Постанова № 47301540, 20.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа№ 910/29687/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Сухового В.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Данилік Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №3276 від 03.04.2015 року приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року

у справі №910/29687/14 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про стягнення 86 739,15 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Борзенкова Ю.М., довіреність №01/230-92 від 02.01.2015 року

від відповідача: Давиденко О.Л., довіреність №32 від 02.06.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 86 739,15 грн, з яких 47 501,92 грн - сума заборгованості, 22 373,40 грн - інфляційні втрати, 8 218,48 грн - 3% річних та 8 645,35 грн - пеня (а.с. 5-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе за договором №91-017/06-04 від 27.12.2005 року облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (далі по тексту - договір перестрахування) зобов'язань, зокрема, щодо відшкодування відповідачем своєї частки збитків позивачу за договором добровільного страхування наземного транспортну №06/01-008-00386 від 21.09.2006 року, на який розповсюджував свою дію укладений сторонами договір перестрахування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі № 910/29687/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» 47 501 грн.92 коп. основного боргу, 22 373 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 8 218 грн. 48 коп. 3% річних, 8645 грн. 35 коп. пені та 1827 грн.00коп судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», подав апеляційну скаргу № 3276 від 03.04.2015 року, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2013 року у справі №910/29687/14, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат; постановити в зазначеній частині нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог у цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року у справі №910/29687/14 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження апеляційну скаргу у складі колегії суддів: Авдеєв П.В.- головуючий суддя, судді- Яковлєв М.Л., Куксов В.В. та призначено розгляд справи на 18.06.2015 року.

17.06.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду апелянт подав додаткові письмові обґрунтування від 16.06.2015 року 04с. (вх. №09-11/10960/15 від 17.06.2015 року) вимог апеляційної скарги, в яких відповідач стверджує про неправомірність висновків місцевого господарського суду, оскільки, враховуючи п. 9.3 укладеного сторонами договору, ст. 28 Закону України «Про страхування», страховий випадок, з настанням якого позивачем заявлено вимогу про стягнення частини збитків згідно договору перестрахування, стався 27.07.2007 року - поза межами дії договору перестрахування, так як останній припинив свою дію 31.12.2006 року. Також, відповідач зазначає, що Господарським судом міста Києва при стягненні пені неправильно визначено початок періоду нарахування пені, а відтак і строк, протягом якого може нараховуватись пеня, також, як стверджує відповідач, судом не обмежено пеню подвійною обліковою ставкою НБУ, хоча таке обмеження визначено сторонами у п. 11.3. договору перестрахування. З урахуванням вказаного, апелянт просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2013 року у справі № 910/29687/14 повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

18.06.2015 року від позивача у справі надійшов відзив №03/2109 від 17.06.2015 року (вх. №09-11/11105/15) на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а тому просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Київським апеляційним господарським судом у судовому засіданні 18.06.2015 року оголошено перерву до 07.07.2015 року.

06.07.2015 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Авдеєва П.В. у відпустці, справу №910/29687/14 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г. А., судді - Мальченко А. О., Суховий В. Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року справу №910/29687/14 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів та призначено розгляд справи на 20.07.2015 року.

У судовому засіданні 20.07.2015 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з урахуванням додатково поданого письмового обґрунтування, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2015 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

27.12.2005 року між товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (перестрахувальник за договором, позивач у справі) та акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (в подальшому - приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» перестраховик за договором, відповідач у справі) був укладений договір №91-017/06-04 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засадах ексцеденту сум (а.с. 13-29), предметом якого згідно п. 1.2 є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах «Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06» та Змін та доповнень до Правил страхування (додаток 5 до цього Договору).

Згідно п.2.14 договору, відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що дія договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені позивачем зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.2.1. договору, позивач зобов'язаний, на умовах, викладених в розділі 2 договору, передавати відповідачу в перестрахування частину відповідальності за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.

Згідно з п. 2.13. договору, основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.

Позивач, як перестрахувальник, зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків. Рахунки-бордеро та Бордеро заявлених, але несплачених збитків оформляються та надаються відповідачу в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників вище перелічених документів після їх підписання та скріплення печаткою, повертається перестрахувальнику. Зазначені документи після їх підписання є невід'ємними частинами договору (п. 3.2.2. Договору).

Водночас п. 3.4.2. договору встановлений обов'язок відповідача -перестраховика за договором, протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувлаьника рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника.

На виконання умов договору, позивач та відповідач підписали Рахунок-бордеро премій №06-04/09 за вересень 2006 року (а.с. 46-55), згідно якого відповідач прийняв в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника (позивача), серед інших, п. 197) по автомобілю «LEXUS LX470» д.н. D010019, за договором страхування наземного транспортного засобу № 06/01-008-00386 від 21.09.2006р., укладеним між позивачем та Чіркіняном Араратом Володимировичем (а.с. 65-70).

26.07.-27.07.2007 року був зафіксований факт угону транспортного засобу «LEXUS LX470» д.н. D010019, про що Чіркінян Арарат Володимирович повідомив позивача у справі, подавши заяву-повідомлення (а.с. 76).

Згідно з п. 4.1. договору перестрахування, перестраховик, в межах свого обсягу відповідальності, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору.

Пунктом 4.3. договору перестрахування передбачено порядок врегулювання збитків, сума страхового відшкодування за якими за попередніми прогнозними розрахунками може перевищувати суму касового збитку - 70 000, 00 грн.

Згідно з пп. 4.3.1. п. 4.3. договору перестрахування при отриманні перестрахувальником інформації від страхувальника про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, перестрахувальник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів сповістити про це перестраховика.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонам у справі договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум №91-017/06-04 від 27.12.2005р. за своєю правовою природою є договором перестрахування.

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Частина 1 ст. 12 Закону України «Про страхування» визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 ГК України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

На виконання умов договору перестрахування між позивачем та відповідачем підписано рахунок-бордеро премій № 06-04/09 за вересень 2006 року, згідно якого відповідач прийняв в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника (позивача) по автомобілю «LEXUS LX470» д.н. D010019, за договором страхування наземного транспортного засобу №06/01-008-00386 від 21.09.2006 року, укладеним між позивачем та Чіркіняном А.В.. Тобто, відповідач, як перестраховик, відповідно до умов договору перестрахування взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку, визначеного договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, здійснити на користь позивача виплату своєї частки суми страхового відшкодування.

Листом за вх. №6514/1 від 27.07.2007р. (а.с. 45) позивач повідомив відповідача про настання страхової події по договору № 06/01-008-00386 від 21.09.2006 року.

18.08.2007р. позивачем складено страховий акт № СТ/07/2022 (а.с. 81), згідно якого угон транспортного засобу «LEXUS LX470» д.н. D010019, був визнаним страховим випадком, а розмір страхового відшкодування склав 148 242,75 грн.

За вищевказаним договором ТДВ СК «Альфа-Гарант» 01.10.2007р. здійснило виплату першої частки страхового відшкодування у розмірі 30 % від страхової суми, а саме 148 242,75 грн згідно видаткового касового ордеру від 01.10.2007 року (а.с. 82).

05.10.2007 року товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» направило перестраховику (відповідачу у справі) повідомлення про виплату 30% страхового відшкодування (148 242,75 грн) та розрахунок його частки - 14 250,58 грн.

02.10.2007 року товариством з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» складено страховий акт №СТ/07/2022/1 (а.с. 84), згідно якого страхувальнику - Чіркіняну А.В. підлягало виплаті страхове відшкодування у розмірі 345 899,75 грн.

04.10.2007 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату другої частки страхового відшкодування у розмірі 70%, а саме 345 899,75 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1561 від 04.10.2007 року (а.с. 85).

09.10.2007 року товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» направило перестраховику (відповідачу у справі) повідомлення про виплату 70% страхового відшкодування (345 899,75 грн) та розрахунок його частки - 33 251,34 грн.

Відтак, частка приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» у вищезазначеній сумі страхового відшкодування, відповідно до розрахунку частки перестраховика у сумі страхового відшкодування, складала 47 501,92 грн (а.с. 63-64).

Згідно пп. 4.3.4. п. 4.3. договору перестрахування, після проведення виплати своєї частини у сумі страхового відшкодування позивач направляє відповідачу копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку. Відповідач не має права вимагати від позивач надання документів в більшому обсязі, ніж це зазначено правилами страхування позивача та договором страхування, за яким стався збиток.

Позивач листами за вих. №3061 від 05.10.2007р. (а.с. 56), №3090 від 09.10.2007р. (а.с. 57) звернувся до відповідача з проханням здійснити виплату страхового відшкодування по страховому випадку щодо пошкодження автомобіля «LEXUS LX470» д.н. D010019, застрахованого у ТДВ «Альфа-Гарант» згідно договору страхування №06/01-008-00386 від 21.09.2006 року та перестрахованого згідно з рахунком-бордеро премій за вересень 2006р. (п.197). У листах є посилання на додатки: розрахунок частки перестраховика у сумі страхового відшкодування та документи, що регламентують страховий випадок, по автомобілю, що перестрахований згідно з пунктом 197 рахунку бордеро премій за вересень 2006 року на 21 аркуші.

У відповідь на вказані вимоги відповідач листом №147 від 05.02.2009р. звернувся з вимогою про надання додаткових документів для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування (а.с. 59).

04.03.2009 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» листом за вих. № 09/1052 (а.с. 60) направляло додаткові документи та відповідні пояснення. Вказаний лист отримано відповідачем 10.03.2009 року, будь-яких інших документів чи відмови у виплаті страхового відшкодування від відповідача не надходило.

Згідно з пп. 4.3.5. п. 4.3. договору перестрахування протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідних документів перестраховик сплачує перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

Тобто, отримавши 10.03.2009 року від позивача у справі додаткові документи, приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» (відповідач) зобов'язаний був протягом 10-ти днів, а саме до 20.03.2009 року сплатити позивачу свою частку у сумі страхового відшкодування.

Доказів оплати відповідачем своєї частки страхового відшкодування у сумі 47 501,92 грн у встановлені договором строки, суду не надано. Відтак висновок місцевого господарського суду про те, що право позивача порушено саме з 20.03.2009 року, є правомірним та обґрунтованим.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на настання страхової події після закінчення строку дії договору перестрахування, а відтак і на відсутність підстав у відповідача здійснювати виплату частину частини збитків з огляду на наступне.

Як передбачено п. 1.3. договору перестрахування, його дія розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені позивачем зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Відповідно до п. 2.14 договору відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається і закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

Також п. 9.2. договору, сторонами погоджено, що перестраховик несе відповідальність за всіма договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, що прийняті на страхування перестрахувальником починаючи з 01.01.2005 року, підпадають під дію цього договору відповідно до умов, п. 1.3 та 2.7. цього договору, та зазначені у щомісячних Рахунках-бордеро премій.

Згідно п. 9.3. договору перестрахування, його дія закінчується 31.12.2006 року в частині передачі перестрахувальником ризиків на перестрахування перестраховику - відповідачу у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що ризик настання відповідальності по виконанню частини своїх зобов'язань за договором страхування №06/01-008-00386 від 21.09.2006 року перестраховано у відповідача, про що зазначено у підписаному сторонами Рахунку-Бордеро №06-04/09 за вересень 2006 року п. 197. Тобто, вказаний ризик було передано відповідачу під час дії договору перестрахування, а не після 31.12.20206 року, а відтак і згідно абз. 2 п. 9.3. договору перестрахування, всі права та обов'язки сторін залишаються діяти (в силі) до врегулювання всіх претензій страхувальників (вигодонабувачів) за такими договорами страхування, а також до моменту повного виконання перестраховиком своїх зобов'язань перед перестрахувальником.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку висновку, що відповідач, як перестраховик, на виконання вимог чинного законодавства та умов договору перестрахування зобов'язаний здійснити виплату частини страхового відшкодування у розмірі 47 501,92 грн, однак в порушення договірних зобов'язань не здійснив таку виплату, у зв'язку з чим суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 22 373,40 грн - інфляційні втрати, 8 218,48 грн - 3% річних, нарахованих за період з 20.03.2009 року по 24.12.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Посилання апелянта на те, що до вказаних правовідносин не може застосовуватись відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України, оскільки правовідносини, що склались між сторонами не є договірними, а пов'язані із заподіянням збитків, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки обов'язок (в свою чергу право вимагати) оплати частини збитків перестрахувальнику виникає у відповідача виключно у зв'язку з укладенням сторонами договору перестрахування №91-017/06-04 від 27.12.2005 року, і оплата на користь перестрахувальника частини збитків не є правовідносинами, підставою виникнення яких стало заподіяння шкоди, оскільки права та обов'язки між сторонами виникли саме на підставі укладеного договору перестрахування. Таким чином, враховуючи те, що між сторонами склалися договірні правовідносини, які носять майново-грошовий характер, застосування відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України у випадку невиконання перестраховиком свого обов'язку, є правомірним.

Крім того, згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Обов'язок сплатити штрафні санкції, зокрема пеню, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання встановлено також і статтею 230 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 11.3. договору перестрахування сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Розмір пені не може перевищувати 50% від суми несплаченого платежу.

За приписом ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду вимоги Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» апеляційним господарським судом здійснено перерахунок пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.03.2009 року по 20.09.2009 року і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 445,15 грн пені, в іншій частині позовної вимоги суд відмовляє.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, однак у зв'язку із невірним арифметичним розрахунком пені, рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача 8 645,35 грн пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції та в апеляційному господарському суді покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі №910/29687/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі №910/29687/14 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 47 501 (сорок сім тисяч п'ятсот одна) грн. 92 коп. основного боргу, 22 373 (двадцять дві тисячі триста сімдесят три) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 8218 (вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 48 коп. 3% річних, 5 445 (п'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 15 коп. пені, 1 759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.»

4. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) 33 (тридцять три) грн 71 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу № 910/29687/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді В.Г. Суховий

А.О. Мальченко