Постанова № 47315, 13.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13.07.06 Справа № 10/129н-ад.

Судова колегія у складі головуючого Мінської Т.М., суддів Палей О.С., Середи А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Малого приватного підприємства "Агротек", м. Луганськ

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

про визнання податкових повідомлень –рішень недійсними

Представники сторін:

від позивача –Осичнюк Є.В. (дов. № б/н від 17.03.2005.)

від відповідача –Юрченко О.М. (дов. № 7712/10 від 13.06.2006.)

До 19.04.2006. справа слухалась одноособово суддею Мінською Т.М. 19.04.2006. розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області згідно ст. 24 Закону України «Про судоустрій», п. 2 ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі головуючого –Мінської Т.М., суддів –Ворожцова А.Г., Середи А.П. 19.06.2006. розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області згідно ст. 24 Закону України «Про судоустрій», п. 2 ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України із склад колегії виключено суддю Ворожцова А.Г. в зв’язку з відпусткою, введено до складу колегії суддю Палей О.С.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання недійсними та відмінити податкові повідомлення –рішення від 13.01.2005р. № 0000022630/0 та № 0000012630/0.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

Мале приватне підприємство «Агротек»(позивач у справі) зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 03.12.2003р. за № 25370169ю0043956; перебуває на податковому обліку з 18.12.2003р. в ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська.

В період з 05.08.2004р. по 02.11.2004р. на підставі постанови від 02.07.2004р. слідчого СВ УСБ України в Луганській області з урахуванням вимог ст. 15 Указу Президента України від 23.07.98р № 817/98 ”Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” головним державним податковим ревізором –інспектором відділу перевірок в галузях виробничої сфери управління дослідчих перевірок ДПА в Луганській області Левченко О.В., старшим державним податковим ревізором –інспектором відділу організації документальних перевірок управління дослідчих перевірок ДПА в Луганській області Іващенко Л.О. проведено позапланову документальну перевірку підприємства позивача.

За результатами перевірки складено акт від 24.11.2004р. № 27/22/26-86/32743074, у висновках якої зазначено що позивачем: зменшено чиста сума податкових зобов’язань за 1 півріччя 2004 року на загальну суму 129138 грн., о занижено податок на прибуток за перевірений період на суму 9700 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2005р. № 0000022630/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12000 грн., з них: основний платіж - 9700 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 2300 грн.

Також відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2005р. № 0000012630/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 193707 грн., з них: основний платіж - 129138 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 64569 грн.

Порівняно з даними, зазначеними в деклараціях, валовий дохід підприємства за І півріччя 2004 року завищено на 3192500 грн., валові витрати завищено за І півріччя 2004 року на 3231300 грн.

В порушення п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума валових доходів, на яку встановлено розходження не підтверджена ніякими документами, що свідчать про здійснення операцій з реалізації або отримання грогових коштів.

При визначенні валових доходів використані виписки банку (додаток № 3 до акту перевірки), податкові накладні (додаток № 4 до акту перевірки), прибуткові касові ордери (додаток № 6 до акту).

В порушення п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума валових витрат, на яку встановлено розходження не підтверджена ніякими первинними документами, також відсутні документи, що підтверджують попередню оплату з рахунку підприємства.

При визначенні валових витрат використані документи вказані в додатках № № 7, 8, 10 до акту.

При визначенні податкового зобов’язання і податкового кредиту використані податкові накладні (додаток № 8), книги обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг) зареєстровані в ДПІ, але не заповнені.

Встановлено порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п.7.5, ст 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Гоголь О.Д., який на момент перевірки був директором підприємства, надав пояснення, що у нього немає будь-яких інших документів стосовно фінансово-господарської діяльності підприємства, окрім тих, що вилучені працівниками СБУ. Працівники, що проводили перевірку, отримали документи, використані при перевірці від слідчого СБУ за актом передачі.

Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на порушення Указу Президента України від 23.07.98р № 817/98 ”Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002. N 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002р. за N 1023/7311, що діяв на момент перевірки. Позивач вважає, що акт перевірки, складений з порушеннями не може бути підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень –рішень.

Оцінивши надані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган надав обґрунтований розрахунок нарахованої ним в ході перевірки суми податку.

Платник податку під час судового розгляду не надав жодного документу, яким би підтвердилась необґрунтованість здійсненого нарахування. При цьому позивач посилається на те, що при перевірці використані документи вилучені з порушеннями, але доказів оскарження дій посадових осіб, які здійснювали вилучення документів у позивача, не надано.

Посилаючись на порушення, допущені при проведенні перевірки, позивач взагалі не надав жодного доказу того, що ним правильно було відображені податкові зобов’язання з податку на прибуток і податку на додану вартість за перевірений період.

Оцінивши всі докази, суд дійшов висновку, що податковий орган довід правильність донарахуваного ним податку на додану вартість і податку на прибуток , а позивач не надав жодного доказу на спростування цих доводів. Факт вилучення податківцями значного обсягу документів сам по собі не доводить неправильного визначення податку, неповного дослідження документів, а є нічим не підтвердженим припущенням позивача. Визначення в п. 2 ст. 71 КАС України обов’язку суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення не позбавляє обов’язку платника податку доводити ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. В частині 1 ст. 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто дана норма не містить посилань на п. 2 ст. 71 КАС України як на підставу звільнення від доказування сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень. Позивач, згідно ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" зобов’язаний вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки. Відтак в межах даної справи позивач повинен довести правильність задекларованого ним податку, що ним не було зроблено.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.07.2006. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись розділом VII Перехідних положень КАС України, ст.ст. 160, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в повному обсязі складена 18.07.2006.

Головуючий суддя Т.М.Мінська

Суддя О.С. Палей

Суддя А.П. Середа