Постанова № 47301547, 21.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа№ 910/7346/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р.

у справі № 910/7346/15-г (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім Центр -Н"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К"

про стягнення 1 994 840,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім Центр - Н" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" (далі - відповідач) про стягнення 1 994 840,68 грн. заборгованості, яка складається з: 178 585,65 грн. трьох відсотків річних та 1 816 255,03 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 3813/80/10 від 02.08.2010р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 910/7346/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 597 526,13 грн. інфляційних втрат, 159 641,95 грн. трьох відсотків річних та 35 143,36 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на положення ЦК України і дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 910/7346/15-г скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції допущено неповноту встановлення обставин справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що під час розгляду справи № 910/8715/14 господарський суд міста Києва вжив заходи забезпечення позову, ухвалою від 27.06.2014р. наклавши арешт на його грошові кошти в межах 35 911 056,61 грн. Як зазначає скаржник, 03.07.2014р.ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 27.06.2014р. у справі № 910/8715/14 відкрито виконавче провадження та 09.07.2014р. винесено постанову про арешт коштів боржника в сумі 35 911 056,61 грн. Після набуття чинності рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/8715/14 ТОВ ,,Епіцентр К" протягом строків, встановлених законом для самостійного виконання рішення здійснило перерахування на користь стягувача 1 827 216,84 грн. Відповідач вказує, що про застосовані заходи забезпечення позову ним неодноразово повідомлялось Державну виконавчу службу України з вказанням на необхідність виконання рішення суду за рахунок заарештованих коштів. Однак, ДВС України рішення суду та ухвалу про забезпечення позову у встановлений спосіб і порядок виконано не було, заарештовані у якості забезпечення позову кошти в рахунок погашення боргу стягнуті не були. За наведених вище обставин, скаржник зазначає, що здійснив самостійне виконання рішення суду у встановлені законом строки, перерахувавши на користь стягувача 1 827 216,84 грн. Залишок присудженої суми повинен бути погашений за рахунок заарештованих у якості забезпечення позову грошових коштів. Виконання рішення суду за рахунок заарештованих у якості забезпечення позову коштів здійснюється ДВС України та не залежить від волі та дій ТОВ ,,Епіцентр К", яким вчинено всі необхідні дії для належного виконання рішення. Також скаржник вказував на безпідставність здійсненого позивачем розрахунку суми позову у зв'язку з завищенням суми боргу (проценти та інфляція нараховуються лише на основну суму боргу, а не на всю суму, яка включає проценти та інфляцію) та на невідповідність періодів, за які здійснювалось нарахування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 910/7346/15-г прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Сулім В.В., Майданевич А.Г. та призначено розгляд скарги на 30.06.2015р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Гаврилюка О.М. на лікарняному та подальший вихід у відпустку.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/7346/15-г сформовано колегію суддів у складі головуючого судді (судді - доповідача) Сухового В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 910/7346/15-г прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Суховий В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О. та призначено розгляд скарги на 21.07.2015р.

21.07.2015р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач зазначав, що саме через бездіяльність ДВС України рішення суду у встановлений законом спосіб та строк виконано не було, що підтверджується постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015р. у справі № 826/20167/14.

У судовому засіданні 21.07.2015р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти наведених доводів, просив залишити оскаржуване рішення без змін. Усне клопотання представника відповідача про оголошення перерви, проти якого представник позивача заперечив, колегією суддів відхилено як необґрунтоване.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 910/8715/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім Центр - Н" до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" про стягнення 35 911 056,61 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/8715/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім Центр - Н" 35 653 751,39 грн. основного боргу, 1 724 928,51 грн. інфляційних втрат, 286 513,55 грн. 3 % річних та 73 080,00 грн. судового збору.

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що 02.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім Центр - Н" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" (покупець) було укладено договір поставки № 3813/80/10 від 02.08.2010р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 9.2 договору встановлено, що оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень.

Судом було встановлено, що у зв'язку з неналежним виконання ТОВ ,,Епіцентр К" своїх зобов'язань за вищевказаним договором щодо оплати товару, у нього виникла заборгованість у розмірі 35 653 751,39 грн. (основний борг), визнано обґрунтованим позов в частині стягнення 1 724 928,51 грн. інфляційних втрат та 286 513,55 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р. у справі № 910/8715/14 рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/8715/14 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/8715/14 було видано наказ від 03.10.2014 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014р. у справі № 910/8715/14 рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р. у даній справі залишено без змін.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 10.10.2014р. відкрито виконавче провадження № 45041071 про примусове виконання наказу господарського суду м. Києва від 03.10.2014р. у справі № 910/8715/14 та надано боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" можливість самостійно (добровільно) виконати вимоги виконавчого документу в 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/8715/14, зокрема, сплату заборгованості на користь позивача в розмірі 37 738 237,45 грн., відповідач виконав несвоєчасно, та зазначає про те, що оплата заборгованості відповідачем здійснювалася протягом більше як п'ять місяців та досі є невиконаною у повному обсязі.

Відповідачем здійснювались розрахунки наступним чином:

- 24.10.2014р. на поточний рахунок позивача надійшло 1 827 216,84 грн. шляхом самостійної сплати боргу на виконання рішення суду 1-ї інстанції, про що свідчить виписка з поточного рахунку позивача за 24.10.2014р.;

- 21.11.2014р. на поточний рахунок позивача надійшло 31 816 292,47 грн. шляхом самостійної сплати боргу на виконання рішення суду 1-ї інстанції, про що свідчить виписка з поточного рахунку позивача за 21.11.2014р.;

- 10.12.2014р. на поточний рахунок позивача надійшло 409 532,53 грн. шляхом самостійної сплати боргу на виконання рішення суду 1-ї інстанції, про що свідчить виписка з поточного рахунку позивача за 10.12.2014р.;

- 20.01.2015р. на поточний рахунок позивача надійшло 3 684 776,64 грн. шляхом примусового стягнення коштів з боржника на виконання рішення суду 1-ї інстанції, про що свідчить виписка з поточного рахунку позивача за 20.01.2015р.;

- решта заборгованості у розмірі 454,97 грн. відповідачем станом на день звернення до суду з позовом залишається несплаченою.

Зважаючи на вищевикладене позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 178 585,65 грн. трьох відсотків річних та 1 816 255,03 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як встановлено судовими рішеннями у справі № 910/8715/14, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім Центр - Н" виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 3813/80/10 від 02.08.2010р., в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість в розмірі 35 653 751,39 грн. (основний борг). Вказані обставини не потребують доказування в порядку ст. 35 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що під час виконання рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2014р. у справі № 910/8715/14 боржник - ТОВ ,,Епіцентр К" також несвоєчасно виконав в добровільному порядку рішення, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахувати на суму основного боргу суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Як роз'яснено в п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 ,.Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, виконаних судом першої інстанції, колегія суддів вважає їх вірними та обґрунтованими, оскільки позивачем при розрахунку було допущено помилки стосовно сум заборгованості та періодів, здійснено розрахунок з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які було стягнуто з боржника за рішенням господарського суду м. Києва № 910/8715/14 від 28.07.2014р., що виправлено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 3813/80/10 від 02.08.2010р. станом на 20.01.2015р. (день сплати боргу за рішенням господарського суду м. Києва № 910/8715/14 від 28.07.2014р.) позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в розмірі 1 597 526,13 грн., виходячи з основної суми боргу та з врахуванням часткового погашення заборгованості за період з 30.09.2014р. до 20.01.2015р., та вимоги про стягнення 3 % річних також підлягають частковому задоволенню в розмірі 159 641,95 грн. виходячи з тих же підстав та за той же період, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що позивачем безпідставно здійснено розрахунок суми позову у зв'язку з завищенням суми боргу (проценти та інфляція нараховуються лише на основну суму боргу, а не на всю суму, яка включає проценти та інфляцію) та на невідповідність періодів, за які здійснювалось нарахування.

Такі доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Стосовно посилань скаржника на безпідставність здійснення позивачем нарахувань на всю суму боргу (з процентами та інфляційними) колегія суддів зазначає, що цей недолік у розрахунку був виправлений судом першої інстанції шляхом власного перерахунку лише на суму основного боргу. В частині тверджень скаржника щодо невідповідності періодів нарахування слід зазначити, що судом першої інстанції здійснено перерахунок нарахувань за відповідні періоди прострочення, при чому суд звертає увагу, що інфляційні нарахування здійснюються за індексами інфляції, які визначаються за конкретний місяць, у якому відбулось прострочення, виходячи з правила математичного округлення періоду прострочення (до 15 днів включно - місяць не враховується, індекс = 1,00; більше 15 днів у конкретному місяці, індекс за цей місяць враховується).

Стосовно доводів апеляційної скарги та доповнень до неї, в яких скаржник зазначав про арешт його коштів згідно з ухвалою суду, добровільної (самостійної) сплати боргу та протиправності постанов виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору та накладення арешту на кошти боржника, колегія суддів зазначає таке.

За загальним правилом цивільно - правова відповідальність настає за наявності вини особи, яка порушила зобов'язання, і ця вина презумується, то особа, довівши, що виконання зобов'язання стало неможливим не за її вини, звільняється від відповідальності. Проте, покладення відповідальності за порушення грошового зобов'язання є винятком з цього правила, оскільки норми ст. 625 ЦК України не пов'язують нарахування процентів та інфляційних втрат з поведінкою боржника.

Відсутність у боржника грошей, і, як наслідок неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, оскільки гроші завжди є в обігу і способи їх придбання особою теж є різні.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 910/7346/15-г відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 910/7346/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Епіцентр К" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук