Рішення № 47298008, 21.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.2015 Справа № 905/447/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» м.Соледар Донецька область (ідентифікаційний код 31875052)

до відповідача Державного підприємства „Артемсіль”, м.Соледар Донецька область (ідентифікаційний код 00379790)

про стягнення заборгованості в розмірі 2298491,11грн., пені в сумі 132493,79грн., штраф у розмірі 130616,37 грн., 3% річних в сумі 10889,91 грн., інфляційні витрати в розмірі 363149,77 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився

Позивач, колективне підприємство воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» м.Соледар Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, державного підприємства „Артемсіль”, м.Соледар Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 2298491,11грн., пені в сумі 132493,79грн., штраф у розмірі 130616,37 грн., 3% річних в сумі 10889,91 грн., інфляційних витрат в розмірі 363149,77 грн.

Ухвалою від 22.06.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/447/15, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №28/10-18/11-30 від 28.10.2005р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2298491,11грн. та підстави для нарахування пені в сумі 132493,79грн., штраф у розмірі 130616,37 грн., 3% річних в сумі 10889,91 грн., інфляційних витрат в розмірі 363149,77 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №28/10-18/11-30 від 28.10.2005р., додаткових угод до договору, претензій, актів приймання виконаних підрядних робіт, рахунків – фактури, податкових накладних, квитанцій.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 530, 612, 625, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

Позивач в судові засідання не з`явився, однак через канцелярію господарського суду Донецької області 20.07.2015р. надав заяву, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2298491,11грн., пеню в сумі 100грн., штраф у розмірі 100грн., 3% річних в сумі 21406,68грн., інфляційні втрати в розмірі 429586,66грн. Заява підписана уповноваженим представником позивача.

Тобто, позивач клопоче про зменшення позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені, та збільшення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до приписів п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що вказана заява фактично подана в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із чим подальший розгляд справи здійснюється з урахування вказаної заяви.

Відповідач до суду жодного разу не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, про час, день, місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, повернене на адресу господарського суду Донецької області та долучене до матеріалів справи.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

28.10.2005р. між Державним підприємством об’єднанням „Артемсіль” (Замовник) та колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» (Підрядник) укладено договір №28/10-18/11-30 (далі – Договір), предметом договору є виконання регламентних ревізійно – налагоджувальних робіт на підставі «Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних, розсипних родовищ підземним способом» та вимог держнаглядбезпекпраці (п.1.1 Договору).

За п.6.1-6.4. Договіру він вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації та діє до 15 січня 2017р. Даний договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт, які виконуються «Підрядником» протягом терміну дії зазначеного договору, визначається за цінами, які вказані в Додатках до зазначеного договору,відповідно до встановлених норм та правил.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що оплата за роботи, що виконуються «Підрядником» за цим договором може проводитися як у формі передоплати, так і по факту виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться «Замовником» в грошовій формі протягом 15 днів з дня підписання акту здачі – приймання виконаних робіт по ревізії та налагоджуванню, в якому відображується фактична вартість та об’єм виконаних робіт.

На дату підписання договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна сума зазначеного договору складає 63950000,00 грн. в т.ч. ПДВ – 10658333,33грн. Суму договору складає вартість всього об’єму робіт, які виконуються «Підрядником» по зазначеному договору (п.2.4 Договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 20.06.2014р.)

Так, сторонами підписані та підписи скріплені відбитками печаток підприємств акти приймання виконаних підрядних робіт №1-2-15, №3-2-15, №4-2-15 та №5-2-15 за січень 2015р., №3-3-15, №4-3-15, №6-2-15, №7-2-15, №8-2-15, №9-2-15 та №10-2-15 за лютий 2015р., №5-3-15, №6-3-15, №11-2-15, №12-2-15, №13-2-15, №14-2-15 та №15-2-15 за березень 2015р., №7-3-15, №8-3-15, №16-2-15, №17-2-15, №19-2-15, №20-2-15, №21-2-15 за квітень 2015р., що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з виконання підрядних робіт. Відповідно до чого, суд робить висновок, що роботи прийняті замовником без заперечень.

Як встановлено договором, кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться «Замовником» в грошовій формі протягом 15 днів з дня підписання акту здачі – приймання виконаних робіт по ревізії та налагоджуванню, в якому відображується фактична вартість та об’єм виконаних робіт.

На наданих позивачем до матеріалів справи спірних актів приймання виконаних підрядних робіт визначено лише місяць та рік виконання робіт.

Одночасно, позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні від 27.01.2015р. №3, №5; від 11.02.2015р. № 1, №2; від 25.02.2015р. №3, №4; від 11.03.2015р. №1, №2; від 25.03.2015р. №3, №4, №5, №6; від 09.04.2015р. №2,№1, від 23.04.2015р. № 3, №4, №5, №6. Суд звертає увагу, що вищенаведені накладні є підтвердженням здійснення господарської операції позивача, формування податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України. Отже, визнаються судом, як належним та допустимим документальним підтвердженням первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що позивачем розміщено інформацію про видані податкові накладні в Єдиному реєстрі виданих податкових накладних, що підтверджується квитанціями , наявних на зворотному боці податкових накладних.

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з підпунктом 198.2 пункту 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з того, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач повинен сплатити вартість робіт після їх виконання, суд дійшов до висновку, що податкові накладні були виписані позивачем в день оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт, тобто в день підписання відповідних актів приймання виконаних підрядних робіт. Відповідно, дата підписання атків не може бути пізніше дати складання податкових акладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акти приймання виконаних підрядних робіт:

№1-2-15, №3-2-15, №4-2-15 та №5-2-15 за січень 2015р. були підписані сторонами 27.01.2015р., №3-3-15, №4-3-15 за лютий 2015 були підписані сторонами 11.02.2015р., №6-2-15, №7-2-15, №8-2-15, №9-2-15 та №10-2-15 за лютий 2015р. були підписані сторонами 25.02.2015р., №5-3-15, №6-3-15 за березень 2015р. були підписані сторонами 11.03.2015р., №11-2-15, №12-2-15, №13-2-15, №14-2-15 та №15-2-15 за березень 2015р. були підписані сторонами 25.03.2015р., №7-3-15, №8-3-15 за квітень 2015р. були підписані сторонами 09.04.2015р., №16-2-15, №17-2-15, №19-2-15, №20-2-15, №21-2-15 за квітень 2015р. були підписані сторонами 23.04.2015р.

Колективне підприємство воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» виставило відповідачу наступні рахунки-фактури:

- від 27.01.2015р. - № СФ-0000003 на суму 40978,58грн.(в т.ч. ПДВ) за актом №1-2-15, № СФ-0000005 на суму 100206,07грн. за актом №3-2-15, на суму 59336,09грн. за актом №4-2-15, на суму 47852,53грн. за актом №5-2-15 разом 248873,63грн. (в т.ч. ПДВ);

- від 11.02.2015р. - №СФ- 0000006 на суму 128051,21грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №3-3-15, №СФ- 0000007 на суму 62795.74 грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №4-3-15;

- від 25.02.2015р. - №СФ- 0000008 на суму 130668,49грн. за актом №6-2-15, на суму 55825,29грн. за актом №7-2-15 разом 223792,54грн. (в т.ч. ПДВ), №СФ- 0000009 на суму 40110,34грн. за актом №8-2-15, на суму 85727,47грн. за актом №9-2-15, на суму 94020,11грн. за актом №10-2-15 разом 263829,50грн (в т.ч. ПДВ);

- від 11.03.2015р. - №СФ- 0000010 на суму 191788,22грн. (в т.ч.ПДВ) за актом №5-3-15, №СФ- 0000011 на суму 62795,74грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №6-3-15;

- від 25.03.2015р. - №СФ- 0000012 на суму 39145,64 грн. за актом №11-2-15, на суму 38257,85грн. за актом № 12-2-15 разом 92884,19грн. (в т.ч. ПДВ), №СФ- 0000013 на суму 63758,45грн.(в т.ч. ПДВ) за актом №13-2-15, №СФ- 0000014 на суму 89895,78грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №14-2-15, №СФ - 0000015 на суму 132312,23грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №15-2-15;

- від 09.04.2015р. - №СФ- 0000017 на суму 199396,60грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №7-3-15, №СФ- 0000016 на суму 62795,74грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №8-3-15;

- від 23.04.2015р. - №СФ- 0000021 на суму 56860,53грн. за актом №16-2-15, на суму 8241,25грн. за актом №17-2-15 разом 78122,14грн. (в т.ч ПДВ), №СФ- 0000022 на суму 114846,07грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №19-2-15, №СФ- 0000023 на суму 104162,03грн.(в т.ч. ПДВ) за актом №20-2-15, №СФ - 0000024 на суму 135412,72грн. (в т.ч. ПДВ) за актом №21-2-15.

Враховуючи висновки суду, щодо дати підписання акту приймання виконаних робіт, відповідач повинен був сплатити вартість виконаних позивачем робіт не пізніше:

за актами №1-2-15, №3-2-15, №4-2-15 та №5-2-15 - 11.02.2015р.

за актами №3-3-15, №4-3-15 – 26.02.2015р.

за актами №6-2-15, №7-2-15, №8-2-15, №9-2-15 та №10-2-15 – 12.03.2015р.

за актами №5-3-15, №6-3-15 - 26.03.2015р.

за актами №11-2-15, №12-2-15, №13-2-15, №14-2-15 та №15-2-15 – 09.04.2015р.

за актами №7-3-15, №8-3-15 – 24.04.2015р.

за актами №16-2-15, №17-2-15, №19-2-15, №20-2-15, №21-2-15 – 08.05.2015р.

В зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань позивачем 12.03.2015р. та 08.04.2015р. було надіслано на адресу ДП «Артемсіль» претензії №10 та №15 з вимогою сплатити заборгованість за договором, з описом вкладення до цінного листа та доказами направлення.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 2298491,11грн. відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 2298491,11грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21406,68грн., нараховані за період з 12.02.2015р. по 21.07.2015р. на суму 289852,21грн.(за актами №1-2-15, №3-2-15, №4-2-15 та №5-2-15, підписаними 27.01.2015), з 27.02.2015р. по 21.07.2015р. на суму 190846,95грн. .(за актами №3-3-15, №4-3-15, підписаними 11.02.2015), за період з 13.03.2015р. по 21.07.2015р. на суму 487622,04грн (за актами 6-2-15, №7-2-15, №8-2-15, №9-2-15 та №10-2-15, підписаними 25.02.2015р.), за період з 27.03.2015р. по 21.07.2015р. на суму 254583,96грн. (за актами №5-3-15, №6-3-15, підписаними 11.03.2015р.), за період з 10.04.2015р. по 21.07.2015р. на суму 380850,65грн. (за актами №11-2-15, №12-2-15, №13-2-15, №14-2-15 та №15-2-15, підписаними 25.03.2015р.), за період з 25.04.2015р. по 21.07.2015р. на суму 262192,34грн. (за актами №7-3-15, №8-3-15, підписаними 09.04.2015р.), за період з 09.05.2015р. по 21.07.2015р. на суму 432542,96грн. ( за актами №16-2-15, №17-2-15, №19-2-15, №20-2-15, №21-2-15, підписаними 23.04.2015р.); інфляційні втрати нараховані за вищезазначеними актами у розмірі 105727,68грн., за період з лютого 2014р. по червень 2015р., у розмірі 56504,49грн. за період з березня 2015р. по червень 2015р., у розмірі 144371,37 грн. за період з березня 2015р. по червень 2015р., у розмірі 40213,16грн. за період з квітня 2015р. по червень 2015р., у розмірі 64645,71грн. за період з квітня 2015р., у розмірі 6840,07грн. за період з травня 2015р. по червень 2015р. у розмірі 11284,18грн. за період з травня 2015р. по червень 2015р. в загальній сумі 429586,66грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначені позивачем періоди, які не суперечать приписам чинного законодавства, господарським судом встановлено, що сума 3% річних становить 21536,12грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 83 господарського процесуального кодексу господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 21406,68грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат з урахуванням вимог листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку, що обрахована позивачем сума є невірною.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за періоди, визначені позивачем, господарським судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 432586,66 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 83 господарського процесуального кодексу господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 429586,66 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу 7% у розмірі 100грн. В обґрунтування зазначеної частини позовних вимог позивач посилається на приписи п.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Так, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між, іншим, порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 06.12.2010р. №42/563, від 20.12.2010р. №06/113-38).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов’язання, у позивача відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до позовної заяви позивач здійснив нарахування пені у розмірі 100грн. на підставі п.4.2. Договору.

За п.4.2. Договору при порушенні сторонами умов договору, відповідальність наступає відповідно до умов ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вказаним пунктом Договору передбачена загальний принцип невідворотності понесення відповідальності за невиконання зобов’язань за цим Договором.

Господарським судом встановлено, що вказаний Договір не передбачає можливості застосування, порядку та розміру відповідальності до замовника за порушення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання позивача на п.4.2. Договору як на підставу застосування до замовника відповідальності за порушення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені у розмірі 0,1% відсотка є помилковим.

При цьому, приписи ч.2 ст.231 Господарського кодексу України не застосовуються з підстав, які зазначені судом вище.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пеня не підлягає стягненню, оскільки між сторонами в порушення вимог ст. 547 Цивільного кодексу України не укладено письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати пені, укладений між сторонами договір також не містить такої умови.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 100грн. та пені у розмірі 100грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» м.Соледар Донецька область до Державного підприємства „Артемсіль”, м.Соледар Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 2298491,11грн., пені в сумі 100грн., штраф у розмірі 100 грн., 3% річних в сумі 21406,68 грн., інфляційні витрати в розмірі 429586,66 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Артемсіль” (84545, Донецька область, м. Соледар, вул.Чкалова, 1а, код ЄДРПОУ 00379790) на користь колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» (84545, Донецька область, м.Донецьк, вул.60 років Жовтня, 24, код ЄДРПОУ 31875052) заборгованість у розмірі 2298491,11грн., 3% річних в сумі 21406,68грн., інфляційні втрати в розмірі 429586,66грн., судовий збір у розмірі 54989,69грн.

Повернути колективному підприємству воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» (84545, Донецька область, м.Донецьк, вул.60 років Жовтня, 24, код ЄДРПОУ 31875052) з державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 3719,13грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2015р.

Суддя Ю.В. Сич