Ухвала суду № 47292004, 15.07.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" липня 2015 р. Справа № 2а/1770/5440/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача- Рудий В.А.;

від відповідача - Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекціяї у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" травня 2015 р. у справі за позовом Командитного товариства "Рівнеагроенерго і компанія" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - командитне товариство «Рівнеагроенерго і компанія» (далі - КТ «Рівнеагроенерго і компанія») звернулося з позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне за №0004102342 та №0004112342 від 01.12.2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду 12 травня 2015 позов задовольнити повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0004102342 від 01.12.2011 року та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0004112342 від 01.12.2011 року.

Присуджено на користь позивача Командитного товариства "Рівнеагроенерго і компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і зазначає наступне.

Встановлено, що в період з 14.11.2011 року по 18.11.2011 року посадовими особами ДПІ у м.Рівне на підставі наказу №1536 від 14.11.2011 року та направлення на перевірку №1542/23-100 від 14.11.2011 року було проведено виїзну позапланову перевірку КТ «Рівнеагроенерго і компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Альянс БКЦ», ЗАТ «Будмеханізація», ТОВ «Будмеханізація-СВ», ТОВ «Кімістрейд», ТОВ «Бізарттрейд», ТОВ «Євростеп Плюс», ТОВ «Інкомсервіс Плюс», ТОВ «ТК «Торглайн», ТОВ «Сучасник-КА» за період з 01.01.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 21.11.2011 року за №1357/23-100/05439516 (том 1 а.с.10-15).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004102342 від 01.12.2011 року, яким КТ «Рівнеагроенерго і компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 15946,25 грн., в т.ч. 12757 грн. за основним платежем та 3189,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.23);

- №0004112342 від 01.12.2011 року, яким КТ «Рівнеагроенерго і компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 12756,25 грн., в т.ч. 10205 грн. за основним платежем та 2551,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.22).

Суд вважає, що спірне рішення податковим органом прийнято з порушенням норм податкового законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, видами діяльності КТ «Рівнеагроенерго і компанія» за КВЕД-2010 є електромонтажні роботи; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (а.с.12).

Щодо повідомленню-рішенню №0004102342 від 01.12.2011 року, колегія суддів зазначає таке:

Податкове повідомлення-рішення №0004102342 від 01.12.2011 року базується на висновках податкового органу про безпідставне віднесення вартості отриманого від ТОВ «Євростеп плюс» на суму 61230,75 грн. до валових витрат ІV кварталу 2008 року, у зв'язку з чим КТ «Рівнеагроенерго і компанія» занижено податок на прибуток підприємств за ІV квартал 2008 року на суму 12757 грн.

Вказані висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу господарських операцій КТ «Рівнеагроенерго і компанія» і ТОВ «Євростеп плюс» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач (Покупець) та ТОВ «Євростеп плюс» (Продавець) уклали усний договір купівлі-продажу товарів.

На виконання умов договору, у грудні 2008 року Продавець поставив позивачу (Покупцю) товар, що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими, податковими накладними, долученими до матеріалів справи (том 1 а.с.24-32), який оплачено в повному обсязі, що підтверджується копіями виписок банку (том 1 а.с.33-35), та про що також зазначено в акті перевірки від 21.11.2011 року (ст.4 акту).

Вартість отриманих від ТОВ «Євростеп плюс» товарно-матеріальних цінностей включено позивачем на підставі отриманих видаткових накладних до складу витрат ІV кварталу 2008 року.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Євростеп плюс», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію та мав право укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства, та був платником ПДВ

Враховуючи те, що відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковим кодексом України, то в даному випадку застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Поряд з цим, відповідно до пп.11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункт 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на оплату товарно-матеріальних цінностей, які були виключені відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні, розрахункові документи в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними, відповідачем суду не надано.

Видаткові, податкові накладні містять найменування продавця та покупця, обсяг поставленого товару, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств. Всі наявні видаткові, податкові накладні дають змогу визначити, який саме товар постачався, за якою ціною, між якими контрагентами. Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Тому Враховуючи вищенаведене, віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених на оплату товару, отриманого від ТОВ «Євростеп плюс», не суперечить вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи викладене, суд вважає протиправним виключення відповідачем сум, сплачених позивачем ТОВ «Євростеп плюс» на оплату вартості придбаного товару зі складу валових витрат КТ «Рівнеагроенерго і компанія» за IV квартал 2008 року.

Щодо руху активів у процесі здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Євростеп плюс», то суд першої інстанції вірно зазначив, що дані обставини підтверджується матеріалами справи.

