Ухвала суду № 47296123, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/22846/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року

у справі №826/977/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантанна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантанна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2013 року №0000615522.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача у частині декларування рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у розмірі 1 939 690,00 грн. за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2012 року №308/15-575.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного, на думку податкового органу, декларування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 799 478,00 грн. у рядку 22 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, внаслідок чого завищено значення рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 270 337,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення - рішення від 10 січня 2012 року №0000615522, яким зменшив позивачу від'ємне значення суми податку на додану вартість на 270 337,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення податку на додану вартість спірного податкового періоду слугував висновок контролюючого органу про те, що позивач позбавлений права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 270 337,00 грн., яке виникло у серпні 2009 року та яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оскільки він протягом 1095 днів не використав залишок такого від'ємного значення.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду Податковий кодекс України не містить, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, статтею 200 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно положень пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди у (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а вразі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів включає до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення у рядку 24 податкової декларації без обмежень певними строками давності.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до вимог пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Вищевказані норми розповсюджуються на суми коштів, які платник податків повинен сплатити до бюджету та встановлюють строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України. При цьому в останньому випадку, строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що положення пункту 102.5 статті 102Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин оскільки, не регулюють порядок формування від'ємного значення податку на додану вартість. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду Податковий кодекс України не містить.

У свою чергу, обмеження щодо бюджетного відшкодування передбачені положеннями пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України.

Однак, як вбачається з акту перевірки, порушення порядку формування від'ємного значення, крім пропущення строку, органом державної податкової служби не встановлено, а отже зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за перевіряємий період є безпідставним.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі №826/977/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.