Постанова № 47302346, 17.01.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" січня 2011 р. Справа № 18/131-НМ

Рівненський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючий-суддя Петухов М.Г.

судді: Демидюк О.О. Бригінець Л.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд ОСОБА_1»

на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2010р.

у справі № 18/131-НМ (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд ОСОБА_1»м. Житомир

до відповідача ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир)

про скасування рішення адміністративної колегії від 09.07.2010р. № 1.16/55р.

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд ОСОБА_1»м. Житомир

про стягнення 17000 грн. штрафу

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом: ОСОБА_3;

Від відповідача за первісним позовом: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.12.2010р. у справі №18/131-НМ (суддя Соловей Л.А.) в задововоленні первісного позову ТзОВ «Гранд ОСОБА_1»відмовлено, зустрічний позов задоволено ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено, стягнуто ТзОВ «Гранд ОСОБА_1»в доход державного бюджету України 17000 грн.

Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що розміщена ТзОВ «Гранд ОСОБА_1» рекламна інформація щодо надання позики є неповною, та може створити у споживачів уявлення про надання позики одразу лише при наявності паспорту та ідентифікаційного коду, а не через деякий час та лише при настанні певних умов, без яких отримати позику неможливо. Натомість, в рекламі та в укладених договорах замовчувалась інформація про справжні умови, а саме - термін отримання коштів у позику, види та розміри обов'язкових платежів, необхідність їх сплати до отримання позики та після її отримання, кількість та розмір цих платежів, розмір відсотків та сума переплати за користування позикою.

Такі дії ТзОВ «Гранд ОСОБА_1», згідно ст.ст. 15-1, 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" є недобросовісною конкуренцією, а саме поширенням інформації, що вводить в оману, споживачів та тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Посилаючись на ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" місцевий суд відмовив в звдоволенні первісного позову та задоволив зустрічний позов (Т.1 а.с.144-147).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТзОВ «Гранд ОСОБА_1»подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Житомирської області скасувати, прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Скаржник посилається на те, що товариство не вводило в оману споживачів змістом своїх рекламних оголошень, оскільки остаточне рішення щодо отримання чи неотримання позики, особа приймає після ознайомлення з умовами договору.

Щодо зустрічного позову, то не оспорюючи право органів Антимонопольного комітету України звертатися до суду з позовом до субєктів господарювання про стягнення несплачених сум штрафів, судом першої інстанції не враховано положення ч.4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , згідно якої порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України прийнятого згідно з ч.1 ст. 48 цього Закону, зупиняє виконання зазначеного рішення Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду (Т.2 а.с.3-6).

Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що матеріалами справи повністю доведено, що розміщена ТзОВ «Гранд ОСОБА_1» рекламна інформація щодо надання позики згідно ст.ст. 15-1, 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" є недобросовісною конкуренцією, за що перебачено відповідальність у вигляді штрафу.

Щодо зустрічного позову, вказує, що його подання не суперечить вимогам ст. 60 ГПК України. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (Т.2 а.с.10-17).

Представник ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в судове засідання не зявився, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням (Т.2 а.с.8). Враховуючи, що ухвалою суду від 23.12.2010р. явка повноважних представників не визнана обовязковою, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи без участі представника відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня 2010р. адміністртивною колегією ОСОБА_2 обласного територіального відділенням Антимонопольного комітету прийнято рішення №1.16/-55р, яким визнано дії ТОВ "Гранд ОСОБА_1", що полягають у безпосередньому повідомленні невизначеному колу осіб в рекламі неповних та неправдивих відомостей, зокрема внаслідок замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) послуг з надання позик, порушенням, передбаченим ст.15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (Т.1 а.с.34-36).

За вчинення порушення, зазначеного в п.1 прийнятого рішення, відповідно до ст.21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на позивача за первісним позовом накладено штраф у розмірі 17000,00грн.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.

Статтею 7 Закону України Про рекламу встановлено, що основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди; реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції; реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності; реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Частиною другою статті 47 Закону України Про інформацію передбачено, зокрема, відповідальність за таке порушення законодавства про інформацію як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності субєктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до ст.ст. 7, 12 Закону України „Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням адміністративної колегії ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1.17/-72р від 08.10.2009р. розпочатий розгляд справи №3.6.12-72/2009 за ознаками вчинення ТОВ "Брок-Бізнес Груп", правонаступником якого є ТОВ "Гранд-Бізнес Груп" порушення, передбаченого ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді повідомлення суб'єктам господарювання в рекламі неправдивих відомостей, що можуть вплинути на наміри осіб щодо придбання чи реалізації товарів цього суб'єкта господарювання.

В ході розгляду зазначеної справи встановлено наступне:

Згідно з копіями рекламних оголошень, протягом січня-лютого 2009 року товариство поширювало рекламу про надання позик у друкованих засобах масової інформації. Зміст розміщених реклам передбачає спрощену форму отримання позики (Т.1 а.с.37-38; 95-100).

Надання позик товариство здійснювало за двома програмами - "Актив-Груп" та "Гранд-Актив". Програма "Актив-Груп" передбачає отримання учасником вартості товару з максимальним строком погашення до 15 років, а програма "Гранд-Актив" - до 6 років.

Однак, перш ніж фізична особа отримає позику, їй необхідно укласти з товариством договір за програмою адміністрування придбання у групах ("Актив-Груп" та "Гранд-Актив"). Ці програми передбачають залучення грошових коштів за рахунок періодичних платежів від фізичних осіб, які виявили намір за допомогою товариства отримати позику, об'єднання отриманих коштів фізичних осіб та їх використання для придбання товарів або надання коштів у позику.

Для отримання позики позичальник зобов'язаний сплачувати одноразові та щомісячні платежі (загальний платіж - до 15 числа кожного місяця протягом терміну дії договору; адміністративний платіж, пропозиція - протягом 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; доплата за переоформлення договору - в день підписання трьохстороннього договору). Проте, право на отримання позик виникає в учасника групи після того, як фонд групи є достатнім, тобто учаснику групи в момент укладення договору за програмою адміністрування у групах не відомо, коли він отримає позику (дозвіл на отримання позики).

Отже, формування фонду групи, з якого надається позика, залежить не лише від конкретного учасника групи, а від усіх її учасників.

Відповідно до визначень договорів щодо надання послуг адміністрування придбання у групах, адміністративні витрати - це плата Товариству за послуги, пов'язані з організацією програм, яка за погодженням сторін сплачується учасником з черговим щомісячним чистим внеском. Розмір (відсоток) адміністративних витрат різний.

Фактично термін від укладання договору за програмою адміністрування придбання у групах до отримання позики може бути тривалим, а конкретна дата отримання фізичною особою позики при укладанні договору не визначена.

Рекламна інформація Товариства про спрощену форму отримання грошей (позик), поширює неповні відомості, що може вплинути на наміри споживачів укладати договори на отримання позик саме з Товариством.

Поширення товариством неповної інформації може створити у споживачів невірне уявлення про умови отримання позик: в рекламі повідомляється інформація про знижки на витрати без уточнення видів таких витрат. Інформація, яка стосується витрат фізичних осіб, є критично важливою інформацією, що впливає на наміри цих осіб щодо придбання послуг у товариства. Неповне повідомлення критично важливої інформації в рекламі вводить фізичних осіб в оману.

В ході розгляду справи встановлено, що рекламна інформація щодо можливості отримання позики при наявності паспорту і коду є неповною, оскільки для отримання позики за допомогою Товариства окрім паспорта та ідентифікаційного коду необхідно, зокрема, укласти низку договорів, сплатити певні види витрат. Тобто, окремі факти, Товариство у рекламі замовчувало.

Введення споживачів в оману шляхом повідомлення в рекламі неповних та неправдивих відомостей, підтверджується зверненнями громадян про порушення їхніх прав ТОВ "Гранд ОСОБА_1", що надходили на адресу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Звернення громадян стосуються невиконання ТОВ "Гранд ОСОБА_1" умов договорів, що укладаються громадянами з Товариством, в частині повернення власних коштів після розірвання договорів з Товариством (Т.1 а.с.123-128).

