Ухвала суду № 47296471, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/800/56976/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013

у справі 817/574/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємець ОСОБА_3

до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримань податкового валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.09.2012 за №348/1742/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"; пп.49.18.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, пп. 177.5.2, п. 177.5, п. 177.11 ст.177 Податкового кодексу України; пп. п.7.1. ст.7, пп. 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" пп.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.5 пп.139.1.9, 139.1.12 п.139.1 ст.139, 177.2, 177.4 ст.177, пп. 180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийняті повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 №0016311742, №0016321742, №0016331742, №0016341742 та донараховано податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 360 699,66 грн., податку на додану вартість в сумі 481 143,08 грн., податку з доходів фізичних осіб в сумі 510 грн. та адміністративного штрафу за незабезпечення збереження первинних бухгалтерських документів в сумі 510 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0016321742 колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що листом від 14.09.2010 приватний підприємець ОСОБА_4 звертається до позивача з проханням про повернення 46 000 грн., як помилково перерахованих останньому замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж інжиніринг". Кошти у розмірі 46000 грн. були перераховані позивачем на рахунок ОСОБА_4 і повернуті в тому ж розрахунковому періоді. Фіскальний орган врахував при розрахунку обсягу виручки від реалізації продукції за 2010 рік вищезазначені кошти, внаслідок чого відповідачем і було встановлено перевищення позивачемграничного обсягу виручки 500000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні кошти не можуть бути зараховані до складу виручки позивача у 2010 році, оскільки вони були зараховані на рахунок позивача помилково та повернуті платнику в тому ж самому податковому періоді. Крім того, податковим органом не доведено, що в спірному періоді позивач мав господарські відносини з ПП ОСОБА_4, на виконання яких на розрахунковий рахунок позивач могла надійти вказана сума. Відтак, висновок податкового органу про обов'язок позивача перейти на загальну систему оподаткування з 01 січня 2011 року не відповідає вимогам податкового законодавства.

Суди дійшли правильного висовку, що, коригування відповідачем валових доходів, а саме збільшення валових доходів на 1218 971,37 грн. та не взяття до уваги валових витрат на суму 259 930,73 грн. не відповідає вимогам закону.

Стосовно визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з підстав віднесення позивачем до складу валових витрат здійснених на користь платника єдиного податку ОСОБА_5 колегія суддів зазнаяає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 31.12.2011 року у позивача перед ФОП ОСОБА_5 рахується кредиторська заборгованість в сумі 566 805.60 грн. Суди встановили, що валові витрати позивача формувались зі застосуванням касового методу, а саме після оплати за поставлений товар, роботи, послуги. З акту перевірки вбачається, що в ньому відсутній перелік платіжних документів на підтвердження оплати вказаних сум позивачем, будь-якого посилання на первинні документи при встановленні податковим органом віднесення позивачем до складу валових витрат кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_5 акт не містить.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що позивач не зобов`язаний повідомляти державну податкову інспекцію за встановленою формою 1-ДФ про суми доходу, (сплаченого) на користь платників податку.

Стосовно взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Перун" і ОСОБА_6 колегія суддів зазначає, що матеріалами справи спростовується факт віднесення до складу валових витрат, витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Перун" та ФОП ОСОБА_6 були включені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому на законних підставах видали податкові накладні .

Перевіркою встановлено, що позивач не включив до податкового зобов'язання суму ПДВ 8200,00 грн. згідно коштів отриманих на рахунок в Приватбанку, як оплату від ПВКФ "Фіалка", чим порушено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. Колегія суддів зазначає, що дата зарахування коштів віблася в період, коли позивач не був зареєстрований платником ПДВ, а тому, обов'язку, щодо формування податкових зобов'язань в нього не було.

Перевіркою встановлено, що позивач не включив до податкового зобов'язання у серпні 2011 року на загальну суму 366,67 грн. за отримані кошти за товарчим порушено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. Матеріалами справи встановлено, що відсутність поставки за вказаною операцією підтверджується копією листа від 28.08.2011 року, копією виписки з рахунку позивача та копією корінця квитанції від прибуткового касового ордеру від 23.08.2011 року №32 про повернення коштів на суму 2200,00 грн., а отже й обов'язку щодо формування податкового зобов'язання по вказаній операції у позивача не було.

Щодо вказаного в акті перевірки заниження позивачем податкових зобов'язань по ПДВ за серпень, листопад, грудень 2011 року, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що вказані доводи податкового органу спростовуються копіями первинних документів, які є в матеріалах справи.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі 817/574/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі 817/574/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко