Ухвала суду № 47296068, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/57961/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року

у справі №2а-3829/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка Агро»

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка Агро» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 19 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 30 травня 2012 року №0000882301 та №0000892301.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, про що склали акт від 21 травня 2012 року №154/23-020/35733383, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 175 213,00 грн. та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціям з ПП «Югтрансагро» у розмірі 112 330,78 грн. та ПП «Град. Ка» у розмірі 140 170,62 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2012 року №0000892301, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 175 213,28 грн., з яких 140 170,62 грн. за основним платежем та 35 042,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000882301, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 219 016,25 грн., з яких 175 213,00 грн. за основним платежем та 43 803,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувало, на думку податкового органу, безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту спірного періоду вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Югтрансагро» та ПП «Град. Ка» за нікчемними правочинами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Югтрансагро» та ПП «Град. Ка».

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Югтрансагро» (постачальник) укладено договір поставки, за умовами якого поставка товару здійснюється окремими партіями згідно заявок покупця, рахунків-фактур та накладних, які є невід'ємною частиною договору; доставка товару здійснюється на склад покупця; приймання товару оформлюється накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін; право власності на товар переходить після повної сплати товару; з передачею товару постачальник надає покупцю рахунок - фактуру, накладну, ТТН, документи, підтверджуючи якість товару.

Згідно умов даного договору у вересні та грудні 2010 року ПП «Югтрансагро» поставило позивачу пшеницю на суму 561 653,88 грн. (у томі числі ПДВ - 137 499,89 грн.).

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи рахунком-фактурою, видатковими та податковими накладними. Розрахунки за вказаним договором здійснювались позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Використання придбаної позивачем пшениці у власній господарській діяльності підтверджується договором на переробку зерна від 01 квітня 2010 року №12, укладеним між позивачем та ТОВ ВКП «Оксамит» ЛТД.

Крім того, між позивачем (покупець) та ПП «Град. Ка» (постачальник) було укладено договір поставки від 15 квітня 2010 року, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар за асортиментом, кількістю, ціною, вказаних у рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється партіями згідно заявок покупця, приймання-передачі товару оформлюється накладною, постачальник з передачею товару надає покупцю рахунок - фактуру, накладну, ТТН, документи, підтверджуючи якість товару.

На виконання умов даного договору позивач у червні 2010 року отримав від ПП «Град. Ка» 6 мобільних телефонів на суму 364,00 грн. (у тому числі ПДВ - 72,70 грн.), що підтверджується податковою та видатковою накладними, а також дизельне паливо на суму 270,48 грн. (у тому числі ПДВ - 54,10 грн.), що підтверджується податковою та видатковою накладними.

Також, між вказаними сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 15 квітня 2010 року, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця пшеницю у кількості, передбаченій у заявці покупця. Доставка пшениці здійснюється на склад покупця, оплата товару здійснюється у безготівковій формі після отримання від постачальника товарно-транспортних накладних, податкових накладних, посвідчення якості.

На виконання умов даного договору ПП «Град. Ка» у квітні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні 2010 року поставило позивачу пшеницю на суму 138 564,52 грн. (у тому числі ПДВ - 27 712,94 грн.), що підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату, довіреностями на отримання товару, перелік яких наведений в акті перевірки.

За результатом виконання вказаних договірних відносин позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.

Так, згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Таким чином, на підставі належним чином оформлених первинних документів позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП «Югтрансагро» та ПП «Град. Ка».

За приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наявність у платника податку (позивача) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, з встановленням судом реальності та товарності господарської операції, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз вказаного законодавства вказує на те, що правомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг чи товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг чи товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з ПП «Югтрансагро» та ПП «Град. Ка».

Доводи контролюючого органу про відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача, як підстави неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, як було встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для проведення невиїзної планової документальної перевірки позивача була постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Херсонській області старшого лейтенанта податкової міліції Шеремета B.B. від 05 січня 2012 року у кримінальній справі №330302-11, порушеній за фактом фіктивного підприємництва при створенні ПП «Югтрансагро», за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, визначено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального закону або закону про оперативно - розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 27 червня 2012 року №2336/1/23-011 направив старшому слідчому СВ ПМ ДПА у Херсонській області Шеремету В.В. копію акту від 21 травня 2012 року №154/23-020/35733383 про результати планової документальної невиїзної перевірки позивача.

Водночас, всупереч пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, податковий орган прийняв за результати даної перевірки спірні податкові повідомлення-рішення.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про те, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою ніяких правових наслідків для позивача.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі №2а-3829/12/2170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.