Рішення № 47300652, 21.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р.Справа № 922/3298/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Инвест", м. Черкаси до Споживчого товариства "Колос", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Мартинюк І.Г., за довіреністю № б/н від 16.01.2015 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Інвест» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Споживчого товариства «Колос» про стягнення 2145921,68 грн. попередньої оплати. Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії № 39-ЕЕ-Ч-10 від 07.10.2010 року щодо вчасної поставки електроенергії, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 2145921,68 грн. попередньої оплати. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

У своїй позовні заяві позивач також просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми позову відкритих у банках.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 липня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.06.2015 року представник позивача надав письмові пояснення разом із документами (вх. № 25637), на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 21.07.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.07.2015 року представник позивача супровідним листом (вх. № 28152) надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2015 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.07.2015 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить штамп відправлення копії ухвали про порушення провадження у справі від 08.06.2015 року та ухвали суду від 01.07.2015 року на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві. Проте, вказані ухвали повернулись до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв`язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 65 Господарського процесуального України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках відповідні дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Пунктом 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 " Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК ( 1798-12 ), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду про порушення провадження у справі від 08.06.2015 року було зобов'язано позивача надати докази в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В даному разі позивачем не додано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

07.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно- Инвест" (позивач) та Споживчим товариством "Колос" було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 39-ЕЕ-Ч-10 та додаткову угоду № 1 від 07.10.2010 року до цього договору.

У відповідності до умов вищезазначеного договору та додаткової угоди до нього, відповідач зобов`язується погодинно продавати активну електричну енергію, а позивач приймати та сплачувати електричну енергію на умовах та в терміни, передбачені цим договором, додатками до нього, діючим законодавством та нормативними актами.

Додатковою угодою № 1 до договору, сторони погодили порядок і терміни оплати електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди до 5 числа розрахункового періоду - 30% від загальної вартості заявленого обсягу купівлі електричної енергії в розрахунковому періоді за роздрібним тарифом ЕО.

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди до 15 числа розрахункового періоду - 30% від загальної вартості заявленого обсягу купівлі електричної енергії в розрахунковому періоді за роздрібним тарифом ЕО.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди остаточні розрахунки за фактично спожитий обсяг електроенергії - впродовж 3 банківських днів з дня завершення відповідного розрахункового періоду на підставі рахунку, виставленого відповідачем. Фактично спожитий обсяг електроенергії у кожному розрахунковому періоді визначається по даним приладів обліку та фіксується у акті прийому - передачі електроенергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови вищезазначеного договору та вчасно оплачував рахунки відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач, в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив постачання електричної енергії позивачу у травні 2015 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 25.07.2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" було укладено договір № 3591 щодо постачання електричної енергії.

30.04.2015 року відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих. № 0311/е (а.с. 24), в якому зазначив про те, що відповідача було виключено з Реєстру погоджених та зареєстрованих повідомлень на купівлю електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії та, що ним докладається максимум зусиль для відновлення постачання електричної енергії для підприємства з 01 червня 2015 року.

05.05.2015 року від ПАТ "Черкасиобленерго" на адресу позивача надійшов лист за вих. № 2521, в якому зазначено про те, що з травня 2015 року споживачі, що купували електричну енергію за нерегульованими тарифами від СТ "Колос", будуть купувати електричну енергії від Черкаського міського РЕМ ПАТ "Черкасиобленерго". Рахунок на сплату планових обсягів постачання електричної енергії (згідно Додатку № 1 до Договору) та акт у якому зафіксовані показники розрахункових засобів обліку на перший день відновлення дії договору про постачання електричної енергії додається.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі електричної енергії між ПАТ "Черкасиобленерго" та позивачем за травень та червень 2015 року.

У зв`язку з тим, що відповідача було виключено з Реєстру погоджених та зареєстрованих повідомлень на купівлю електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії, у відповідача відсутня можливість вести свою господарську діяльність та постачати електроенергію позивачу.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем було сплачено відповідачу попередню оплату, а відповідачем не здійснено постачання електричної енергії, у останнього утворилась заборгованість по поставці електричної енергії в сумі 2145921,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист за вих. № 06-1/05-2014, в якому позивач повідомив відповідача про необхідність повернення попередньої оплати в сумі 2145921,68 грн.

Також 08.05.2015 року та повторно 15.05.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення коштів.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, попередню оплату в сумі 2145921,68 грн. позивачу не повернув.

Заборгованість відповідача також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.05.2015 року, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 2145921,68 грн.

Даний акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач був змушений звернутись до суду з відповідним позовом про повернення попередньої оплати в сумі 2145921,68 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що договір № 39-ЕЕ-Ч-10 від 07.10.2010 року, укладений між сторонами по справі, за своєю природою є договором купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки електроенергії, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 2145921,68 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 623-629, 655, 693 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Споживчого товариства "Колос" (61204, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 193, код ЄДРПОУ 30236600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Инвест" (18018, м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 300, код ЄДРПОУ 34556406) 2145921,68 грн. суми попередньої оплати та 42918,43 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.07.2015 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3298/15