Рішення № 47300582, 20.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р.Справа № 922/5608/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайз Коін", м. Київ , 2. товариства з обмеженою відповідальністю "ГолденТрідл", м. Київ , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Каренсі Клік", м. Київ , 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лід Лайн", м. Київ , 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Уелс Хаус", м. Київ до 1. Компанії "Агрейн менеджмент лімітед" (Agreіn Mаnаgеment Limited), Кіпр/Cyprus , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет", с. Тернова 3-я особа - DNS Trust Settlement (ДНС Траст), Кіпр/Cyprus про розірвання договору, скасування рішення загальних зборів за участю представників сторін:

позивачів - не з'явився;

1-го відповідача - Станішевська О.І., довіреність від 19.06.2015 року;

2-го відповідача - не з'явився ;

DNS Trust Settlement - Подлєснова Л.П., довіреність б/н від 11.12.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайз Коін" (1-й позивач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Трідл" (2-й позивач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Каренсі Клік" (3-й позивач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Лід Лайн" (4-й позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Уелс Хаус" (5-й позивач) звернулись до господарського суду Харківської з позовною заявою до Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед" (Agrein Management Limited) (1-го відповідача) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (2-го відповідача), в якій просять суд:

1. Розірвати договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет" від 17.12.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайз Коін", Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Трідл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Каренсі Клік", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лід Лайн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Уелс Хаус" та Компанією "Агрейн Менеджмент Лімітед" (Agrein Management Limited);

2. Скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет", оформлене протоколом № 7/2012 від 17.12.2012 року.

3. Стягнути з 1-го відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 липня 2015 року розгляд справи відкладено на 20 липня 2015 року об 12:45 грн.

У призначене судове засідання 20 липня 2015 року з'явились представники першого відповідача та третьої особи.

Позивачі та другий відповідач своїх повноважних представників до суду не направили, про причину неявки суд не повідомили.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивачів від 21.05.2015 року за вх. № 20816 про виключення третьої особи - DNS Trust Settlement (ДНС Траст) зі складу учасників процесу у справі № 922/5608/14, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки норми ГПК не передбачають такої процесуальної дії як виключення третьої особи зі складу учасників судового процесу.

В судовому засіданні присутні представники першого відповідача та третьої особи заперечують проти задоволення позову в повному обсязі та просять суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, крім того всі учасники судового процесу були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив наступне.

17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайз Коін" (1-м позивачем, 1-м продавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Трідл" (2-м позивачем, 2-м продавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю "Каренсі Клік" (3-м позивачем, 3-м продавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю "Лід Лайн" (4-м позивачем, 4-м покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уелс Хаус" (5-м позивачем, 5-м покупцем), разом (Продавцями, Позивачами) та Комапнією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕТ" (покупцем, 1-м відповідачем), було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" (надалі Договір).

Згідно умов Договору, Продавці зобов'язуються передати у власність Покупця частку у розмірі 90,05 (дев'яносто цілих, п'ять сотих) відсотка статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «РАССВЕТ», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану частку, що належить Продавцям, у тому числі:

- Продавець-1 зобов'язується передати у власність Покупця належну йому частку у розмірі 18,0085 (вісімнадцять цілих, вісімдесят п'ять десятитисячних) відсотків статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ», що еквівалентно 7203400 (сім мільйонів двісті гра тисячі чотириста) гривень 00 копійок, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити мазану частку Продавця-1.

- Продавець-2 зобов'язується передати у власність Покупця належну йому частку у розмірі 17,7462 (сімнадцять цілих, сім тисяч чотириста шістдесят дві десятитисячних) відсотків статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ», що еквівалентно 7098500 сім мільйонів дев'яносто вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану частку Продавця-2.

- Продавець-3 зобов'язується передати у власність Покупця належну йому частку у розмірі 18,2048 (вісімнадцять цілих, дві тисячі сорок вісім десятитисячних) відсотків статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ», що еквівалентно 7281900 (сім мільйонів двісті вісімдесят одна тисяча дев'ятсот) гривень 00 копійок, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану частину частки Продавця-3.

- Продавець-4 зобов'язується передати у власність Покупця належну йому частку у розмірі 17,83 (сімнадцять цілих, вісімдесят три сотих) відсотка статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ», що еквівалентно 7132000 (сім мільйонів сто тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану частку Продавця-4.

- Продавець-5 зобов'язується передати у власність Покупця належну йому частку у розмірі 18,2605 (вісімнадцять цілих, дві тисячі шістсот п'ять десятитисячних) відсотка статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ», що еквівалентно 7304200 (сім мільйонів триста чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану частку Продавця-5.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Договору, ціна продажу частки у розмірі 90,05 (дев'яносто цілих, п'ять сотих) відсотків статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» становить 18261000 (вісімнадцять мільйонів двісті шістдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, у тому числі:

- ціна продажу належної Продавцеві-1 частки у розмірі 18,0085 (вісімнадцять цілих, вісімдесят п'ять десятитисячних) відсотків статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» становить 3651895 (три мільйони шістсот п'ятдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 82 копійки, без ПДВ;

- ціна продажу належної Продавцеві-2 частки у розмірі 17,7462 (сімнадцять цілих, сім тисяч чотириста шістдесят дві десятитисячних) відсотків статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» становить 3598704 (три мільйони п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот чотири) гривні 70 копійок, без ПДВ;

- ціна продажу належної Продавцеві-3 частки у розмірі 18,2048 (вісімнадцять цілих, дві тисячі сорок вісім десятитисячних) відсотків статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» становить 3691702 (три мільйони шістсот дев'яносто одна тисяча сімсот дві) гривні 97 копійок, без ПДВ;

- ціна продажу належної Продавцеві-4 частки у розмірі 17,83 (сімнадцять цілих, вісімдесят три сотих) відсотка статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» становить 3615698 (три мільйони шістсот п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень 28 копійок, без ПДВ;

- ціна продажу належної Продавцеві-5 частки у розмірі 18,2605 (вісімнадцять цілих, дві тисячі шістсот п'ять десятитисячних) відсотка статутного капіталу ТОВ АГРОФІРМА "РАССВЕТ" становить 3702998 (три мільйони сімсот дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 23 копійки, без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3. Розділу 2 Договору, покупець зобов'язаний сплатити вартість частки, зазначено у п. 2.1. Договору, до 31 грудня 2013 року шляхом безготівкового перерахування коштів на поточні рахунки Продавців.

Одже, виходячи з вищенаведеного, Відповідач-1 набув право власності на корпоративні права за Договором, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та протоколом загальних зборів учасників ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» № 7/2012 від 17.12.2012 року, відповідно до якого Позивачі вийшли зі складу учасників товариства, а Відповідач -1 увійшов до складу учасників товариства.

Як вбачається з позовної заяви, Позивачі вказують на те, що вони належним чином виконали умови Договору, вийшли зі складу учасників ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ», що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців від 12.11.2014 року, проте, Відповідач-1 в порушення п. 2.3. Договору, станом на день звернення з відповідним позовом до суду, не виконав свої зобов'язання в частині оплати вартості частки в статутному капіталі ТОВ АГРОФІРМА«РАССВЕТ», що підтверджується довідками обслуговуючого банку.

На думку Позивачів, не оплата компанією Компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕТ" ціни за Договором є істотним порушенням Договору, тому Позивачі вимагають розірвати Договір на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК») та на підставі частини 2 статті 653 ЦК повернути корпоративні права Позивачам шляхом скасування вказаного Рішення.

Надаючи правову оцінку вище вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, порушення договору згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України є істотним за умови наявності у сукупності таких 2 умов:

- завдання шкоди стороні договору внаслідок порушення іншою стороною договору;

- внаслідок завданої шкоди позбавлення значною мірою стороною того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, друга умова «внаслідок завданої шкоди позбавлення значною мірою стороною того, на що вона розраховувала при укладенні договору» може існувати лише за наявності першої умови "завдання шкоди стороні договору внаслідок порушення іншою стороною договору".

ЦК України надає визначення шкоди через майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду (статті 22, 23 ЦК України). При цьому, згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України під збитками розуміються:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивачами не наведено жодного обгрунтування та не надано жодного доказу щодо завдання Позивачам шкоди внаслідок порушення Відповідачем Договору, та, відповідно, щодо позбавлення значною мірою Позивачів того, на що Позивачі розраховували при укладенні Договору, внаслідок завданої шкоди.

