Рішення № 47300571, 09.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р.Справа № 922/2912/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Реній Фарм", м. Мерефа Харківської області, про стягнення 154027,26 грн. за участю представників:

позивача - Останін К.О. (дов.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Інтелла", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Реній Фарм", про стягнення заборгованості за договором поставки № И-2 від 01.04.2013р. у загальній сумі 154027,26 грн., в т. ч. основний борг - 96481,72 грн., пеня - 13804,60 грн., інфляційні втрати - 41873,06 грн., 3% річних - 1867,88 грн. Позивач просить також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 09 липня 2015р. о 14:00 год.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача був повідомлений під розпис у судовому засіданні 25.06.2015р., про причини неявки суду не повідомив.

Від відповідача через канцелярію суду 03.06.2015р. надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить припинити провадження у справі, у зв'язку з тим, що заборгованість, яка заявлена в даній справі вже була предметом розгляду в господарський справі 922/2142/14 та позивачу було відмовлено в її стягненні. У судовому засіданні 25.06.2015р. відповідач заперечував проти позову та підтримав обґрунтування, наведені в відзиві на позов.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а також те, що відповідач надав відзив на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 квітня 2013 року між ТОВ "Інтелла" (постачальник, позивач) та ТОВ "Реній Фарм" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № И-2 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку, на умовах, визначених договором, поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач, відповідно, зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару здійснюється позивачем на підставі зробленої заявки відповідача (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 5 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.4.2. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково - прибуткових накладних.

Згідно п. 4.3. Договору сума договору складається з вартості партій товарів, поставлених позивачем протягом строку дії договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації, один раз в 14 (чотирнадцять) днів, після реалізації поставленого товару третім особам.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що відповідач надає позивачу звіт про реалізований товар кожні 30 днів.

Відповідно до п. 6.1. Договору граничним терміном реалізації товару є шість місяців, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню позивачу.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що з настанням строку, передбаченого п.6.1. договору, позивач зобов'язаний вивезти нереалізований товар у 5 денний строк. Відповідач додатково сповіщає позивача про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Згідно позову позивач вказує, що протягом часу дії договору позивачем було поставлено відповідачу товару за договором на загальну суму 288563,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних за період з 22.04.2013р. по 07.03.2014р. (т. 1 а.с. 37-289).

Позивач зазначає, що відповідачем частково оплачений отриманий товар у сумі 192082,00 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості складає 96481,72 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія про сплату заборгованості в сумі 96481,72 грн., яка отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але залишена без відповіді (т. а.с. 290-291).

18.04.2014р позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 16 про надання звіту про реалізований товар, який отриманий відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але залишений без відповіді (т. а.с. 292-293).

Судом встановлено, що протягом строку дії договору відповідачем не надавались позивачу звіти про реалізацію товару, до матеріалів справи також не надано доказів звернення відповідача до позивача з питання повернення нереалізованого товару. Відповідачем також не надано доказів повної оплати отриманого від позивача товару.

Згідно наданих видаткових накладних остання поставка товару позивачем відповідачу була здійснена 07.03.2014 року, отже з врахуванням положень пункту 6.1. Договору відповідач у строк, до 08.09.2014 року повинен був реалізувати товар та сплатити кошти за поставлений товар позивачу, а в разі не здійснення реалізації товару, повинен був повернути товар, однак відповідачем не були оплачені кошти, а також не був повернутий товар. Суд звертає увагу на те, що саме покупець зобов'язаний сповістити постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення, що передбачено пунктом 6.2 Договору.

Суд погоджується з позицією позивача, що неповідомлення відповідачем про нереалізований товар та нездійснення повернення товару відповідачем позивачу свідчить про те, що станом на 08.09.2014р. товар був реалізований, а строк його оплати настав.

Відповідачем до матеріалів справи додана копія постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014р. у справі № 922/2142/14, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Інтелла" до ТОВ "Реній Фарм" про стягнення заборгованості за договором поставки № И-2 від 01.04.2013р. у сумі 101879,06 грн., в тому числі основної заборгованості в сумі 96481,72 грн.

Харківський апеляційний господарський суд в постанові зазначив, що наданий позивачем акт звірки розрахунків станом на 31.03.2014р. не є належним доказом наявності заборгованості, крім того до матеріалів справи не надані видаткові накладні, що підтверджують наявність заявленої заборгованості. Суд, зокрема, зазначив, що в матеріалах справи відсутні первинні документи в підтвердження заявленої суми заборгованості та докази щодо строків оплати спірного товару, та вказав, що Договором передбачений строк оплати товару, а тому посилання позивача на ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо строків оплати товару є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З аналізу вказаної норми витікає, що припинення провадження у справі на вказаній підставі можливо за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, а також те, що в іншій справі брали участь ті самі сторони, справа розглянута щодо того самого предмету та з тих же підстав.

При розгляді даної справи (№ 922/2912/15) судом встановлено, що поставка товару на заявлену суму підтверджена видатковими накладними за весь строк дії договору, які додані до матеріалів справи, строк оплати поставленого товару визначений у відповідності до умов Договору № И-2 від 01.04.2013р., а отже позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог покладені інші підстави, ніж заявлялись при розгляді справи № 922/2142/14, а тому відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2. ст. 80 ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 96481,72 грн., позовні вимоги в цій частині є нормативно та документально обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню в сумі 13804,60 грн., яка нарахована за несвоєчасну оплату заборгованості в розмірі 96481,72 грн. за період з 08.09.2014р. по 08.03.2015р.

Згідно п. 7.2 Договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 41873,06 грн., які нараховані за несвоєчасну сплату заборгованості в розмірі 96481,72 грн. за період вересень 2014р. - квітень 2015р., а також три відсотки річні в сумі 1867,88 грн., які нараховані за несвоєчасну сплату заборгованості в розмірі 96481,72 грн. за період з 08.09.2014р. по 08.05.2015р.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані розрахунки відповідають умовам Договору, вимогам чинного законодавства та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймаються судом.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 13804,60 грн., інфляційних втрат у сумі 41873,06 грн., 3% річних у сумі 1867,88 грн. нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Реній Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кім. 8-7, код 38117625) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (61002 м. Харків, вул. Дарвіна, 6, код 38493226) суму основного боргу у сумі 96481,72 грн., пеню в сумі 13804,60 грн., інфляційні втрати в сумі 41873,06 грн., 3% річних у сумі 1867,88 грн., витрати по сплати судового збору в сумі 3080,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.07.2015 р.

Суддя В.О. Яризько