Разом з цим, вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися за договором купівлі-продажу з ТОВ «Євростеп плюс» товарно-транспортними накладними, є протиправною, з огляду на таке.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"№363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасниками транспортного процесу є вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач зобов'язаний був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «Євростеп плюс» передавало призначений для КТ «Рівнеагроенерго і компанія» товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, були вантажовідправниками, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем у даного контрагенту товарно-матеріальних цінностей.

Крім того судом першої інстанції вірно встановлено, що надані до матеріалів справи позивачем документи, а саме: акти приймання виконаних підрядних робіт №232,224,235,230 за грудень 2008 року (том 1 а.с.36-50), свідчать про подальшу використання позивачем придбаних у ТОВ «Євростеп плюс» матеріалів у господарській діяльності, зокрема для виконання підрядних робіт ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.».

Та за результатами вказаних операцій КТ «Рівнеагроенерго і компанія» сформовано податкові зобов'язання з ціни продажу наданих товарів у відповідному податковому періоді, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ з реєстром виданих та отриманих податкових накладних (том 1 а.с.127-132).

Враховуючи вищезаначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені обставини свідчать про товарність та реальність здійснення господарських операцій між КТ «Рівнеагроенерго і компанія» та ТОВ «Євростеп плюс», подальше використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій з даним контрагентом.

Віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених ТОВ «Євростеп плюс», на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей відповідає вимогам вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а виключення цих сум відповідачем зі складу валових КТ «Рівнеагроенерго і компанія» IV кварталу 2008 року - протиправне.

Посилання податкового органу на нікчемність укладений договорів між позивачем і ТОВ «Євростеп плюс» також є безпідставними.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з ЦК впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між позивачем та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, згідно ст.228 ЦК правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та його контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Жодних доказів того, що КТ «Рівнеагроенерго і компанія» та ТОВ «Євростеп плюс» під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано.

Щодо покликань податкового органу на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13.05.2014 року.

То суд першої інстанції вірно зазначив, що так як аналіз вказаного вироку свідчить, що у ньому не досліджено і не надано оцінку будь-яким господарським операціям ТОВ «Євростеп плюс» з позивачем, жодних висновків про нікчемність правочинів між ТОВ «Євростеп плюс» і КТ «Рівнеагроенерго і компанія» у ньому немає, а тому суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочину ТОВ «Євростеп плюс» і КТ «Рівнеагроенерго і компанія» у грудні 2008 року є передчасними та необґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки).

Контролюючим органом не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, висновки відповідача є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0004102342 року від 01.12.2011 року не відповідає вказаним критеріям правомірності, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0004112342 від 01.12.2011 року, колегія суддів зазначає таке.

Прийняттю даного податкового повідомлення-рішення передували висновки податкового органу про заниження КТ «Рівнеагроенерго і компанія» податку на додану вартість за грудень 2008 року на загальну суму 10205 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції КТ «Рівнеагроенерго і компанія» і ТОВ «Євростеп плюс» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Серед даного переліку, господарські операції по придбанню товарів (кабелів, світильників та СИП-4 4 -16), відсутні.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі податкових накладних №312 від 16.12.2008 року, №313 від 19.12.2008 року, №314 від 23.12.2008 року, виписаних ТОВ «Євростеп плюс» (том 1 а.с.27-29), сплачені суми ПДВ в складі вартості придбаних у грудні 2008 року товарів позивач відніс до податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «Євростеп плюс» товарно-матеріальних цінностях повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Як встановлено судом , зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ «Євростеп плюс» для КТ «Рівнеагроенерго і компанія», в акті перевірки податковим органом не зазначено. Податкові накладні, виписані ТОВ «Євростеп плюс» для КТ «Рівнеагроенерго і компанія» містять всі необхідні обов'язкові реквізити.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом першої інстанціївірно зазначено, що з огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ «Євростеп плюс» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-то, відсутність за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків КТ «Рівнеагроенерго і компанія» права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність у ТОВ ТОВ «Євростеп плюс» власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань є безпідставними. Оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що дії КТ «Рівнеагроенерго і компанія», як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Євростеп плюс» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ «Євростеп плюс» у зв'язку з придбанням товару до складу податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд не може погодитися з позицією відповідача, згідно з якою

відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ відносно контрагентів позивача є доказами що позбавляє право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

Дослідивши вказані обставини справи колегія суддів вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0004112342 від 01.12.2011 року - протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином з огляду на зазначене та враховуючи наявні у справі матеріали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0004102342 та №0004112342 від 01.12.2011 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" травня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "17" липня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Командитне товариство "Рівнеагроенерго і компанія" вул.Курчатова,62-Г,м.Рівне,33018

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,