрації, що у даному випадку є обов»язковим у відповідності до вимог Закону України «Про державний рух».

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та обєктивного зясування фактичних обставин справи, прав та обовязків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, як вчиненого у результаті обману.

Розписка, яку надав позивач як доказ на підтвердження позовних вимог зазначає, що відповідач отримав від позивача грошові кошти за належні йому транспортні засоби, що зареєстровані за ТОВ «Максі-Транс» і повинні бути переоформлені на позивача після отримання ним вказаної суми.

Дана розписка прямо вказує на реєстрацію траспортних засобів за юридичною особою, тобто на його власника. Позивач підписав цю розписку, отже ознайомлений з її змістом, тому його посилання на те, що він не був усвідомлений щодо його власника, не заслуговують на увагу.

Згідно 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини при здійсненні купівлі-продажу транспортного засобу регулюються спеціальним законодавством.

Згідно ч.1,2 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Місцевий суд правильно прийшов до висновку про те, що порядок набуття права власності на автомобіль встановлений Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей. Причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМ України від 07.09.1998 р. № 1388 ( у ред. від 23.12.2009 р. № 1371), яким встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку вищевказаних транспортних засобів, оформлення та видача реєстраційних документів і номерних знаків. Цей Порядок є обов»язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Державний облік зареєстрованих траспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції. Порядок ведення Єдиного державного реєстру Державтоінспекції та надання інформації з нього затверджується МВС.

Згідно п. 8 вказаного Порядку … документами, що підтверджують правомірність придбання ТЗ, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Укладена між сторонами розписка про отримання грошей за належний автомобіль, на який послається позивач як на підставу визнання недійсним договору договору купівлі-продажу автомобіля як такого, що вчинений у результаті обману, не відповідає вимогам чинного законодавства, не породжує перехід права власності на автомобіль, є недійсною за законом незалежно від того чи мав місце обман, тому не потребує додатково визнання її недійсною.

Доводи позивача про те, що місцевим судом неправильно застосовані норми матеріального права, не встановлені належним чином обставини та відповідні їм правовідносини, не заслуговують на увагу, оскільки місцевим судом повно і всебічно з»ясовані обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що місцевий суд не дав оцінку належному та допустимому доказу у справі розписці, яка підписана сторонами, підтверджує факт отримання відповідачем грошей.

Доводи позивача про те, що суд переплутав поняття «неукладеність правочину» та «недійсність правочину» не заслуговують на увагу, оскільки суд дав правильну правову оцінку правовідносинам сторін з посиланням на діюче законодавство, яке їх регулює.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І :