До того ж, оцінюючи істотність порушення з боку Відповідача щодо не оплати ціни Договору, суд зазначає, що Договір був укладений 17.12.2012 року, строк оплати був визначений до 31.12.2013 року, проте позивачі звернулися до суду лише у грудні 2014 року (тобто майже через 1 рік після спливу строку оплати). При цьому Позивачі не надали жодного доказу здійснення заходів щодо стягнення заборгованості з Відповідача, інших дій, направлених на захист своїх порушених прав в позасудовому порядку (пред'явлення майнових вимог, претензій, листування до Відповідача тощо). А отже й відсутні підстави вважати, що несплата покупцем вартості предмету договору дійсно є істотним порушенням умов договору, нанесенням продавцю значної шкоди, завданої цим порушенням, та наявністю у позивача об'єктивних обставин, які б свідчили про необхідність розірвання спірного договору.

Крім того, слід звернути увагу, що з 01.01.2014 року у Позивачів виникло право, передбачене частиною 3 статті 692 ЦК України, щодо звернення до Відповідача з вимогою про оплату заборгованості за Договором та звернення до суду за захистом свого порушеного права з відповідним позовом, в разі невиконання цієї вимоги. Проте, Позивачі не надали суду доказів вимоги до Відповідача сплати заборгованості за Договором.

Зазначені висновки, також містяться у Постановах Харківського апеляційного господарського суду у справах № 922/427/14 та № 917/2567/13.

На підставі викладеного слідує, що вимога Позивачів про розірвання Договору є необгрунтованою, оскільки Позивачами не доведено фактів, що є підставами для розірвання договору відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України.

Стосовно вимоги позивачів щодо скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет", оформлене протоколом № 7/2012 від 17.12.2012 року.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» судам роз'яснено, що при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, та не випливають із положень законодавства.

При цьому, зазначені статті не містять такого способу захисту, як скасування рішення загальних зборів.

Зазначене вище підтверджується, зокрема, й Узагальненням ВСУ практики розгляду судами корпоративних спорів (лист від 01.08.2007 року): «Встановивши, що предмет позову не співвідноситься із встановленими законом способами захисту прав, господарський суд повинен відмовити в позові. Деякі суди помилково припиняють провадження у справі в зв'язку з її непідвідомчістю (непідсудністю) суду.

Так, Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 9 грудня 2005 р. скасував рішення Господарського суду Вінницької області від 23 червня 2005 р. у справі за позовом Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» до ВАТ «Фермент», ДКЦПФР про скасування рішення загальних зборів у зв'язку з тим, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав (рішення загальних зборів може бути визнано судом недійсними, а не скасовано), тому господарський суд повинен був відмовити в позові, а не припинити провадження у справі».

Таким чином, вимога Позивачів про скасування Рішення загальних зборів учасників Товариства (предмет позову) не відповідає встановленим чинним законодавством способам захисту прав, а отже задоволенню не підлягає.

Щодо застосування правових наслідків розірвання договору, суд зазначає наступне.

Правові наслідки зміни або розірвання договору закріплені у статті 653 ЦК України. Отже, у випадку задоволення судом вимоги Позивачів про розірвання договору, підлягають застосуванню наслідки розірвання договорів, передбачені статтею 653 ЦК.

Так, відповідно до статті 653 ЦК України:

- у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються;

- якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили;

- сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом;

- якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно зі статтею 697 ЦК України:

- договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару;

- якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару;

- продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Таким чином, ЦК України прямо визначено, що:

- у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, тобто зобов'язання припиняються на майбутнє, до дати розірвання договору зобов'язання за договором є діючими;

- договір, як юридичний факт, є існуючим з моменту укладання до моменту розірвання;

- за загальним правилом Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом;

- ЦК України передбачає право продавця вимагати повернення товару, якщо покупець не оплатив товар, лише у випадку не переходу права власності на товар від продавця до покупця: у випадку переходу права власності на товар, продавець не має права вимагати повернення товару, навіть за наявності не оплати з боку продавця.

Таким чином, навіть якщо припустити наявність правових підстав для розірвання Договору в судовому порядку, Договір є діючим з моменту укладання до моменту розірвання.

Договором (пункти 3.5, 5.1) передбачений перехід права власності на частку в статутному капіталі з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів (тобто передбачений перехід права власності до моменту оплати частки).

Ні відповідними положеннями ЦК України щодо договору купівлі-продажу (яким передбачено перехід права власності на товар від продавця до покупця до моменту оплати товару), ні Договором не передбачено інших наслідків розірвання договору, ніж ті, що визначені частиною 4 статті 653 ЦК України.

Відповідно, якщо припустити правомірність розірвання Договору в судовому порядку, відсутні правові підстави для повернення Позивачам частки в статутному капіталі. В такому випадку, Позивачі мають право лише на відшкодування збитків відповідно до частини 4, частини 5 статті 653 ЦК України.

Оскільки, законодавчо не передбачено такого наслідку розірвання Договору як повернення товару, тому відсутні правові підстави для скасування Рішення загальних зборів, що пов'язане із зміною складу учасників, прийнятого на виконання Договорів.

До того ж сама вимога про розірвання Договору підтверджує існування зобов'язань (в тому числі, в частині продажу частки). На дату прийняття Рішення Договір є укладеними та діючими, тому в будь-якому випадку існували та існують підстави для прийняття даного Рішення, що пов'язане із зміною складу учасників та що прийняте на виконання Договору.

Зазначені висновки, також підтверджуються: Постановою Верховного суду України від 17.06.2014 року у справі № 3-30гс14, Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року у справі № 910/15143/13, Постановою Вищого господарського суду від 15.10.2014 року у справі № 910/15751/13, Постановою Вищого господарського суду від 13.10.2014 року у справі № 918/350/14, Постановою Вищого господарського суду від 24.09.2014 року у справі № 909/117/14, Постановою Вищого господарського суду від 16.07.2014 року у справі № 5011- 33/8437-2012, Постановою Вищого господарського суду від 26.06.2014 року у справі № 905/8270/13.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин статті 694-695 ЦК України, з огляду на те, що вказані статті не регулюють правовідносини, що склалися в межах укладення вказаного Договору, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 694 ЦК України (продаж товару в кредит):

1. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

2. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

5. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

6. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Відповідно ж до частини 1 статті 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Є очевидним, що, положення статей 694, 695 ЦК України підлягають застосуванню у правовідносинах, що передбачають продаж товарів в кредит із відстроченням або розстроченням платежу. По своїй суті, продаж товарів в кредит є різновидом комерційного кредиту (стаття 1057 ЦК України).

Так, відповідно до статті 1057 ЦК України (комерційний кредит):

Договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

При цьому, корпоративні права/частки в статутному капіталі взагалі не є річчю.

Таким чином, предметом регулювання статей 694 ЦК України є продаж в кредит матеріальних речей, визначених родовими ознаками, з відстроченням або розстроченням платежів. На це вказує, серед іншого, й імперативна норма щодо фіксації цін на відповідні товари станом на день їх продажу (частина 2 статті 694 ЦК України).

Тобто у жодному разі стаття 694 ЦК України не регулює будь-які правовідносини, пов'язані із відчуженням часток у статутному капіталі/корпоративних прав.

До того ж, ніякі положення Договору не передбачають та навіть опосередковано не вказують на те, що такий Договір є договором продажу товару в кредит.

При цьому, передбачений у Договорі строк розрахунків до 31.12.2013 року не є продажем спірних часток у статутному капіталі Товариства в кредит з відстроченням платежу. Так, загальний порядок оплати товару відповідно до ЦК України передбачає право сторін встановити у договорі купівлі-продажу будь-який строк оплати товару. Так, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, зазначення у пункті 2.3 Договору обов'язку Відповідача щодо здійснення оплати ціни до 31.12.2013 року, вказує на використання сторонами права, передбаченого частиною 1 статті 692 ЦК, а саме - права на встановлення у Договорі строку оплати товару за домовленістю сторін після його прийняття.

Є очевидним, що саме по собі зазначення строку розрахунків за Договором після моменту передачі права власності на частку у статутному капіталі не може вказувати на те, що предметом такого Договору є продаж корпоративних прав у кредит з відстроченням платежу.

Ототожнення відстрочення розрахунків за договорами та продажу товару в кредит з відстроченням є неприпустимим не лише у межах даної справи, айв цілому в межах судової практики, оскільки формує невірний підхід до правозастосування вказаних норм ГК України.

Таким чином, відсутні правові підстави для застосування судом до спірних відносин статей 694-695 ЦК України, з огляду на те, що зазначені статті регулюють відносини, що пов'язані із укладанням та виконанням договорів купівлі-продажу товару в кредит, та по своїй суті не підлягають застосуванню у спірних відносинах, пов'язаних із відчуженням корпоративних прав.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких правових підстав для задоволення позову по даній справі, як в частині розірвання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства, так і в частині скасування рішення загальних зборів учасників Товариства, що прийняте на виконання зазначеного договору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі залишаються за позивачами

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 651, 653, 697 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.07.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/5608/14