Ухвала суду № 47312376, 23.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1695/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кіселик С. А.

УХВАЛА

Іменем України

23.07.2015 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Кіселика С.А.

суддів : Суржика М.М., Суровицької Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Кравченко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Компанієвської селищної ради Компанієвського району Кіровоградської області, третя особа державний нотаріус Компанієвської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання будівельних матеріалів спільною сумісною власністю подружжя та скасування рішення органу місцевого самоврядування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Компанієвського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Компанієвської селищної ради Компанієвського району Кіровоградської області, третя особа державний нотаріус Компанієвської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання будівельних матеріалів спільною сумісною власністю подружжя та скасування рішення органу місцевого самоврядування. Позов обґрунтовує тим, що відповідно до заповіту від 18.07.2006 року позивач являється спадкоємцем всього майна ОСОБА_5, яка померла 23.09.2007 року. Звернувшись до нотаріальної контори ОСОБА_2 прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Однак до складу спадщини не було включено ? частину домоволодіння яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, смт Компанієвка, вул. Степова, 16. Вказаний будинок було збудовано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період шлюбу, в звязку з чим ОСОБА_5 з часу зведення будинку і до моменту його державної реєстрації мала право на будівельні матеріали та обладнання. Однак за життя своє право вона реалізувати не могла, оскільки будинок не було введено в експлуатацію. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_6 отримав свідоцтво на право власності на будинок на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 176 від 07.12.2009 року, яке позивач просить скасувати в частині визначення єдиного власника ОСОБА_6, та просить визнати спільною сумісною власністю подружжя матеріали, з яких побудовано спірне домоволодіння і визнати право власності на ? частину будівельних матеріалів, що були використані при будівництві спірного будинку за ОСОБА_5

30.12.2013 року позивач подав уточнену позовну заяву і просив визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будівельні матеріали, з яких побудовано домоволодіння № 16 по вул.. Степова в смт. Компанієвка Кіровоградської області; визнати за ОСОБА_2 право на ? частину будівельних матеріалів, які використані при будівництві домоволодіння та скасувати п. 2.3 рішення виконавчого комітету Компанієвської селищної ради № 176 від 07.12.2009 року в частині визнання єдиного власника на всі матеріали які використані для закінченого будівництва.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2015 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення позивача, його представників та перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, із наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_6 з 16 березня 1971 року проживав в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6. Земельна ділянка під індивідуальну забудову за адресою: селище Компаніївка, вул. Степова, 10-А надана за рішенням виконкому Компаніївської селищної ради №6 від 15 квітня 1970 року ОСОБА_8 (а.с.11). Рішенням виконкому Компаніївської селищної ради №5 від 14 березня 1975 року за заявою ОСОБА_8 документи на будівництво житлового будинку по вул. Степовій 10 переоформлені на імя ОСОБА_6 (а.с.13), з внесенням відповідних змін до свідоцтва про забудову садиби за вказаною адресою (а.с.14). В 1976 році номер будинку по вул. Степовій було змінено з 10-А на 16. Позивач відповідно до заповіту є спадкоємцем дружини відповідача - ОСОБА_5, яка померла 23.09.2007 року. Після її смерті ОСОБА_6 вчинив дії по прийняттю в експлуатацію спірного житлового будинку, будівництво якого було розпочато та тривало ще за життя ОСОБА_5 Рішенням виконкому Компаніївської селищної ради №176 від 7 грудня 2009 року затверджено висновок про технічний стан житлового будинку та господарських будівель по вул. Степова, №16 в с.м.т..Компаніївка, на підставі якого ОСОБА_6 видане свідоцтво про право приватної власності на зазначений будинок від 29 грудня 2009 року. Відповідно до матеріалів інвентарної справи спірний будинок побудований приблизно у 1984 році, але в експлуатацію прийнятий не був.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст. 1216 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).

Частиною 1 статті 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення закону було закріплено й у ст. 22 КпШС України, який діяв до 1 січня 2004 року та був чинний на час набуття сторонами частини спірного майна.

Виходячи із змісту частин 1, 2 статті 331 ЦК України, частини 1 статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції на момент виникнення спірних відносин) право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва обєкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття обєкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України).

Із вищенаведеного вбачається, що право спільної сумісної власності на майно набуте подружжям у шлюбі, визначено законодавчо і не потребує визнання цього права додатково.

Таким чином, прийнявши спадщину та успадкувавши за заповітом все майно, яке належало ОСОБА_5 на день її смерті, позивачем було успадковано і належну спадкодавцю частину будівельних матеріалів використаних на будівництво будинку за адресою: Кіровоградська область, смт. Компаніівка, вул. Степова, 16.

Згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

До 1 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 1 січня 2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів встановлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923.

Відповідно до розяснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок, відповідно до яких суди повинні ураховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

ОСОБА_6 у відповідності до діючого законодавства реалізував своє право забудовника та виконавши всі вимоги закону здав його в експлуатацію та зареєстрував своє право власності на спірний будинок.

З часу реєстрації права власності на будинок та інші будівлі домоволодіння, правове визначення спірного обєкта, як будівельні матеріали, припинило своє існування і спірний обєкт набув правового статусу будинку та інших господарських будівель.

Обраний позивачем спосіб захисту, а саме, визнання за ним права власності на ? частину будівельних матеріалів, є помилковим, оскільки будівельні матеріали, після прийняття будинку та господарських будівель до експлуатації та реєстрації права власності на них, втратили своє правове значення «будівельні матеріали».

А отже, колегія суддів вважає, що за даних умов, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме, визнання за ним права власності на ? частину будівельних матеріалів, є помилковим, оскільки будівельні матеріали, після прийняття будинку та господарських будівель до експлуатації та реєстрації права власності на них, втратили своє правове значення «будівельні матеріали».

Крім того, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні вимоги щодо скасування п. 2, 3 рішення виконавчого комітету Компанієвської селищної ради № 176 від 07.12.2009 року.

Так, в своїх уточненнях до позову позивач просив скасувати п. 2, 3 рішення виконавчого комітету Компанієвської селищної ради № 176 від 07.12.2009 року в частині визнання єдиного власника на всі матеріали, які використані для закінченого будівництва домоволодіння за адресою: вул. Степова. Буд.,16, смт Компанієвка Кіровоградської області.

Однак, відповідними пунктами оскаржуваного рішення виконавчий комітет Компанієвської селищної ради вирішив: п. 2 Компанієвському відділенню Кіровоградської ООБТІ оформити право власності на житловий будинок та господарчі будівлі по вулиці Степовій, 16 в смт. Компанієвка; п. 3 Компанієвському відділенню ООБТІ видати свідоцтво про право власності на житловий будинок по вулиці Степовій, 16 в смт. Компаніївка на імя ОСОБА_6.

Як видно, рішенням виконкому не вирішувалось питання щодо визнання ОСОБА_6 власником будівельних матеріалів які використані для будівництва домоволодіння, а вирішено питання щодо визнання права власності на житловий будинок.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Компанієвського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: