Рішення № 47300501, 23.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р.Справа № 922/3096/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ до Державного підприємства "Інститут машин і систем" Мінпромполітики України та НАН України", м. Харків про стягнення 190000,0 грн. за участю представників:

позивача - Мащук Л.В., за дов. №157/1193 від 30.12.14

відповідача - Маркосян М.В., за дов. №27 від 05.06.15

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" 21.05.2015 звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Інститут машин і систем" Мінпромполітики України та НАН України" в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборговоності в розмірі 190000 грн.

В обгрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором на створення та передачу науково-технічної продукції №1305 від 03.07.2009 в частині повної та своєчасної оплати технічної продукції, отриманої останнім від позивача за актами виконаних робіт №1 від 30.11.2009, №2 від 23.12.2009 та №3 від 23.19.2009 в сумі 190000,00 грн. В якості правових підстав позову вказує норми ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказує на те що порушення умов договору з боку відповідача не було, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві. Надав до суду клопотання (вх. № 25510 від 23.06.15) про долучення додаткових доказів по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Надав суду клопотання (вх. №25511 від 23.06.15) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

03.07.2009 між Державним підприємством "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім.. О. М.Макарова" (Позивач по справі) та Інститутом спеціальних систем і технологій ІМіС (ІССіТ ІМіС) (Відповідач по справі) було укладено договір №1305 на створення та передачу науково-технічної продукції.

Згідно вказаного договору Позивач зобов'язався виконати та передати, а відповідач прийняти та оплатити науково-технічну продукцію, за ціною, строками та умовами відповідно даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи по виготовленню дослідних зразків колісних тракторів, що підтверджується актами виконаних робіт №1 від 30.11.2009 року, №2 від 23.12.2009 року та №3 від 23.12.2009 року на загальну суму 190000,00 гривень.

Також, між філією Державного підприємства Інститут машин і систем - Інститутом спеціальних систем і технологій ІМіС та Міністерством промислової політики України був укладений договір про створення та передачу науково-технічної продукції №44050/2 від 07.11.2008 року. Згідно даного договору Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС за дорученням Замовника (Міністерства промислової політики України) зобов'язався виконати роботу (створити науково-технічну продукцію) - типорозмірний ряд перспективних тракторів класу 1,4, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити зазначену роботу.

Роботи філією Державного підприємства Інститут машин і систем - Інститутом спеціальних систем і технологій ІМіС були виконані у встановлений термін та прийняті Замовником без зауважень на загальну суму 1448600 гривень, що підтверджувалось актами здачі приймання науково-технічної продукції. Міністерством промислової політики України, передплатою була частково сплачена сума заборгованості по договору №44050/2 від 07.11.2008 року, а саме було оплачено 943000,00 гривень, чим погашена вартість виконаних робіт по актам здачі приймання науково-технічної продукції №1 від 15.12.2008 року, №2 від 15.12.2008 року, №1 від 14.09.2009 року, №2 від 14.09.2009 року. Після вересня 2009 року оплати від замовника не поступали.

Правонаступником Міністерства промислової політики України було Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном на підставі п. 1 Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Договір №1305 на створення та передачу науково-технічної продукції від 03.07.2009 року з позивачем був укладений як договір субпідряду до основного договору №44050/2 від 07.11.2008 року, Замовником по якому було саме Міністерство промислової політики України.

Згідно пункту 2 Договору №1305 на створення та передачу науково-технічної продукції від 03.07.2009 року оплата за роботи проводиться поетапно по мірі надходження асигнувань з Держбюджету України за основним договором №44050/2 від 07.11.2008 року з додатковою угодою до нього, укладеного з Міністерством промислової політики України. При надходженні асигнувань Замовник гарантує оплати виконаних робіт протягом 3-х банківських днів.

Міністерство промислової політики не виконало свої грошові зобов'язання по оплаті ДП ІМІС робіт та послуг по основному договору, ті асигнування з бюджету, які надавались Міністерству були ним направлені на інші потреби, у зв'язку з чим ДП ІМІС звернулось до суду з позов про стягнення заборгованості по основному договору №44050/2 від 07.11.2008 року у розмірі 505 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Київ по справі № 910/1292/13 від 09.04.13 року, яке набрало законної сили позов ДП ІМІС був задоволений, було стягнуто з Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (як з правонаступника Міністерства промислової політики України) на користь Державного підприємства Інститут машин і систем суму боргу у розмірі 505 600 (п'ятсот п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. по договору №44050/2 від 07.11.2008 року.

Наказ на примусове виконання рішення Господарського суду міста Київ по справі № 910/1292/13 від 09.04.1З року знаходиться на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується наданими суду доказами.

Згідно ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони, в договорі №1305 від 03.07.2009 погодили, що оплата продукції здійснюється відповідачем саме після надходження асигнувань з Держбюджету України за основним договором №44050/2 від 07.11.2008 року з додатковою угодою до нього, укладеного з Міністерством промислової політики України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на підставі ст. 14, 526, 530 ЦК України, пункту 2 договору №1305 на створення та передачу науково-технічної продукції від 03.07.2009 року, та у зв"язку з відсутністтю надходження асигнувань з Держбюджету України за основним договором №44050/2 від 07.11.2008 року, що є єдиною підставою початку розрахунку між позивачем та відповідачем, у відповідача не виникло обов"язку щодо оплати науково-технічної продукції за спірним договором, а отже, відповідно, і не мало місце порушень з боку відповідача умов договору в частині проведення розрахунків.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевказане, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними, у зв"язку з чим відмовляє в позові повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 3800,00 грн. судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

(справа №922/3096/15)