Постанова № 47298211, 09.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015Справа № 05-5-29/5216-29/351

За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Представництво "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт"

про визнання податкового зобов'язання в сумі 174 800, 00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Зломинога Т. М. (дов. б/н від 02.04.2015)

Від відповідача Лукаш Т. В. (дов. від 11.01.2006)

Відповідно до ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" з про визнання податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 174 800,00 грн., нарахованого з використанням непрямого методу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.07.2014 по справі № 05-5-29/5216-29/351 у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" про визнання податкового зобов'язання в сумі 174 800,00 грн. - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2014 скасовано, справу № 05-5-29/5216-29/351 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу передано для розгляду судді Головатюку Л. Д., який ухвалою від 26.01.2015 відкрив провадження у справі та призначив попереднє судове засідання на 10.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 судом було відкладене попереднє судове засідання на 26.02.2015, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

26.02.2015 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Головатюка Л. Д. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 судом було призначене попереднє судове засідання на 10.03.2015.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.03.2015, 26.03.2015, 09.04.2015, 23.04.2015 попереднє судове засідання відкладалося на 26.03.2015, 09.04.2015, 23.04.2015 та 21.05.2015 відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 було постановлено про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 11.06.2015. Цією ж ухвалою замінено назву відповідача з Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" (код ЄДРПОУ 24268405) на "Представництво "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" (код ЄДРПОУ 24268405).

В судовому засіданні 11.06.2015 судом оголошувалась перерва д 25.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 розгляд справи в порядку ст. 128 КАС України відкладено на 09.07.2015.

В судове засідання 09.07.2015 представники сторін з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи в яких позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги обґрунтовані вимогами пп. 19.3.6 п. 19.3 статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки за наслідками проведеної планової комплексної перевірки відповідача ДПІ прийняте повідомлення-рішення про визначення відповідачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 174 800 грн., яке відповідачем добровільно сплачено не було.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив, що позивач, на його думку, не мав законних підстав для застосування Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002, при визначенні сум податкових зобов'язань відповідача за грудень 2001 та І квартал 2002 року, оскільки зазначена методика набрала чинності 01.07.2002, а, відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, відповідач зазначив, що податкове рішення-повідомлення, прийняте на підставі Акту податкової перевірки, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 32/331 від 30.07.2004 визнано недійсним, в зв'язку з чим, на думку відповідача, донарахування останньому податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2000-2002 роки із застосуванням непрямого методу є безпідставним.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Під час судового розгляду адміністративної справи згідно статті 41 КАС України здійснювалася повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (далі - Позивач) у 2013 році проведена планова комплексна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Представництвом Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" (далі - Відповідач) за період з 01.01.2000 по 01.01.2003, в ході проведення якої виявлені порушення Відповідачем п. 13.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997, результатом чого стало заниження податку на прибуток за 2000-2002 роки на суму 663 700 грн., та ст.ст. 8, 11 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян", що призвело до заниженого податкового зобов'язання по прибутковому податку з лютого по листопад 2002 року в сумі 267 670 грн.

Результати проведеної перевірки зафіксовані Актом №1255/23-0301/24268405 від 30.09.2003 (далі - Акт).

На підставі Акту Позивачем прийнято Рішення № 019/23-1 від 04.09.2003 про застосування непрямих методів для позначення сум податкових зобов'язань Відповідача по податку на прибуток за методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

Відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Згідно з п. 2.16 Акту, підставою для застосування непрямих методів обрахунку податкових зобов'язань став факт неподання документів за грудень 2001 року та І квартал 2002 року.

Відсутність первинних документів за наведені періоди - рахунків (інвойсів) за вантажоперевезення, авіанакладних, та факт їх ненадання до моменту перевірки підтверджується пояснювальною запискою за підписом представника Відповідача від 29.08.2003.

Внаслідок застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Постанови Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами", виявлено заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 87 400,00 грн., в тому числі: за 4-й квартал 2001 року - на 19 400,00 грн., за 1-й квартал 2002 року - на 68 000 грн.

За результатами проведеної перевірки з застосуванням непрямих методів Позивачем прийнято податкове Повідомлення-рішення № 1885/23-1 від 01.10.2003, відповідно до якого Відповідачеві визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 174 800,00 грн., в тому числі: основний платіж 87 400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на підставі пп. 17.1.3 та 17.1.6 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - 87 400,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено на адресу Відповідача 02.10.2003 рекомендованим листом (повідомлення про вручення від 06.10.2003).

На підставі пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Відповідачем на зазначене податкове повідомлення-рішення подано скаргу на ім'я Позивача, в якій Відповідач просить скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги Відповідачем винесено рішення № 220/01-1301/23-1 від 04.12.2003, яким в задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення № 1885/23-1 від 01.10.2003 залишено без змін.

На момент звернення Позивача до суду податкове зобов'язання Відповідачем не сплачено, доказів сплати суду не надано.

Відповідно до пп. 19.3.6 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 4.3.5 п. 4.3 зазначеного Закону зазначено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1, зокрема у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Відтак, підставою для сплати платником податку нарахованого податкового зобов'язання, визначеного шляхом непрямого методу, є рішення податкового органу про застосування непрямого методу та рішення суду про визнання суми податкового зобов'язання. При цьому, відповідно до положень пп. 19.3.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.07.2004 у справі №32/331 за позовом Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, рішень про розгляд скарги та податкової вимоги, визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 №220/01-1301/23-1. Зазначене рішення було залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2004 та Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2005.

Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2004 у справі №32/331 набрало законної сили і є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, зокрема про недійсність рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 №220/01-1301/23-1.

Крім того, відповідно до п.19.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пункт 4.3. "Визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами" набирає чинності з 01.01.2002.

Пунктом 4.3.3. п.4.3. ст. 4 цього ж Закону передбачено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України, і є загальною для всіх платників податків.

В постанові Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 №697 зазначено, що вона набирає чинності з 01.07.2002.

Отже, до 01.07.2002 не було підстав для застосування непрямих методів при визначенні податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання з податку на прибуток за непрямими методами було визначено позивачем за період, що передував 01.07.2002 (грудень 2001 та І квартал 2002), то відповідно останній не мав права застосовувати положення п.4.3. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як зазначалося судом, у відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог, позов є необгрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки відповідачем не були здійснені судові витрати (матеріали справи не містять документальних підтверджень іншого), питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 158, 160, 163 та Прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити повністю.

2. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата підписання постанови 15.07.2015

Суддя Л. Д. Головатюк