Рішення № 47297876, 23.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.15р. Справа № 904/4894/15

За позовом Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" (м. Дніпропетровськ)

до Комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 62 у загальному розмірі 189 836 грн. 07 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Недобитюк Н.В. - юрисконсульт (довіреність б/№ від 30.04.2015)

від відповідача: Рожкова Т.І. - представник (довіреність № б/№ від 22.07.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач) заборгованість за надані комунальні послуги за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 62 у загальному розмірі 189 836 грн. 07 коп.

Ціна позову складається суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна № 133-ДКП/12 від 10.05.2012, терміном дії з 10.05.2012 до 10.05.2013, пунктом 5.11. якого передбачений обов'язок орендаря протягом 5 днів укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на сплату комунальних послуг та з балансоутримувачем договір на сплату експлуатаційних витрат. При цьому, на виконання договору оренди нерухомого майна договір на відшкодування комунальних послуг укладено не було, при цьому, у позовній заяві позивач наголошував, що договір на відшкодування комунальних послуг між сторонами на 2012 рік було укладено. Так, позивачем в період з 01.03.2013 по 31.12.2013 відповідачу була нарахована плата за надані комунальні послуги в розмірі 189 836,07 грн., оскільки він в цей період користувався орендованим приміщенням за адресою: вул. Філософська, 62 в м. Дніпропетровську. При цьому, у 2012-2015 роках позивачем було укладено договори на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, яке здійснюється через приєднану мережу та вивіз твердих побутових відходів, зокрема укладені наступні договори:

- з ПАТ "Дніпрообленерго" - на постачання електричної енергії за державні кошти від 01.03.2013 № 060985 з наступними додатковими угодами, з МКП "Дніпропетровські теплові мережі" про постачання теплової енергії від 01.03.2013 № 070135;

- з ТОВ "Грінко-Дніпро" - про надання послуг з вивезення та знешкодження побутових відходів від 01.04.2013 № КД 128 ГДн-13 юр з додатковою угодою;

- з КП "Дніпроводоканал" - про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 11782 від 28.01.2013 з додатковими угодами.

У позовні заяві позивач наголошує, що відповідач укладав з балансоутримувачем договір на відшкодування комунальних послуг терміном дії з 01.03.2012 по 01.12.2012. Крім того, позивач зазначає, що сума заборгованості у розмірі 189 836 грн. 07 коп., яка утворилась внаслідок несплати відповідачем фактично спожитих послуг, відображена Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 від 27.02.2015 № 04.2-20/1.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 30.06.2015.

У судове засідання 30.06.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Так, представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що правові підстави для сплати 189 836 грн. 07 коп. за надані в період з 01.03.2013 по 31.12.2013 комунальні послуги вістуні, оскільки договір на відшкодування вказаних витрат у даний період між сторонами не укладався.

Представником позивача 30.06.2015 подана заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (вх.суду 41712/15 від 30.06.2015), яка обґрунтована тим, що Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" звітує перед Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області про усунення порушень та недоліків відображених в акті від 27.02.2015 № 04.2-20/1.

При цьому, відповідно до частин 1 та 3 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Господарський суд вирішує питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі та виносить з цього приводу ухвалу.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Так, в Акті Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області від 27.02.2015 № 04.2-20/1 зазначено про порушення, пов'язані з невідшкодуванням Комунальним закладом "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" за спожиті ними у 2013 році комунальні послуги за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, буд. 62 у сумі 189 836 грн. 07 коп.

Отже, рішення по даній справі не може вплинути на права та обов'язки Державної фінансової інспекції щодо однієї із сторін, оскільки даний спір стосується лише Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" та Комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради, а факти, які могла б повідомити Державна фінансова інспекція щодо даного спору, були нею викладені в акті від 27.02.2015 № 04.2-20/1 ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та завершений звітний місяць 2015 року.

З огляду на зазначене, ухвалою суду від 30.06.2015 було відмовлено в задоволенні заяви Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області.

Отже, представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав та просив суд відкласти розгляд справи, з метою надання додаткового часу для виконання вимог ухвали суду від 08.06.2015.

Судом було наголошено, що позивачем вимоги ухвали суду від 08.06.2015 виконані частково, відповідачем вимоги ухвали суду від 08.06.2015 не виконані.

Отже, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначив про необхідність витребувати додаткові докази, а саме:

- від позивача: докази того, що форма та порядок відшкодування вартості спожитих комунальних послуг орендарем балансоутримувачу узгоджувалась з орендодавцем; докази укладання з орендарем договору на сплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон) договору на сплату експлуатаційних витрат, у т.ч. відшкодування витрат по податку на землю; докази надання відповідачу в період з 01.03.2013 по 31.12.2013 комунальних послуг на суму 189 836,07 грн. (акти приймання-передачі послуг по місяцям, рахунки на оплату та інші докази, узгоджені сторонами для підтвердження факту надання відповідних послуг), докази їх вручення відповідачу; оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду у судовому засіданні).

- від відповідача: відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві; докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача; акт звірки взаєморозрахунків станом на дату подання позову (позивачу з'явитись до відповідача); усі наявні докази щодо власної правової позиції; у разі незгоди із сумою боргу надати контррозрахунок суми позову; докази погашення боргу (за наявності); статут (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду у судовому засіданні та засвідчені належним чином копії для долучення до матеріалів справи).

А отже, у судовому засіданні 30.06.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у оголошувалась перерва до 23.07.2015.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки позивача та відповідача до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

В судове засідання 23.07.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Так, позивачем на виконання вимог суду було долучено до матеріалів справи:

- детальний розрахунок суми до відшкодування витрат за березень-грудень 2013 року;

- детальний помісячний розрахунок комунальних послуг за період з 01.03.2013 по 31.12.2013;

- докази оплати послуг з дератизації приміщення;

- докази оплати послуг з вивозу твердих побутових відходів;

- докази оплати послуг по технічному обслуговуванню ліфтів;

- докази оплати послуг зтеплопостачання;

- докази оплати послуг з електропостачання;

- докази оплати послуг з водопостачання та водовідведення.

Від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог (вх.суду 47951/15 від 23.07.2015), в якій відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 189 836 грн. 07 коп. заборгованості за надані комунальні послуги.

Отже, судом враховано, що всіма учасника даного судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.05.2012 між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (далі - орендодавець) та Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" (далі - орендар, позивач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади № 133-ДКП/12 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 зі змінами та доповненнями передав, а орендар прийняв в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди) загальною площею 1 359,85 кв.м. (у тому числі 198,3 кв.м. + 354,1 кв.м. + 157,5 кв.м. _ 450,05 кв.м. та 199,9 кв.м.), розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Філософська, 62, на першому, другому, третьому четвертому та цокольному поверсі чотирьохповерхової будівлі, балансова вартість будівлі станом на 01.01.2012 становить 60 854 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7", для використання під розміщення Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 7" Дніпропетровської обласної ради. Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється (пункт 1.1. договору оренди).

Відповідно до пункту 2.2 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Так, 10.05.2012 між сторонами було підписано акт приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення загальною площею 1 359,85 кв.м, що знаходиться на балансі КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7", за адресою: вул.Філософська, 62 (а.с.18).

В пункті 10.1. договору оренди зазначено, що договір діє з 10.05.2012 до 10.05.2013 включно.

При цьому, у позовній заяві та у своїх поясненнях в судових засідання представник позивача наголошував на тому, що, фактично, відповідач займає вказане приміщення до теперішнього часу, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади № 310-ДКП/14 від 13.10.2014, який діє до 13.10.2015.

При цьому, відповідно до умов пункту 5.11. договору оренди орендар зобов'язаний протягом 5 днів з дати укладення цього договору укласти з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на сплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон) та з балансоутримувачем - договір на сплату експлуатаційних витрат, у тому числі відшкодування витрат по податку на земля.

В порушення пункту 5.11. договору оренди відповідач не уклав відповідні договори ані з балансоутримувачем, ані з відповідними комунальними службами.

Так, доказів виконання вказаного зобов'язання сторонами до матеріалів справи не долучено. При цьому, представник відповідача у судових засіданнях 30.06.2015 та 23.07.2015 пояснював ухилення від укладення вказаного договору відсутністю фінансування на вказані потреби. При цьому, підтверджував, що, фактично, споживав вказані послуги у спірний період та наявність заборгованості визнавав.

Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Отже, господарським судом враховано, що відповідач протягом терміну дії договору оренди споживав послуги з теплопостачання, водопостачання, енергопостачання та вивезення сміття, однак витрати з оплати наданих послуг позивачу не відшкодував, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за період з 01.03.2013 по 31.12.2013 у сумі 189 836 грн. 07 коп., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

При цьому, відповідачем доказів укладення договору з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договору на сплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон) не надано.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги за період з 01.03.2013 по 31.12.2013 у розмірі 189 836 грн. 07 коп., з яких:

- 120 984 грн. 86 коп. - послуги з теплопостачання;

- 42 968 грн. 02 коп. - послуги з електропостачання;

- 10 787 грн. 53 коп. - послуги з водопостачання;

- 5 764 грн. 06 коп. - інші комунальні послуги;

- 9 331 грн. 60 коп. - фактичні витрати понесені на утримання будівлі.

