Ухвала суду № 47296294, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/40083/14

К/800/40815/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Мороз Л.Л.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Україна Лоджістікс" та Київської міжрегіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014р. у справі № 826/20148/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс України Лоджістік" до Київської міжрегіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, стягнення мита, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2013/000503/1 від 05.12.2013 року та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачене мито за ВМД № 100270001/2013/186579 у сумі 40 608,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості від 05.12.2013 № 100270001/2013/000503/1. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Україна Лоджістікс» суму надмірно сплаченого мита у розмірі 40608,16 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року скасовано в частині задоволеної позовної вимоги про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Україна Лоджістікс» надміру сплаченого мита у розмірі 40608,16 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві. Прийнято в цій частині нову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року залишено без змін.

На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014р. надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Україна Лоджістікс", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також Київською міжрегіональною митницею подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014р., в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.10.2012 року між ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» та «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» укладено договір на поставку товару № MJF-MUL 17.10.2012 року, відповідно до умов якого «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» (продавець) зобов'язується продати (передати у власність), а позивач (покупець) зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у специфікаціях, що складають невід'ємну частину Договору.

05.12.2013 року позивачем через свого митного брокера подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ЕМД № 100270000/2013/186557, з метою митного оформлення товарів, придбаних за вказаним договором, зокрема: чай чорний ферментований, байховий, фасований, у первинній упаковці до 3х кг, торгівельної марки Dilmah: код 83338, 500 коробів, чай чорний байховий ДІЛМАХ КРУПНОЛИСТОВИЙ 50 грамів у пачці/48 пачок у коробі. Упаковано в первинну упаковку; код 83339, 980 коробів, чай чорний байховий ДІЛМАХ КРУПНОЛИСТОВИЙ 100 грамів у пачці/48 пачок у коробі, упаковано в первинну упаковку; код 83341, 200 коробів, чай чорний байховий ДІЛМАХ КРУПНОЛИСТОВИЙ 250 грамів у пачці/48 пачок у коробі. Упаковано в первинну упаковку; код 84621, 80 коробів, чай чорний байховий ДІЛМАХ КРУПНОЛИСТОВИЙ 125 грамів у пачці/6 пачок у коробі. Упаковано в первинну упаковку. Країна виробництва LK. Торгова марка Dilmah. Виробник MJF TEAS (Pvt) Ltd.

Одночасно, з ЕМД позивачем подано митниці перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, що не заперечувалось відповідачами та підтверджується ЕМД в графі 44, а саме: - зовнішньоекономічний договір на поставку товару від 17.10.2012 року № MJF-MUL 17.10.2012 року; - специфікацію від 31.10.2013 року № 3006602; - додаткові угоди до зовнішньоекономічного договору від 09.09.2013 року б/н та від 01.11.2013 року б/н; - CMR від 03.12.2013 року № 56626; - коносамент від 31.10.2013 року № OHD/KIE/6220; - морська накладна LK 1287304; - інвойс від 31.10.2013 року № 3006602; - прайс-лист виробника MJF TEAS (Pvt) Ltd від 17.10.2012 року; - пакувальний лист від 31.10.2013 року № 3006602; - митну декларацію країни відправлення від 15.10.2013 року Е 94722; - страховий поліс від 04.11.2013 року ЕМЕС № 2013001092; - звіт з незалежної оцінки майна Т 09/01 Товари продовольчої групи - Чай марки DILMAH, що завозяться на митну територію України, покупець ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» від 02.09.2013 року ПП «Стронг-Л»; - сертифікат якості; - фітосанітарний сертифікат; - сертифікат походження від 31.10.2013 року № CO/CIS/13/762; - декларацію виробника від 31.10.2013 року; - лист представництва MJF TEAS (Pvt) Ltd від 02.12.2013 року.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» документів Київською міжрегіональною митницею виявлено наявність у них розбіжностей, у зв'язку із чим було запропоновано декларанту електронним повідомленням від 05.12.2013 року надати додаткові документи для її підтвердження, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; - специфікації до контракту від 17.10.2012 року № 1 та від 31.10.2013 року № 3006602.

Електронним листом від 05.12.2013 року декларант повідомив митницю, що додаткові документи надати не може.

В подальшому, 05.12.2013 року Київською міжрегіональною митницею прийнято рішення № 100270001/2013/000503/1 про коригування митної вартості вказаних товарів, імпортованих ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс», яким підвищено їх митну вартість до 8 доларів США за 1 кг.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі зазначеної ЕМД від 05.12.2013 року № 100270000/2013/186557, у посадових осіб Київської міжрегіональної митниці виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, у зв'язку з встановленням, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності, а також у зв'язку з тим, що з запитуваних документів позивачем надано лише специфікацію до контракту від 31.10.2013 року № 3006602.

У подальшому, у зв'язку з коригуванням митної вартості, для випуску товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій, 06.12.2013 року оформлено ЕМД № 100270000/2013/186579, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним, внаслідок чого проведено митне оформлення товару за скоригованою ціною у розмірі 8 доларів США за 1 кг., а розмір гарантійних зобов'язань склав 40608,16 грн.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення про коригування митної вартості суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

Водночас, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Україна Лоджістікс» надміру сплаченого мита у розмірі 40608,16 грн. з Державного бюджету України, враховуючи наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14), від 12 листопада 2014 року та від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14).

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Україна Лоджістікс" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014р. залишити без змін.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014р., в частині залишеній без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014р., залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: