Ухвала суду № 47298415, 23.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.07.2015

Справа № 910/17429/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Укрінвестбуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс»

Про стягнення 823 524,71 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Укрінвестбуд» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс» (далі – відповідач) про стягнення 823 524,71 грн., а саме: 505 630,40 грн. – основного боргу, 187 518,73 грн. - збитків від інфляції, 6 830,07 грн. – 3% річних, 123 545,51 грн. – пені.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить суд на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заборонити відповідачу здійснювати будь-які дії щодо відчуження нежитлового приміщення № 24, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 16А (1 поверх), свідоцтво про право власності серія САА № 868760, видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 07.11.03.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.15. порушено провадження у справі № 910/17429/15 та призначено її до розгляду на 21.07.15.

21.07.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано доповнення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/17429/15, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Укрінвестбуд» просить суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс», а саме: нежитлове приміщення № 24, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 16А (1 поверх).

Зазначена заява обґрунтована тим, що оскільки у відповідача відсутні кошти в погашення наявної у останнього заборгованості перед позивачем за Договором № 25/14 від 25.07.14., а приміщення, яке за умовами вказаного договору може задовольнити погашення заборгованості відповідача перед позивачем, відповідач має намір реалізувати шляхом продажу до прийняття рішення по справі, то необхідним є накладення арешту на зазначене майно.

На думку позивача вжиття заходів до забезпечення позову є співмірними та адекватними заходами із заявленими позивачами вимогами.

На думку позивача вжиття вищенаведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді.

В судовому засіданні 21.07.15. позивачем підтримано подану ним заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач в судовому засіданні 21.07.15. поклав вирішення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову на розсуд суду.

В судовому засіданні 21.07.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25.08.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та доповнення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому суд дійшов висновку, що вищезазначена заява з врахуванням доповнень підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.07.14. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 25/14, за яким відповідач, як генеральний підрядник, доручив позивачу, як субпідряднику, виконання загально будівельних робіт та зобов’язався сплатити позивачу грошові кошти. Позивач вказує на те, що оскільки він виконав всі роботи передбачені договором № 25/14 від 25.07.14., то відповідач зобов’язаний сплатити грошові кошти.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є стягнення з відповідача заборгованості за договором № 25/14 від 25.07.14. за виконані позивачем роботи.

На виконання вимог суду відповідачем було подано до суду довідку за підписом директора та скріплену печаткою підприємства, з якої вбачається, що на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс», що відкриті у фінансових установах, відсутні грошові кошти для погашення заборгованості перед позивачем.

При цьому, у відповідності до наданого відповідачем до матеріалів справи відзиву, він проти пред’явленого до стягнення розміру основного боргу, 3% річних, збитків від інфляції та пені не заперечує.

Судом враховано, що додатковою угодою № 1 від 12.02.15. до договору № 25/14 від 25.07.14. сторони погодили доповнити договір пунктом 37, а саме вказали, що у разі неспроможності здійснення Генпідрядником оплати за виконані роботи, передбачених пунктом 34 Договору або несвоєчасного та неповного розрахунку Генпідрядником за виконані роботи із Субпідрядником, останній може задовольнити виконання такої оплати нерухомим майном Генпідрядника а саме: нежитлове приміщення № 24 що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 16 А (1 поверх), св. про право власності серія САА № 868760, видане Головним Управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 07 листопада 2003 року, шляхом передачі цього майна у власність Субпідрядника.

Крім того, матеріали справи містять лист відповідача № 67 від 01.07.15. в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс» ставить до відома позивача ту обставину, що він не має грошових коштів для розрахунку з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Укрінвестбуд», та що він має намір розрахуватися з позивачем після реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 24 за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 16А (1 поверх), яке вже поставлено під реалізацію.

На думку суду, враховуючи відсутність у відповідача на рахунках грошових коштів, з огляду на положення п. 37 укладеного між сторонами договору та зважаючи на те, що майно, за рахунок якого прямо передбачене погашення заборгованості відповідача перед позивачем, боржник має намір реалізувати, у випадку реалізації такого майна, виконання рішення в даній справі буде утрудненим.

Заходи щодо забезпечення позову обов’язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв’язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до приписів статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс» є власником нежитлового приміщення № 24, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 16А (1 поверх), площею 80,6 кв.м, відповідно до свідоцтва про право власності від 07.11.03. серії САА № 868760 (видане головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації) та довідки № 22/07.15 від 22.07.15. за підписом директора відповідача та скріплену печаткою підприємства про те, що на балансі відповідача станом на 22.07.15. дійсно знаходиться нежитлове приміщення № 24 за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 16А, загальною площею 80,6 кв.м, та про те, що вказане приміщення третім особам не передавалась і не відчужувалось.

У даному випадку накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс» на праві власності, в якості заходу до забезпечення позову, не може перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Суд виходить з того, що обставинами даної справи підтверджується припущення про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, отже, реального захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.

Враховуючи вищевикладене суд задовольняє клопотання позивача, з врахуванням доповнення, поданого 21.07.15.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Укрінвестбуд» про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити з врахуванням доповнення, поданого 21.07.15.

2. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили накласти арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс» (03048, м. Київ, вул. Ернста, б. 16-Б, приміщення 201; ідентифікаційний код 22965175), а саме: нежитлове приміщення № 24, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 16А (1 поверх), площею 80,6 кв.м.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Укрінвестбуд» (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, б. 16-А, кв. 3; ідентифікаційний код 38779525).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Фірма «Альфа-Сервіс» (03048, м. Київ, вул. Ернста, б. 16-Б, приміщення 201; ідентифікаційний код 22965175).

3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 23.07.15. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

4. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред’явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

Суддя Т.М. Ващенко