Ухвала суду № 47295886, 17.11.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р.

справа № 2а-12564/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Католікяна М.О. Панченко О.М.

при секретарі судового засідання: Коршунові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року.

у справі 2а-12564/08/0470 (категорія статобліку –2.11.17)

за позовом підприємства Криворізької виправної колонії №80 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

про визнання недійсним податкових повідомлень рішень., -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року до суду надійшов адміністративний позов Підприємства Криворізької виправної колонії №80 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області далі (ПКВК №80) , в якому позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, видані Південною міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі далі (Південна МДПІ у м. Кривому розі) № 0002501701/0 від 27.08.2008 року; № 0002501701/1 від 14.10.2008року.

В обґрунтування позову ПКВК №80 зазначило, що спірні податкові повідомлення –рішення 0002501701/0 від 27.08.2008 року; № 0002501701/1 від 14.10.2008року, якими підприємству визначено податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, винесені з порушенням чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що податкові повідомлення –рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Суд зазначив, що позивач у відповідності до чинного законодавства застосовував податкову соціальну пільгу при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати особам, засудженим до позбавлення волі.

Суд також дійшов висновку, що дані перевірки щодо нарахованого доходу та утримання сум податку з доходів фізичних осіб не співпадають з даними підприємства, що відображені в облікових реєстрах. Даний факт призвів до завищення доходу та відповідно до рахувань податку з доходів фізичних осіб та нарахування штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року по справі 2а-12564/08/0470 та прийняти нову постанову у справі, якою відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що підприємство КВК №80 створено з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання. Підприємство планує свою діяльність за узгодженням з вищестоящою організацією з урахуванням створення робочих місць для засуджених, які підлягають працевлаштуванню на Підприємстві, і забезпечує їх обсягом робіт, достатнім для оплати вартості утримання із заробітних ними коштів.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95- ВР ”Про оплату праці” заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило,. у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до Закону України від 22.05.2003 N889-IV, справляються за рахунок доходу найманої особи.

Заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 N889-IV. Засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, тому підстави до застосування податкової соціальної пільги до вищевказаних доходів відсутні. Така позиція доведена листом ДПА України від 24.02.2008 №3736/7/17-0716. Отже, вказані доходи оподатковуються на загальних підставах за ставкою 15% (в 2004-2006 р.р.-13%).

Засудженим в колонії за виконані роботи нараховувались та виплачувались доходи з наданням податкової соціальної пільги, при цьому відрахування до пенсійного фонду та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування не проводились.

В ході перевірки Підприємства КВК №80, встановлено порушення п.6.1 ст.6 Закону України від 22.05.2003 N889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб” , Підприємство КВК №80 у 2005-2008р.р. не до утримало податок з доходів фізичних осіб у сумі 149115,53 грн.

Виходячи з вищевикладеного, Підприємству Криворізька виправна колонія №80 визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафу) по податку з доходів з фізичних осіб у сумі 447346,59 грн., у т.ч. за основним платежем –149115,53 грн., за штрафом –298231,06 грн.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить відмовити Південній МДПІ у м. Кривому Розі у задоволені апеляційної скарги від 02.11.2009р. № 26931/10/10-016, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 року по справі №2а-12564/08/0470 залишити без змін.

Позивач вказує, що висновки Відповідача про те, що відносини із працедавцем не є трудовими та виплати, які їм проводяться за роботу, не є заробітною платою, вважає помилковими, та такими, що не відповідають чинному законодавству. Відповідно до п.1.1., п.1.3. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” N889-IV від 22.05.2003р. (надалі –Закон №889) заробітна плата –це дохід фізичної особи, нарахований внаслідок здійснення фізичною особою –платником податку трудової діяльності. Тобто, єдиною обов’язковою суттєвою умовою для визначення отриманого доходу як „заробітна плата” Закон №889 визначає, що заробітна плата виплачується виключно внаслідок виконання платником податку будь-яких результатів праці за трудовими відносинами із працедавцем.

До того ж, як підтверджується п.7.5. Статуту позивача, трудові відносини Підприємства КВК (№80) із засудженими, які залучаються до праці на ньому, регулюються законодавством України про працю відповідно до вимог криміналь-виконавчого законодавства України.

