Рішення № 47297258, 20.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа №37/361

За позовом Публічного акціонерного товариства «СТРИЙ-ІНЖИНІРИНГ»

до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз

України»

про стягнення 109 704,29 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Іванчук М.М. - дов. № 10 від 06.07.2015 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод «Металіст» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення зайво перерахованих позивачем відповідачу на виконання умов договору поставки природного газу № Лв-000016 від 01.02.2010 р. грошових коштів в розмірі 109 704,29 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/361 та призначено її розгляд на 07.12.2011 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2011 р у даній справі було зупинено провадження до закінчення процесу реорганізації Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

З офіційної вебсторінки Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у всесвітній мережі Інтернет суду стало відомо, що наказом № 650 від 18.09.2014 р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України визнано таким, що втратив чинність наказ Мінерговугілля України від 26.07.2012 р. № 545 «Про припинення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом її реорганізації (перетворення)», на підставі якого безпосередньо провадження у справі зупинено до закінчення реорганізації відповідача.

За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» проігноровано вимоги ухвали суду від 27.02.2012 р. у даній справі щодо повідомлення про завершення реорганізації відповідача, як обставини, що зумовила зупинення провадження, та станом на теперішній час не існує, суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі № 37/361.

У відповідності до частини 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 22.06.2014 р. провадження у справі № 37/361 за позовом Публічного акціонерного товариства «Стрийський завод «Металіст» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 109 704,29 грн. поновив; розгляд справи призначив на 20.07.2015 р.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 р. у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

17.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення представників у призначене судове засідання через відрядження відповідних працівників та звільненням, в тому числі з причин проведення 4-ї хвилі мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 р. № 14/2015.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2015 р. заперечив проти задоволення даного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Однак, позивач наданими йому процесуальними правами не скористався, доказів в обґрунтування клопотання не подав, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Також у судовому засіданні 20.07.2015 р. Господарський суд м. Києва розглянув клопотання ВАТ «Стрийський завод «Металіст» (вих. № 12 від 16.09.2013 р.) про заміну сторони (позивача) у справі № 37/361 правонаступником - Публічним акціонерним товариством «СТРИЙ-ІНЖИНІРИНГ» та дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до статті 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «СТРИЙ-ІНЖИНІРИНГ», ПАТ «СТРИЙ-ІНЖИНІРИНГ» створене шляхом перейменування ВАТ «Стрийський завод «Металіст» та є його правонаступником.

Враховуючи наведене, господарський суд задовольнив клопотання ВАТ «Стрийський завод «Металіст» (вих. № 12 від 16.09.2013 р.) про заміну сторони (позивача) у справі № 37/361 правонаступником - Публічним акціонерним товариством «СТРИЙ-ІНЖИНІРИНГ» (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Шевченка, 179, кімната 207, код ЄДРПОУ 01423079).

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2015 р. надав суду оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні; надав суду усні пояснення по суті справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2015 р. не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку - 25.06.2015 р. уповноваженим представником відповідача було отримано ухвалу суду від 22.06.2015 р., про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на даному повідомленні.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 1, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників зазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 20.07.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Львівською філією ДП «Нафтогазмережі», правонаступником якої є Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Сттрийський завод «Металіст», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «СТРИЙ-ІНЖНІРИНГ», (покупець) було укладено договір поставки природного газу № Лв-000016 від 01.02.2010 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ) в обсязі, зазначеному в ст. 2 даного договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.02.2010 р. до 31.03.2010 р. включно, газ в обсязі до 100 тис. м. куб. за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях:

- лютий 2010 р. - 100 тис. м. куб.;

- березень 2010 р. - ______.

Умови постачання і обліку газу та порядок приймання-передачі газу визначені в статтях 3 і 4 договору.

Пунктом 5.1. договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 020,25 грн., без врахування ПДВ, бору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ за ставкою - 40,41 грн.;

- ПДВ за ставкою 20 % - 412,13 грн.;

- тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. природного газу магістральними розподільними газопроводами, який становить 122,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 24,4 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 619,19 грн., в т.ч. ПДВ - 436,53 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за п'ять банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Позивач пояснив суду, що на виконання вищевказаної умови договору та з метою недопущення обмеження постачання газу, ним було перераховано на користь постачальника грошові кошти в розмірі 355 470,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 11.02.2010 р. та банківською випискою від 11.02.2010 р.

Фактично постачальником за договором було поставлено позивачу природний газ в об'ємі 93,833 тис.м.куб. на загальну суму 245 766,09 грн.. що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2010 р. та актом звірки розрахунків між сторонами від 28.02.2010 р.

Пунктом 11.1. договору визначено, що даний договір поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2010 р. і діє в частині поставки газу до 31.03.2010 р. включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання.

Постачання природного газу було припинено 28.02.2010 р.

Таким чином, станом на 31.03.2010 р. заборгованість постачальника перед покупцем становила 109 704,29 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути залишок попередньої оплати за природний газ у розмірі 109 704,29 грн. (зокрема: лист вих. № 51 від 01.03.2010 р., претензія вих. № 113 від 08.06.2010 р., лист вих. № 27 від 02.02.2011 р., лист вих. № 110 від 18.05.2011 р.). Однак, відповідач залишив дані звернення без відповіді та реагування.

За таких обставин Відкрите акціонерне товариство «Стрийський завод «Металіст», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство №СТРИЙ-ІНЖИНІРИНГ», звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення залишку попередньої оплати, що була здійснена на виконання умов договору поставки природного газу № Лв-000016 від 01.02.2010 р., в розмірі 109 704,29 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки природного газу № Лв-000016 від 01.02.2010 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо повернення залишку попередньої оплати за даним договором не виконав неналежним чином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до комісії з припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі» з відповідною претензією, у зв'язку з чим вимоги вважаються погашеними відповідно до положень ст. 107 ГК України, а зобов'язання за спірним договором припиненими в силу положень ст. 598 ЦК України.

Господарський суд не приймає доводи відповідача до уваги,оскільки ним не надано суду в якості належних доказів передавального акту в підтвердження правонаступництва щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюють ся в даній справі. При цьому, відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

Також господарський суд зауважує, що грошові кошти, які позивача просить стягнути з відповідача, за своєю правовою природою не є безпідставно набутими коштами з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Згідно з частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до п. 1 Висновків Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст 111' 16 ГПК України, за I півріччя 2013 р. Спори, що виникають із договорів про надання послуг (Лист, Верховний Суд, від 01.07.2013, «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2013 р.»), за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 109 704,29 грн., які були сплачені за договором поставки природного газу № Лв-000016 від 01.02.2010 р. в якості попередньої оплати, не є безпідставно набутими коштами ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 р. № 5006/18/13/2012|3-69г12.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» грошових коштів у розмірі 109 704,29 грн., що були сплачені в якості попередньої оплати за договором поставки природного газу № Лв-000016 від 01.02.2010 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ПАТ «СТРИЙ-ІНЖИНІРИНГ» до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 109 704,29 грн. грошових коштів, визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства «СТРИЙ-ІНЖИНІРИНГ» (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Шевченка, 179, кімната 207, код ЄДРПОУ 01423079) 109 704 (сто дев'ять тисяч сімсот чотири) грн. 29 коп. грошових коштів, 1 097 (одна тисяча дев'яносто сім) грн. 05 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 22.07.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина