Рішення № 47298270, 14.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015

Справа №910/12280/15

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт", м. Київ

до

Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва , м. Київ,

про

стягнення 100216,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" (надалі – ТОВ "Майстерліфт") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва (надалі – КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва) про: стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 63863,81 грн. за договором №ДС-27 на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів від 18.03.2013р., 3% річних у розмірі 3910,56 грн. та інфляційних у розмірі 32442,46 грн.

Ухвалою від 14.05.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/12280/15 та розгляд справи призначено на 03.06.2015р.

25.05.2015р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання для залучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2015р. надав документи для залучення до матеріалів справи та позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2015р. у зв’язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 24.06.2015р.

19.06.2015р. через відділ діловодства господарського суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника у якому позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем 19.06.2015р. до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що договір № ДС-27 від 18.03.2013р. та акти виконаних робіт вилучено слідчим на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2014р. № 761/8484/14-к, а тому відповідач не має можливості належним чином перевірити надані позивачем документи та надати свої заперечення. Відповідачем здійснено запит до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві з метою ознайомитись з цими документами, проте відповідь не отримано.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. у зв’язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 14.07.2015р.

У судове засідання 14.07.2015р. представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому судом враховано, що з огляду на обставини викладені у клопотанні відповідача поданому 19.06.2015р., КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва не скористалось правами, наданими сторонам у справі згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, як свідчать матеріали справи (поштове повідомлення про вручення) відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі від 14.05.2015р. ще 18.05.2015р., а отже мав достатньо часу та можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/12280/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013р. між ТОВ "Майстерліфт" (підрядник) та КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва (замовник), було укладено договір №ДС-27 на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів (надалі – договір), за умовами якого замовник доручає, зобов’язується прийняти та оплатити вартість робіт, а підрядник зобов’язується виконати відновлювальні роботи з ремонту ліфтів (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт за даним договором становить 63863 грн. 81 коп. (шістдесят три тисячі вісімсот шістдесят три грн. 81 коп.) у тому числі ПДВ – 20% - 10643 грн. 97 коп.

Оплата робіт здійснюється за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в). Термін перевірки замовником наданої форми актів - 3 робочих дні. Датою виконання зобов’язання по виконаним роботам є дата підписання замовником актів по формі КБ-2в (п.2.2. договору).

Пунктом 2.7 договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін актів виконаних робіт.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2013 року, а в частині оплати – до повного виконання Замовником своїх зобов’язань за цим договором (п. 9.2 договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що роботи передбачені договором ним виконано та передано за актами №332 від 01.04.2013р., №333 від 01.04.2013р., №334 від 01.04.2013р., №335 від 01.04.2013р., №336 від 01.04.2013р., №337 від 01.04.2013р., №338 від 01.04.2013р., №339 від 01.04.2013р., № 340 від 01.04.2013р., №341 від 01.04.2013р., №342 від 01.04.2013р., №343 від 01.04.2013р., №344 від 01.04.2013р. приймання виконаних будівельних робіт та довідками форми КБ-3 за квітень 2013 року. Разом з тим, відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, у зв’язку з чим у КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 63863,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, 18.03.2013р. між сторонами у справі укладений договір №ДС-27 на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів, відповідно до умов якого підрядник приймає до виконання відновлювальні роботи ліфтів.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837 - ст.864 ЦК України.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року за №332, №333, №334, №335, №336, №337, №338, №339, № 340, №341, №342, №343, №344 на загальну суму 63863,80 грн. позивач роботи здав, а відповідач їх прийняв і жодних зауважень щодо якості робіт позивачу не надіслав.

Жодних доказів сплати КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва зазначеної суми боргу суду не подано.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов’язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов’язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін актів виконаних робіт.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних робіт за квітень 2013 року на загальну суму 63683,80 грн. позивач виконав свої зобов’язання за договором в повному обсязі, а відповідач безпідставно ухиляється від покладених на нього зобов'язань та не здійснює повного розрахунку.

Отже, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 854 ЦК України відповідач повинен був оплатити виконані роботи у строк до 15.04.2013р. При цьому, як вбачається із матеріалів справи КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва свої зобов`язання за договором не виконано, доказів погашення заборгованості у розмірі 63683,80 грн. відповідачем суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 63683,81 грн. визнаються судом обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: у розмірі 63683,80 грн.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3910,56 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 32442,46 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань, і він вважається таким, що прострочив.

У п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Згідно розрахунку суду 3% річних на суму боргу у розмірі 63683,80 грн. за період з 16.04.2013р. по 30.04.2015р. складають 3 899,54 грн.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

63683.8

16.04.2013 - 30.04.2015

745

3 %

3899.54

Згідно розрахунку суду витрати з урахуванням індексу інфляції на суму боргу у розмірі 63683,80 грн. за період з 16.04.2013р. по 30.04.2015р. складають 45 925,33 грн., проте, в позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних в розмірі 32442,46 грн. За висновками суду, заявляти вимоги про стягнення суми пені у меншому розмірі ніж передбачено законодавством, що за думкою позивача відповідає фактичним обставинам та правовідносинам сторін, є правом ТОВ "Майстерліфт", як особи інтереси якої порушені.

Отже, оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання по оплаті виконаних позивачем на підставі договору №ДС-27 на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів від 18.03.2013р. робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3899,54 грн., за розрахунком суду, а витрати з урахуванням індексу інфляції такими, що підлягають задоволенню повністю у розмірі 32442,46 грн., за розрахунком позивача.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокуратурою та позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: основний борг у розмірі 63683,80 грн., 3% річних у розмірі 3899,54 грн. та витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 32442,46 грн.

Доводи відповідача наведені в клопотанні від 19.06.2015р. про те, що оскільки Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.03.2014р. було вилучено всі первинні документи щодо правовідносин з позивачем за 2012-2014 роки, а тому розгляд даної справи по суті є неможливим, не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що Акти виконаних робіт за спірний період були підписані сторонами 01.04.2013р., а отже обов’язок щодо їх оплати відповідно до умов договору настав 15.04.2013р. Разом з тим, первинну документацію було вилучено на підставі названої ухвали суду від 25.03.2014р., тобто через 11 місяців після настання строку оплати відповідачем виконаної позивачем роботи.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З аналізу положень ст. 614 ЦК України випливає, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що даною нормою, зокрема, встановлено презумпцію вини особи, що саме боржник, у даному випадку відповідач КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва, звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. (Наведеної правової позиції підтримує Вищий Господарський суд України у Постановах від 22.07.2014р. № 910/23772/13 та від 08.02.2015 р. №922/3483/14).

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, ідентифікаційний код 36657100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" (04073, м. Київ, провул. Куренівський, буд. 17 літера Ш, ідентифікаційний код 33308688) основний борг у розмірі 63863 (шістдесят три тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 3899 (три тисячі вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 54 коп., інфляційні у розмірі 32442 (тридцять дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 46 коп., судовий збір у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 52 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено – 16.07.2015р.

Суддя В.В. Князьков