Надання вказаних послуг не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, в підтвердження заявлених вимог позивач надав:

- договір № 070135 про постачання теплової енергії від 01.03.2013, укладений між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" та Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" з додатковими угодами до нього (а.с.40-49), а також акти прийому-передачі виконаних робіт за період з березня 2013 року по грудень 2013 року (додані до клопотання позивача вх. суду 47950/15 від 23.07.2015);

- договір № 060985 про постачання електричної енергії за державні кошти від 01.03.2013, укладений між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" та Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" з додатковими угодами до нього (а.с.24-39), а також рахунки на оплату за період з березня 2013 року по грудень 2013 року, акти прийняття-передавання товарної продукції та рахунки-розшифровки за цей же період (додані до клопотання позивача вх. суду 47950/15 від 23.07.2015);

- договір № 11782 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 28.01.2013 з додатковими угодами до нього (а.с.53-59), а також акти-рахунки приймання наданих послуг за період березня 2013 року по грудень 2013 року (додані до клопотання позивача вх. суду 47950/15 від 23.07.2015);

- договір № КД 128 ГДн-13 юр про надання послуг з вивезення та знищення побутових відходів від 01.04.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" та Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" з додатковою угодою до нього, а також з актами надання послуг за період з квітня 2013 року по грудень 2013 року (а.с.50-52 та документи, що додані до клопотання позивача вх. суду 47950/15 від 23.07.2015);

- договір № 31 від 31.01.2013 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, укладений між Фізичною особою - підприємцем Гайдаш В.Г. та Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" з актом про фактичне надання послуг в березні 2013 року (додані до клопотання позивача вх. суду 47950/15 від 23.07.2015);

- договір підряду № 727/2 на технічне обслуговування ліфтів від 18.01.2013, укладений між Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Дніпропетровськліфт-2" з відомістю об'єктів та обсягів робіт, а також актами приймання виконаних послуг (робіт) з технічного обслуговування ліфтів за період з березня 2013 року по грудень 2013 року;

- договір № 550КР від 04.03.2012 та договір № 550КР від 01.07.2013 про надання послуг з профілактичної дезінфекції, укладені між Комунальним підприємством "Дніпропетровське обласне госпрозрахункове виробниче об'єднання "Дезінфекція" та Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з березня 2013 року по грудень 2013 року (додані до клопотання позивача вх. суду 47950/15 від 23.07.2015);

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів, за період з 01.03.2013 по 31.12.2013 відповідачем спожиті наступні послуги:

- послуги з теплопостачання на суму 120 984 грн. 86 коп.;

- послуги з електропостачання на суму 42 968 грн. 02 коп.;

- послуги з водопостачання на суму 10 787 грн. 53 коп.;

- інші комунальні послуги на суму 5 764 грн. 06 коп.;

- фактичні витрати понесені на утримання будівлі на суму 9 331 грн. 60 коп.

Вказаний факт підтверджується матеріалами справи, а також поясненнями представників позивача та відповідача у судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки, фактично, між сторонами не було узгоджено умови оплати вказаних комунальних послуг, позивач звертався до відповідача з претензією від 17.03.2015 № 547, в якій просив погасити заборгованість у загальному розмірі 189 836 грн. 07 коп. за спожиті в період з 01.03.2013 по 31.12.2013 комунальні послуги (а.с.60-61).

У відповідь на претензію відповідач надав лист від 26.03.2015 № 4/52, в якому заперечив наявність вказаного боргу, посилаючись на те, що між сторонами відповідного договору укладено не було, а отже відсутні правові підстави і для оплати комунальних послуг (а.с.62-63).

При цьому, у відповідності до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг не виконав внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 189 836 грн. 07 коп., що підтверджується матеріалами справи та самим відповідачем у заяві про визнання позовних вимог та поясненнями у судовому засіданні.

Так, 23.07.2015 відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог (вх.суду 47951/15 від 23.07.2015), в якій відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 189 836 грн. 07 коп. заборгованості за надані комунальні послуги.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості в сумі 189 836 грн. 07 коп. , дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, господарський суд приймає визнання відповідачем позовних вимог - основного боргу у розмірі 189 836 грн. 07 коп.

При цьому, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів погашення заборгованості в сумі 189 836 грн. 07 коп. відповідачем не надано, наявність боргу підтверджено представником у судовому засіданні 23.07.2015.

При цьому, щодо посилань відповідача на відсутність коштів, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

При цьому, суд відзначає, що на підставі укладеного договору оренди між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету чи пов'язані із фінансуванням від третіх осіб, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 189 836 грн. 07 коп. обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Свердлова, 65; ідентифікаційний код 01984636) на користь Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" (49033, м.Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 6-Б; ідентифікаційний код 37899888) - 189 836 грн. 07 коп. основного боргу, 3 796 грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко