Рішення № 47298700, 20.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 р. Справа№ 914/1612/15

За позовною заявою: Приватного підприємства “Айслаг”, м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства “Зелений гай”, с. Розвадів, Миколаївський район, Львівська область

про: стягнення 53 744,00 грн.

Суддя Ділай У.І.

За участі представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства “Айслаг” до відповідача: Приватного підприємства “Зелений гай” про стягнення 53 744,00 грн.

Ухвалою суду від 20.05.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.06.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 09.06.2015р. подав заяву про зменшення позовних вимог №01-03/183 від 08.06.2015р. (вх. №2400/15), відповідно до якої повідомив суд про оплату відповідачем 30 000,00грн. основного боргу після порушення провадження у справі у зв’язку із чим відповідач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 8 155,08грн. відсотки за користування товарним кредитом, 3754,12грн. пені, 3854,80грн. 60% річних, 7980,00грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача заявив в судовому засіданні 09.06.2015р., що відповідачем оплачено суму основного боргу, та просив суд розгляд справи відкласти для того щоб врегулювати спір в добровільному порядку.

В судовому засіданні 09.06.2015р. оголошено перерву до 25.06.2015р.

25.06.2015р. від позивача до відділу обліку та документального забезпечення поступило клопотання №01-03/196 від 25.06.2015р. про розгляд справи без участі представника, у зв’язку із неможливістю забезпечити його явку в судове засідання.

22.06.2015р. від відповідача до відділу обліку та документального забезпечення поступила Заява (№91-1 від 18.06.2015р.) на виконання вимог ухвали суду, в якій відповідачем зазначено, що у провадженні господарського чи іншого органу, який у межах компетенції вправі вирішувати господарські спори, немає справи зі спору між цими ж сторонами, про той же предмет і з тих де підстав, та немає рішення таких органів з даного спору.

В судовому засіданні 25.06.2015р. представник відповідача не погодився з сумою нарахованою позивачем за договором №47 від 27.01.2015р. за нафтопродукти в частині відсотків за користування товарним кредитом та заперечив проти задоволення позову ПП “Айслаг”.

Ухвалою суду від 25.06.2015р. розгляд справи відкладено на 14.07.2015р.

14.07.2015р. від представника відповідача через канцелярію суду поступили Письмові пояснення №91-2 від 14.07.2015р., в яких представник відповідача просив суд припинити провадження у частині стягнення основного боргу у сумі 30 000,00 грн. та відмовити у позові у частині стягнення процентів за користування товарним кредитом у сумі 8 155,08 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2015р. підтримав позовні вимоги, заперечення відповідача проти задоволення позову вважає безпідставними.

Сторони заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору в добровільному порядку.

В судовому засіданні 14.07.2015р. оголошено перерву до 20.07.2015р.

Позивач та відповідач в судове засідання 20.07.2015р. явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 20.07.2015р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

27 січня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір №47 поставки, за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язався поставити та передати або передати зі свого складу відповідачу (покупцю) у власність нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

В п. 2.4 договору зазначено, що загальна сума поставки - 1 500 000,00 грн.

Відповідно до п.7.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2016р.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу 27.01.2015р. нафтопродукти на загальну суму 141 522,76 грн., що підтверджується копією накладної на відвантаження палива №000190, долученою до матеріалів справи.

У п. 5.1 договору сторонами узгоджено, що відповідач має право здійснити передоплату замовленого товару протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку від позивача або повну (часткову) оплату отриманого товару протягом 3 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1 договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 60% відсотків, нарахованих на залишок фактичної заборгованості за фактичну кількість днів користування товарним кредитом. Покупець зобов’язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п.5.3 даного договору.

Покупець зобов’язаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за користування товарним кредитом протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від позивач про оплату. (п. 5.3 договору). Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості або закінчення дії даного договору, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1 даного договору (п. 5.4 договору).

Відповідач не оплатив відвантажені по накладних партії товару в строки передбачені п. 5.1 договору, тобто протягом 3 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладній, а відтак товар вважається поставленим на умовах товарного кредиту відповідно до п. 5.2 договору з нарахуванням 60% за кожен день за користування товарним кредитом.

Відповідач не розрахувався за поставлений товар на загальну суму 30 000,00 грн.

02.04.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за користування товарним кредитом, однак така залишена останнім без задоволення, доказів протилежного суду не надано.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не провів оплату позивачу за поставлені нафтопродукти. Відтак, ПП “Айслаг” звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

Після порушення господарським судом Львівської області провадження у справі відповідач оплатив 30 000,00грн. основного боргу. Однак, відповідачем не проведена оплата за користування товарним кредитом, заборгованість по якому за накладною від 27.01.2015р. № №000190 становить 8 155,08грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачу, керуючись п. 8.1 договору, 3754,12грн. пені, а також відповідно до положень ст. 625 ЦК України 3854,80грн. 60% річних, 7980,00грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір поставки №47 від 27.01.2015р., у зв’язку з чим набули взаємних прав і обов’язків.

Статтею 1057 ЦК України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно п.п. 14.1.245. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних щодо кількості та якості поставленого товару не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи накладні, погодився із кількістю та якістю поставленого товару позивачем. Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Оплата відповідачем здійснена в розмірі 30 000,00грн. після порушення провадження у справі. За таких обставин, суд прийшов до висновку припинити провадження в частині стягнення 30 000,00грн. основної суми боргу у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем обов’язку своєчасної оплати за поставлений товар, який у зв’язку із цим вважається таким, що був поставлений на умовах товарного кредиту.

При цьому, судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу відсотки за користування таким товарним кредитом.

За твердженнями відповідача, сторонами не дотримано істотних умов договору поставки товару на умовах товарного кредиту, зокрема: відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк, сплата процентів за час відстрочення розрахунків, перехід права власності на товар у момент підписання договору або отримання товару.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо недотримання сторонами істотних умов договору поставки товару на умовах товарного кредиту. У п. 5.1-5.4 спірного договору сторонами узгоджено умови відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк - 3 календарні дні (п. 5.1), сплата процентів за час відстрочення розрахунків - 60% відсотків (п. 5.2); перехід права власності на товар у момент підписання договору або отримання товару (п. 6.2).

Отже, відповідач своїх зобов’язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань в частині сплати відсотків за користування таким товарним кредитом за Договором поставки №47 від 27.01.2015р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 60 річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 3854,80грн. 60% річних, 7980,00грн. інфляційних втрат.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3754,12грн. пені пені, суд зазначає наступне.

У п. 8.1 договору сторони узгодили, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від неоплаченої суми або вартості несвоєчасно поставленого товару чи вартості поставки неналежного товару.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із поданим розрахунком суми пені, яка підлягає до стягнення з відповідача (долучений до позовної заяви), позивач проводив розрахунок із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

За таких обставин, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 3754,12грн.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.193 ГК України, ст.ст. 11, 526, 629, 1057 ЦК України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Зелений гай” (81634, Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 72, ідентифікаційний код 30418517) на користь Приватного підприємства “Айслаг” (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, ідентифікаційний код 13369787) 8 155,08грн. відсотків за користування таким товарним кредитом, 3754,12грн. пені, 3854,80грн. 60% річних, 7980,00грн. інфляційних втрат та 3 026 грн. 67 коп. – судового збору.

3. В частині стягнення 30 000,00грн. основної суми боргу провадження припинити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.07.2015р.

Суддя Ділай У.І.