Згідно розділу 1 Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, №191 від 04.10.2004р. праця засуджених регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Позивач також зазначає, що приймаючи на роботу працівника –засудженого до позбавлення волі, Підприємство КВК(№80) приймає на себе всі обов’язки працедавця згідно умов трудового законодавства, у тому числі обов’язки щодо забезпечення робочого місця та знарядь праці, умови дотримання норм робочого часу та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, умов оплати праці відповідно до трудового законодавства. Тобто, згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України та ст. 1 Закону України „Про оплату праці” працедавець зобов’язаний виплатити працівнику - засудженому саме заробітну плату, а не будь-яку іншу цивільно-правову винагороду. Згідно ст. 19 Конституції України Південна МДПІ у м. Кривому Розі не має права заборонити Підприємству КВК (№80) виплачувати своїм працівникам саме заробітну плату та застосовувати в інтересах таких працівників всі пільги, передбачені законодавством для заробітної плати.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, а також заслухавши представника відповідача та позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами на підставі направлення №1053-23/1 від 03.07.2008 року фахівцями Південної ДПІ у м. Кривому Розі була проведена планова виїзна перевірка ПКВК (№80) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року. За результатами перевірки складений акт №678/231/08679758 від 15.08.2008 року, яким встановлено порушення п.6.1. ст. 6 Закону України „Про податок з доходу фізичних осіб” № 889-IV у частині недотримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 14115,53 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 298231, 06 грн.

На підставі висновків акту ДПІ у м. Кривому Розі були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002501701/0 від 27.08.2008 року та № 0002501701/1 від 14.10.2008 року, загальна сума податкового зобов’язання складає 447346, 59 грн.

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, перевіряючі дійшли висновку, що заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні Закону № 889, і засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, тому підстави для застосування податкової соціальної пільги до вищевказаних доходів відсутності ( лист ДПА України від 24.02.2008р. № 3736/7/17-0716).

З зазначеними висновками не можна погодитись, виходячи з такого.

Як свідчать реєстраційні документи позивача, підприємство виправної колонії № 80 є державним підприємством та суб’єктом підприємницької діяльності.

Згідно статуту підприємства, зокрема п.7.5, відносини підприємства із засудженими. які залучаються до праці на ньому, є трудовими та регулюються законодавством України про працю з урахуванням вимог кримінально –виконавчого законодавства України. Про наявність цивільно-правових угод між підприємством та засудженими, що залучаються до праці на ньому, в трудовому законодавстві, кримінально-виконавчому кодексі та в статуті підприємства не йдеться.

Отже, правовідносини позивача з засудженими, що працюють на ньому, є трудовими.

Відповідно до п.1.1,п.1.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003р. (далі –Закон № 889) заробітна плата –це дохід фізичної особи, нарахований внаслідок здійснення фізичною особою –платником податку трудової діяльності. Тобто, єдиною обов’язковою та суттєвою умовою для визначення отриманого доходу як «заробітна плата»Закон № 889 визначає зв'язок виплати, отриманої платником податку, з трудовими відносинами із працедавцем. Будь-якого іншого терміну, що визначає доходи, отримані як оплата праці в результаті трудових відносин, Законом № 889, не визначено. Крім цього, Законом № 889 визначено лише два виду відносин, які мають наслідком виплату доходу фізичній особі за фактично створені нею результати праці,-трудові відносини та цивільно-правові відносини. Що стосується відносин засуджених із своїм працедавцем,- Підприємство КВК (№80), то такі відносини, як вказано вище, є трудовими, оскільки відповідають всім необхідним ознакам трудових відносин, та не мають ознак цивільно-правових відносин.

Та обставина, що винагорода, яку отримує засуджений у зв’язку із працею на підприємстві, згідно Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначається як заробітна плата, підтверджується також змістом п.п. «в»п. 6 33 ст. 6 названого закону, де йдеться про заробітну плату особи під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Таким чином, відносини між позивачем та засудженим, які залучаються до праці на ньому, є трудовими, а винагороду за працю згідно Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»слід розглядати як заробітну плату.

Відповідно до п.п.6.3.1 та п.п. 6.3.2 п.6. 3 ст.6 Закону № 889 платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно п. п. 8 п.6.3.3 п.6.3 ст.6 названого Закону податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такий дохід, як заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

Отже, позивач правомірно застосував податкову соціальну пільгу при здійсненні виплат засудженим, що перебували з ним у трудових відносинах, що є підставою для скасування позову.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з викладеного вище.

Отже, колегія суддів вважає, що судом повно та всебічно досліджені матеріали справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин і до їх вирішення вірно застосовані норми матеріального права. Порушень норм процесуального закону при цьому колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: М.О. Католікян

Суддя: О.М. Панченко