Рішення № 47299045, 21.07.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.2015 Справа № 920/1005/15Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П. І. при секретарі судового засідання Чепульської Ю. В., розглянувши матеріали справи № 920/1005/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

до відповідача: Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 411 855,28 грн.

Представники сторін:

позивача - О. О. Пилипенко, В. В. Дубовика,

відповідача - Данька Д.О.

В судовому засіданні 20.07.2015 року оголошувалась перерва до 10 год. 30 хв. 21.07.2015 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 290652,95 грн., 3 % річних в сумі 4 515,07 грн., та інфляційне збільшення в сумі 116 687,26 грн.

Представник відповідача з'явився в судове засідання, відзиву на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку. У відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позовну заяву, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі він отримав 08.07.2015 року.

Усно в судовому засіданні 20.07.2015 року представник відповідача заявив, що в зв'язку з неотриманням позовної заяви та завантаженістю не зміг надати суду відзив на позовну заяву і просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості подання письмового відзиву на позов, перевірки суми боргу. Суд задовольнив усне клопотання представника відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 10 год. 30 хв. 21.07.2015 року.

Проте і після перерви в судовому засіданні представник відповідача не подав суду ні відзиву на позов, ні доказів сплати боргу, ні контррозрахунку суми боргу, а відтак, згідно статті 75 ГПК України, cправа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 року між ТОВ «Сумитеплоенєрго» і КП «Сумижитло» СМР було укладено договір підряду № 52.

Відповідно до підпункту 2.1.1. даного договору позивач, що є Підрядником, зобов'язується виконувати роботи з ліквідації аварійних ситуацій, що виникають на внутрішньо будинкових системах централізованого опалення централізованого постачання гарячої і холодної води, водовідведення і зливної каналізації. Відповідач, який є Замовником, згідно з розділом 3 підпунктом 3.3. Договору, розраховується з Підрядником до 25 числа місяця наступного за місяцем виконання робіт, на підставі підписаних Сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Підрядника.

Розрахункова вартість робіт встановлена даним Договором, зокрема розділом 3 підпунктом 3.1. та змінювалась додатковими угодами № № 1,2,3,4.

За Відповідачем рахується заборгованість за отримані послуги за період з листопада 2014 року по травень 2015 року включно в сумі 290652,95 грн., що підтверджується актами виконання робіт.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним своєчасно та у повному обсязі виконано свої зобов'язання за даним договором, що підтверджується актами виконаних робіт, проте відповідач не розрахувався за виконані позивачем підрядні роботи в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з листопада 2014 року по травень 2015 року складає 290652,95 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 882 цього ж Кодексу передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт підтверджується актами виконаних робіт за листопад 2014 року - травень 2015 року, які підписано представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів оплати боргу не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 4515,07 грн. та інфляційне збільшення в розмірі 116687,26 грн. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних та інфляційних.

Відповідно до статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, законами або договором.

Статтею 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня).

У порушення наведених норм Закону та Договору, відповідач свої зобов'язання не виконав.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 01.07.2015 року втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення зобов'язання становлять 116687,26 грн. та три процента річних від прострочення становлять 4515,07 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Горького, 21, Ідентифікаційний код 37654796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, Ідентифікаційний код 33698892) борг у сумі 290652,95 грн., 3% річних в сумі 4515,07 грн., інфляційне збільшення в сумі 116687,26 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8237,11 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2015 року

Суддя П.І. Левченко