Рішення № 47298707, 21.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 р. Справа№ 914/2032/15

За позовною заявою: Військового прокурора Тернопільського гарнізону, м. Тернопіль в інтересах держави в особі:

позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль

до відповідача: Комунального підприємства "Бродитеплоенерго", м. Броди, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором в розмірі 14 080,90 грн.

Суддя Ділай У.І.

За участі представників сторін:

Від прокуратури: Козлов А.С. - прокурор

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль до відповідача: Комунального підприємства "Бродитеплоенерго" про стягнення заборгованості за договором в розмірі 14 080,90 грн.

Ухвалою суду від 24.06.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.07.2015р.

Ухвалою суду від 09.07.2015р. розгляд справи відкладено на 21.07.2015р.

20.07.2015р. на електронну адресу суду надійшло клопотання №14/1298 від 20.07.2015р. про розгляд справи без участі представника позивача та про підтримання позовних вимог повністю. Також надійшов лист від відповідача №239 від 17.07.2015р. про визнання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без участі представника КП "Бродитеплоенерго".

Прокурор в судовому засіданні 21.07.2015р. підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між позивачем-2 та відповідачем 29.02.2008р. укладено Договір про надання послуг з постачання електричної енергії №29-02, відповідно до п.1.1 якого, позивач-2 зобов'язується постачати електроенергію відповідно до умов даного Договору, а відповідач своєчасно проводити оплату за використану електроенергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.

У відповідності до п.2.1.1 договору, позивач-2 зобов'язувався забезпечувати постачання відповідачу електричну енергію та у відповідності до п.2.1.5 зобов'язувався проводити нарахування за використану електроенергію та податку на додану вартість за тарифами та ставками відповідно до вимог чинного законодавства.

У п. 2.2.3 договору зазначено, що відповідач щомісяця проводить розрахунки за використану електроенергію у порядку визначеному розділом 3 даного Договору.

Як узгоджено у п.3.1 договору, відповідач зобов'язується своєчасно (щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним) проводити оплату за використану електроенергію шляхом безготівкового перерахунку на рахунки позивача-2 згідно виставлених рахунків.

На виконання умов договору позивачем здійснювалося постачання відповідачу електричної енергії, що підтверджується підписаними сторонами актом №141 від 17.04.2015р. виконання робіт і послуг, а також актом споживання електроенергії за квітень 2015р., долученими до матеріалів справи.

Проте, відповідач своїх зобов'язань по вказаному Договору належно не виконав, не оплатив за поставлену електричну енергію, в результаті у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлену в квітні 2015 року електроенергію в розмірі 14080,90 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання щодо оплати за поставлену електричну енергію позивачу-2 за вказаний період.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією, затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005р. №910 із змінами та доповненнями) постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір про надання послуг з постачання електричної енергії №29-02 від 29.02.2008р, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення зазначені в ст. 193 Господарського кодексу України.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач-2, відповідно до умов п.2.1.1 договору, зобов'язувався постачати електричну енергію, а відповідач згідно із п.3.1 договору - оплачувати відповідачу вартість електричної енергії.

Позивач свої зобов'язання щодо постачання елетричної енергії виконав повністю.

Відповідач за отриману в квітні 2015 року електричну енергію не розраховувався, обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем-2 доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за використану електроенергію за квітень 2015р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо визначення заступником військового прокурора Луцького гарнізону порушень інтересів позивача-1: Міністерства оборони України суд зазначає наступне.

Згідно із абзацом четвертим ч. 1 ст. 2 ГПК, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 2 ст. 21 ГПК України).

Відповідно до змісту позовної заяви прокурор звернувся до господарського суду за захистом прав Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль на отримання оплати за надані послуги електропостачання.

Таким чином, заявляючи позов про стягнення боргу прокурор необґрунтовано визначив Міністерство оборони України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки суб'єктами вказаних спірних правовідносин є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль та КП "Бродитеплоенерго".

Крім того, відповідно до матеріалів справи, прокурором не надано доказів порушення прав та інтересів позивача-1: Міністерства оборони України.

Враховуючи наведене, суд вважає що прокурором неправильно визначено позивача, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому в частині позовних вимог позивача-1: Міністерства оборони України до відповідача слід відмовити.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

У зв'язку з тим, що при поданні позову військовий прокурор Тернопільського гарнізону був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача повністю та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 175, 193, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль задоволити.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Бродитеплоенерго" (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Гончарська, 3а, ідентифікаційний код 05445639) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль (46002, м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, ідентифікаційний код 08464162) 14080,90 грн. заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії.

3. В задоволенні позову військового прокурора Тернопільського гарнізону і інтересах Міністерства оборони України відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Бродитеплоенерго" (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Гончарська, 3а, ідентифікаційний код 05445639) в доход державного бюджету 1827,00 грн. судового збору.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.07.2015р.

Суддя Ділай У.І.