Таким чином, дії позивача за первісним позовом, які полягають у безпосередньому повідомленні невизначеному колу осіб в рекламі неповних та неправдивих відомостей, зокрема внаслідок замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовчування) послуг з надання позик, визнані АМК порушенням, передбаченим ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Статтею 15 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено, що досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією.

Згідно зі ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Приписами ст.1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи встановлено та представником ТОВ "Гранд ОСОБА_1" не заперечується, що укладення споживачем із ТОВ "Гранд ОСОБА_1" договору позики можливе лише за умови укладення договору адміністрування та наявності інших умов для отримання позики (сплата передбачених договором адміністрування платежів, накопичення достатньої кількості коштів у фонді групи, одержання дозволу на укладення договору позики тощо).

Тобто, фактичне отримання позики можливе лише у разі наявності обставин та чинників, які не залежать від волі споживача і не можуть бути йому відомі на момент укладення договору адміністрування. Однак, з розміщеної ТОВ "Гранд ОСОБА_1" реклами не вбачається наявність умов, без додержання яких отримати позику неможливо.

Отже, розміщена ТОВ "Гранд ОСОБА_1" рекламна інформація щодо надання позики є неповною, та може створити у споживачів уявлення про надання позики одразу лише при наявності паспорту та ідентифікаційного коду, а не через деякий час та лише при настанні певних умов, без яких отримати позику неможливо. Натомість, в рекламі та в укладених договорах замовчувалась інформація про справжні умови, а саме - термін отримання коштів у позику, види та розміри обов'язкових платежів, необхідність їх сплати до отримання позики та після її отримання, кількість та розмір цих платежів, розмір відсотків та сума переплати за користування позикою.

Позивач за первісним позовом в апеляційній скарзі дані обставини на яких базуються висновки місцевого господарського суду не спростував.

З врахуванням викладеного Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 7, 12, 12-1, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п. 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України та п.33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а висновки, зроблені первісним відповідачем при прийнятті рішення №1.16/-55р від 09.07.2010р. є обґрунтованими та правомірними,

За таких обставин рішення господарського суду Житомирської області від 02.12.2010р. у справі №18/131-НМ в частині відмови в задововоленні первісного позову ТзОВ «Гранд ОСОБА_1»є правомірним, апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову слід залишити без змін.

Щодо зустрічного позову, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено :

4. Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:

згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону;

за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,

а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено :

1. За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу;

блокування цінних паперів;

усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

закриття провадження у справі.

Як бачається зі змісту рішення №1.16/-55р від 09 липня 2010р. адміністративної колегії ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України подано 09 вересня 2010р. воно прийняте на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Позовну заяву про скасування рішення №1.16/-55р від 09 липня 2010р. адміністративної колегії ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України подано 09 вересня 2010р., тобто в межах строку встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що зупиняє виконання зазначеного рішення.

Таким чином, обовязок субєкта господарювання сплатити штраф і вчинити дії, передбачені рішенням Антимонопольного комітету України, зупиняється до набрання законної сили рішенням господарського суду.

Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача в цій частині не спростувало та обгрунтованих заперечень з цього приводу не висунуло..

Тиким чином, господарський суд Житомирської області в оскаржуваному рішення, вказаним обставинам та нормам закону оцінку не надав, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що рішення господарського суду Житомирської області у даній справі щодо задоволення зустрічного позову підлягає частковому скасуванню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Гранд ОСОБА_1" задоволити частково.

2. Рішення від 02.12.2010р. у справі №18/131-НМ господарського суду Житомирської області скасувати в частині задоволення зустрічного позову та стягнення з ТзОВ "Гранд ОСОБА_1" в доход державного бюджету - 17000 грн. штрафу, 170 грн. мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняти в цій частині нове рішення. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

В частині відмови в задоволенні вимог по первісному позову рішення залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (10014 м.Житомир, майдан ОСОБА_4, 12, код 20403042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд ОСОБА_1" (10008 АДРЕСА_1, код 34900502) 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

4. Справу № 18/131-НМ направити до господарського суду Житомирської області.

ГоловуючийсуддяПетухов М.Г.

суддяДемидюк О.О.

суддяБригінець Л.М.