Рішення № 47298121, 17.07.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" липня 2015 р. Справа № 906/854/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Приведьон В.М. - довіреність за вих. №08/1446-010145 від 04.02.2015;

від відповідача: Зайченко Т.О. - довіреність за вих. №114 від 13.01.2015.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Будинкоуправління №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району

про стягнення 400588,35 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 264886,54 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 38065,41 грн. заборгованості за спожиту реактивну активну електроенергію, 36745,78 грн. пені, 58699,47 грн. інфляційних, 2191,15 грн. 3% річних.

30.06.2015 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 256572,90 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 43385,65 грн. заборгованості за спожиту реактивну активну електроенергію, 36745,78 грн. пені, 58699,47 грн. інфляційних, 2191,15 грн. 3% річних.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це сума 397594,95 грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу в сумі 299958,55 грн. визнав, просив зменшити розмір пені в зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2004 та 30.04.2015 між Зарічанським РЕМ, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (постачальник/позивач) та Будинкоуправлінням №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району (споживач/відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №447 (а.с. 16--24).

Відповідно до п.2.2.3 договорів відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 15 числа по 14 число включно, вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Згідно п.2.2.5. договорів відповідач має здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії відповідно до додатків №5-Н до договорів.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися не пізніше - 5 діб після закінчення розрахункового періоду у розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

На виконання умов договору №447 про постачання електричної енергії за період з 01.01.2014 по 26.06.2015 у відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 256572,90 грн. та за реактивну електроенергію - 43385,65 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за спожиту електроенергію за вказаний період складав 299958,55 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію (активну та реактивну) в сумі 299958,55 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2191,15 грн. та інфляційні 58699,47 грн. та 36745,78 грн. пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд вважає дані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд вважає останній правильним.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення неустойки суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, задовольняючи клопотання, суд враховує, у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, відсутність фінансування відповідача та арешт рахунків (на підтвердження чого подана постанова про арешт коштів боржника - Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ від 06.03.2014), на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зменшує суму нарахованої пені на 50%, тобто до 18372,89 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2191,15 грн. - 3% річних, 58699,47 грн. - інфляційних та 18372,89 грн. - пені обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім цього суд приймає до уваги п.п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що стягується з Будинкоуправління №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" на 50% - до 18372,89 грн.

3. Стягнути з Будинкоуправління №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району (12443, Житомирська область, Житомирський район, смт. Озерне, буд.№57, код ЄДРПОУ 24978549)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622) 256572,90 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 43385,65 грн. заборгованості за спожиту реактивну активну електроенергію, 36745,78 грн. пені, 58699,47 грн. інфляційних, 2191,15 грн. 3% річних, а також 7951,90 грн. сплаченого судового збору.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622) з Державного бюджету України - 59,87 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.07.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.