Ухвала суду № 47305619, 22.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/1094/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1478/К/15 Суддя Гаєвий О.В.

Категорія - 19 (І) Доповідач Л.В. Михайлів

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

при секретарі - Петренко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ст..197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У червня 2015 року ОСОБА_2,через свого представника ОСОБА_3, на підставі ст.ст. 151-153 ЦПК України подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (надалі ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс») № 26006379153, МФО 380805 код ЄДРПОУ 38 104479 в ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» в розмірі позовних вимог 186000 грн., в рамках цивільного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року вищевказана заява про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 186000 грн., що належить ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на рахунок № 26006379153, МФО 380805 код ЄДРПОУ 38 104479 в ПАТ «ОСОБА_4 Аваль». Копія ухвали направлена для виконання на адресу відділу Державної виконавчої служби Печерського району м. Києва.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» просять ухвалу суду про забезпечення позову скасувати, з тих підстав, що зазначена ухвала є незаконною та необґрунтованою. Так, суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не врахував вимоги ЦПК України, розяснення постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року, та того, що в супереч вимогам ст. 151 ЦПК України позивачем не надано суду жодного доказу, які б свідчили про небажання відповідача повертати позивачу сплачені ним кошти, або доказів, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду. Не враховано і того, що обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном в повному обсязі може призвести до незворотних наслідків. Крім того, судом першої інстанції, при постановлені ним оскаржуваної ухвали, не було досліджено в повній мірі цивільно - правових відносин, які виникли між сторонами.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах позовних вимог, заяви про забезпечення позову та доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів, та 02.06.2015 року через свого представника подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача в межах суми позовних вимог, а саме 186000 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рахунок, який належить відповідачу, в межах позовних вимог, суд першої інстанції, керувався ст.ст. 151-153 ЦПК України та виходив із того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно вимог ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується:

1/ накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб;

2/ забороною вчиняти певні дії;

3/ встановленням обовязку вчинити певні дії та інші.

Відповідно до вимог п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Як розяснено у п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів, наприклад обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Забезпечення позову, в даному випадку, шляхом накладення арешту в межах заявлених позовних вимог, не протирічить вищезазначеному та не дає підстав для висновку, що саме ця ухвала перешкоджає господарській діяльності юридичної особи ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс».

З урахуванням наведеного, колегія суддів, відхиляє доводи апеляційної скарги та приходить до висновку що ухвала суду обґрунтована і підтверджується письмовими матеріалами справи..

Судом першої інстанції, правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 312, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: