Ухвала суду № 47291474, 23.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4902/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада-Житлосервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексу - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29 вересня 2014 року № 135126552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 397256,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 317802,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 79451,00 грн.; №135026552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 45965,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 36772,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9193,00 грн.; №41726551702, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 0,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 510,00 грн. та №135226552203, яким визначено суму грошового зобов'язання по екологічному податку у розмірі 43260,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 33248,18 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10012,05 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 вересня 2014 року № 135126552209, № 135026552209, № 417265551702 та № 135226552203.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 30 січня 2014 року № 344, направлень від 28 липня 2014 року № 1614/26-55-22-03, № 1592/26-55-22-09, № 1593/26-55-22-09, № 1594/26-55-22-09, № 729/26-55-17-08, № 730/26-55-17-02, згідно з підпунктом 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (код ЄДРПОУ 35758649) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складно Акт від 15 вересня 2014 року №850/26-55-22-09/35758649 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1 пункту 198.3 статті 198 пункту, 185.1 статті 185 пункту192.1 статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 327755,00 грн., у тому числі за серпень 2011року - 40 000 грн., за листопад 2011 року - 40 000 грн., за грудень 2011 року - 56 667 грн., за лютий 2012 року - 30 818 грн., за вересень 2012 року - 9950 грн., за лютий 2013 року - 150 320 грн.;

підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 79 578 грн., у тому числі: II квартал 2011 року - 7652 грн., ІІІ квартал 2011 року - 7232 грн., IV квартал 2011 року - 6233 грн., І квартал 2012 року - 36 007 грн., ІІ квартал 2012 року - 3542 грн., ІІІ квартал 2012 року - 14028 грн., IV квартал 2012 року - 3581 грн., 2013 рік - 1303 грн.;

підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, статті 246, підпункту 250.10.3 пункту 250.10 статті 250 розділу VIII Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологічному податку за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 в сумі 33248,18 грн., а саме: за З квартал 2011 року - в сумі 1113,75 грн., за 4 квартал 2011 року - в сумі 2463,75 грн., за 1 квартал 2012 року - в сумі 2683,85 грн., за 2 квартал 2012 року - в сумі 4926,51 грн., за 3 квартал 2012 року - в сумі 5257,40 грн., за 4 квартал 2012 року - в сумі 7169,18 грн., за 1 квартал 2013 року - в сумі 2378,70 грн., за 2 квартал 2012 року - в сумі 3330,18 грн., за 3 квартал 2012 року - в сумі 594,68 грн., за 4 квартал 2012 року - в сумі 3330,18 грн. та встановлено неподання декларацій екологічного податку за 3,4 квартали 2011, за 1, 2,3,4 квартали 2012 року, за 1, 2,3,4 квартали 2013 року до ДГП у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві;

пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за, II квартал 2012 року.

На підставі Акту перевірки від 15 вересня 2014 року ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесла податкові повідомлення - рішення:

- №135126552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 397256,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 317802,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 79451,00 грн.;

- №135026552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 45965,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 36772,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9193,00 грн.;

- №41726551702, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 0,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 510,00 грн.;

- №135226552203, яким визначено суму грошового зобов'язання по екологічному податку у розмірі 43260,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 33248,18 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10012,05 грн.;

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення від 29 вересня 2014 року № 135126552209, № 135026552209, № 417265551702 та № 135226552203- залишено без змін, скарги позивача - без задоволення (копії рішень Головного управління ДФС у місті Києві від 10 грудня 2014 року № 2000/10/26-15-10-05-15 та Державної фіскальної служби України від 18 лютого 2015 року №3196/6/99-99-10-01-02-25 міститься в матеріалах справи).

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що зумовили прийняття рішення про збільшення сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість, податку на прибуток, екологічному податку та податку на доходи фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» звернулось з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» є обґрунтованими та доведеними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2014 року № 135126552209, № 135026552209, № 417265551702 та № 1352265522031 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, що стосується висновку відповідача про заниження показника рядка 03 ІД «Інші доходи» на суму 167010 гри. та збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 286987 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Оздоббудмеханізація», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на той факт, що кошти отримані за договором від 27 серпня 2010 року №б/н є поворотною фінансовою допомогою, а отже і відсутність у позивача відповідно до положення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України обов'язку щодо декларування зазначених коштів, у складі оподатковуваного доходу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Аркада-Житлосервіс» (продавець) та ТОВ «Оздоббумеханізація» (покупець) укладено нотаріально завірений попередній договір від 27 серпня 2010 року, відповідно до якого сторони зобов'язуються в майбутньому, в строк, обумовлений пунктом 6.1 цього договору укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим Договором.

Розрахунки між ТОВ «Аркада-Житлосервіс» та ТОВ «Оздоббумеханізація» згідно попереднього договору від 27 серпня 2010 року №б/н проводились в безготівковій формі.

Відповідно до платіжного доручення від 27 серпня 2010 року №304, ТОВ «Оздоббумеханізація» на адресу ТОВ «Аркада-Житлосервіс» було перераховано грошові кошти у сумі 1721920,90 грн., які у свою чергу, були повернуті частинами, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, оскільки основний договір між сторонами так і не уклався.

Відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ «Аркада-Житлосервіс» не підтверджено включення до складу валового доходу 4 кварталу 2011 року та послідуючих звітних періодів суми отриманої попередньої оплати від ТОВ «Оздоббумеханізація».

Тому, податковий орган дійшов висновку про те, що фактично за змістом господарської операції, позивачем використано протягом перевіряємого періоду грошові кошти ТОВ «Оздоббумеханізація», які в подальшому були повернуті останньому, що підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи, в якості отриманої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Виходячи з зазначеного визначення, щоб кваліфікувати суму коштів як фінансову допомогу, вона має бути надана платнику «у користування».

Відповідно до ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Відповідно до змісту договору, його предметом є укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, а тому даним попереднім договором не передбачається надання коштів у користування від однієї особи іншій. В даному випадку гроші надходили на певну ціль - оплату нерухомого майна.

Таким чином, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції, що отримані ТОВ «Аркада-Житлосервіс» суми не можуть вважатись поворотною фінансовою допомогою так як вони не підпадають під зміст такого поняття.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги посилання позивача, що згідно листа Державної податкової адміністрації України від 16.08.2004 за № 6954/6/15-1116 "Щодо оподаткування поворотної фінансової допомоги" (чинного на даний час) операція із запозичення коштів оформляється відповідно до вимог ст. 1046 параграфу 1 "позика" глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Тобто, щоб кваліфікувати отримані платником суми за певною угодою як фінансову допомогу, такою угодою має бути саме договір позики, а не попередній договір на купівлю-продаж нерухомого майна, що є різними по своїй суті договорами.

При цьому, однією з основних ознак поворотної фінансової допомоги є те, що надання відповідних грошових коштів здійснюється саме у користування згідно відповідно договору, у той час, як умовами договору купівлі - продажу передбачено не надання коштів у користування, а передання їх у власність, як оплату за отриманий товар.

Таким чином, судом першої інстанції з аналізу попереднього договору від 27 серпня 2010р. б/н вірно встановлено, що він за своєю суттю є договором купівлі-продажу, а факт виникнення у позивача обов'язку щодо повернення отриманих за ним коштів зумовлюється тим, що сторонами вирішено не укладати основний договір.

Доводи апелянта про відсутність наміру укладання основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки між сторонами вже діяв договір оренди даного нежитлового приміщення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ця обставина не може свідчити про відсутність наміру сторін. Те, що орендар нерухомості укладає попередній договір з наміром стати власником даної нерухомості і сплачує відповідні кошти за цим договором, з одного боку не позбавляє його статусу орендаря приміщення та з іншого боку не надає йому статусу власника цього приміщення, а тому підстав для припинення договору оренди чи причин не укладення попереднього договору, що засвідчує намір придбати нерухомість, немає.

Відповідно до змісту ст.234 Цивільного кодексу України, правочин вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним є фіктивним. Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. При цьому, у разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін, фіктивність правочину не може вважатись встановленою (такої думки притримується Вищий адміністративний суд України, ухвала по справі №К-18460/1- від 10.01.2012р.)

Таким чином, оскільки однією із сторін попереднього договору від 27.08.2010р., а саме ТОВ «Оздоббудмеханізація» повністю виконано умови договору - перераховано кошти за нерухомість, не можна вважати вказану угоду такою, що укладено без наміру створення правових наслідків, в даному випадку - укласти основний договір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на той факт, що кошти отримані за договором від 27 серпня 2010 року №б/н є поворотною фінансовою допомогою, а отже і відсутність у позивача відповідно до положення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України обов'язку щодо декларування зазначених коштів, у складі оподатковуваного доходу , а тому податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 року 135026552209 підлягає скасуванню.

Що стосується висновку перевірки про безпідставність зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість при поверненні грошових коштів слід зазначити наступне. Відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час отримання коштів, датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість була дата однієї з подій, що відбулась першою: або зарахування коштів на банківський рахунок продавця або відвантаження товарів, робіт, послуг.

Тому, на виконання вимог діючого на той час податкового законодавства, ТОВ «Аркада-Житлосервіс» включено до податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2010 р. суму отриманих коштів за господарськими відносинами з ТОВ «Оздоббудмеханізація».

Разом з тим, згідно вимог п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Саме тому ТОВ «Аркада-Житлосервіс» при поверненні грошових коштів на користь ТОВ «Оздоббудмеханізація» в 2011 та 2013 роках здійснено коригування показників податкового зобов'язання з ПДВ відповідних періодів.

В апеляційній скарзі зазначається, що не відноситься до об'єкту оподаткування з ПДВ суми фінансової допомоги. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відміна за результатами перевірки здійснених платником коригувань податкових зобов'язань з ПДВ призводить до обов'язку сплати податкового зобов'язання з ПДВ за операціями, які на думку самої ДПІ є фінансовою допомогою та не підлягають оподаткуванню ПДВ (п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України).

Що стосується висновку відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 30818,00 грн. відповідно до договору укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові будівельні матеріали», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами розгляду справи було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та наявність належним чином оформлених первинних документів .

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові будівельні технології» (підрядник) укладено договір від 06 січня 2012 року № 06/01-12, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується своїми та залученими силами і засобами, механізмами та автотранспортом, на свій ризик по замоленню замовника, у відповідності до вказівок замовника виконати та здати замовнику підрядні роботи по об'єктах: Блоки соціально - побутового обслуговування по вул. Анни Ахматової, 14а, 16а, вул. Мишуги Олександра, 3в, 7а, 9а, передбачені договірними цінами, а замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити ці роботи, а саме:

ремонт балконів блоків соціально - побутового обслуговування по вул. Анни Ахматової, 14а, вул. Анни Ахматової, 16а;

ремонт фасаду блоку соціально - побутового обслуговування по вул. Мишуги Олександра, 3в, вул. Мишуги Олександра, 7а, вул. Мишуги Олександра, 9а;

фарбування металоконструкцій блоку соціально - побутового обслуговування по вул. Мишуги Олександра, 3в, вул. Мишуги Олександра, 9а.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договору від 06 січня 2012 року № 06/01-12, довідки про ціну виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року, акту приймання-передачі векселів від 06 червня 2012 року, акту пред'явлення векселя до платежу від 15 вересня 2014 року, акту прийму-передачі погашеного векселя від 15 вересня 2014 року, акт прийому-передачі векселів до акту пред'явлення векселя до платежу від 08 грудня 2014 року, платіжних доручень від 08 грудня 2014 року № 2929, від 15 вересня 2014 року №2450, 15 вересня 2014 року №2451.

При цьому, на обґрунтування ділової доцільності взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Нові будівельні технології» та підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано листи від власників та орендарів нежилих приміщень по вул. Анни Ахматової, 14а, вул. Анни Ахматової, 16а, по вул. Мишуги Олександра, 3в, вул. Мишуги Олександра, 9а, про те, що в їх приміщенні ремонтні роботи не проводились.

Також, першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги посилання позивача на ту обставину, що власники приміщень виконують ремонтні роботи лише в приміщеннях, що їм належать та які складають лише частину будівлі блоку соціального побутового обслуговування. При цьому, на ТОВ «Аркада-Житлосервіс» покладено обов'язок виконання комплексу робіт з обслуговування всього комплексу, включаючи технічні, коридорні, підсобні приміщення, прибудинкову територію, внутрішньо будинкові мережі, освітлення, санітарно-технічне забезпечення, тощо. В даному випадку серед виконаних робіт був ремонт фасаду, фарбування металоконструкцій блоку соціально-побутового обслуговування, що не відноситься до поняття ремонту приміщень даного блоку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та наявність належним чином оформлених первинних документів, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 року №135126552209 підлягає скасуванню.

Що стосується висновку відповідача про заниження податкового зобов'язання по екологічному податку в сумі 33248,18 грн. за розміщення відходів (люмінесцентних ламп), то суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач не є платником екологічного податку, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» не здійснювало розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Актом перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді відбувалось списання та розміщення відходів - відпрацьованих люмінесцентних ламп.

Відповідно до п.240.1.ст.240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: ... розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

Розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (ст.1 Закон України «Про відходи» в редакції, яка діяла в період, що перевірявся ).

Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до компетенції (ст. 22 Закону України «Про відходи»).

Видача дозволів на зберігання та видалення відходів у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами (п. "р" ст. 23 Закону України «Про відходи»).

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері поводження з відходами є Міністерство екології та природних ресурсів України

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платниками екологічного податку за розміщення відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

При цьому, позивач не є платником екологічного податку, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» не здійснювало розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Аркада-Житлосервіс» зберігало відходи на власній території до моменту передачі їх за договорами: договором про надання послуг по вилученню відходів №10-70/24/09/14_1 від 24.09.2014р. з ТОВ «ЮРЛИЦО» та договором на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами №04/07Д від 04.07.2014р. з ТОВ «УЛІТІС ІННОТЕХ».

Згідно акту приймання-здачі послуг №0065 від 25.09.2014р. за договором №10-70/24/09/14_1 передано люмінесцентні лампи в кількості 177 шт. Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000288 за договором №04/07Д від 04.07.2014р. передано люмінесцентні лампи в кількості 300 шт.

Загальна кількість ламп, переданих на розміщення складає 477 шт., дана кількість включає в себе загальну кількість списаних ламп за період, що перевірявся в кількості 357 шт.

Враховуючи зазначене, колегія суддів в повній мірі погоджується яз висновком суду першої інстанції, що позивач, в розумінні пункту 240.1 Податкового кодексу України, не є платником екологічного податку, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2014 року № 135226552203 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача про подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач не зобов'язаний утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб з доходу, виплаченого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, Податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначає, що з аналізу норм чинного законодавства, вбачається, що вимога щодо подання податкового розрахунку закріплена саме за податковим агентом.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Разом з тим, питання оподаткування доходу фізичної особи-підприємця визначено пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, згідно якого під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Так, позивачем, я в якості доказу, на спростування висновків контролюючого органу надано копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується яз висновком суду першої інстанції, що питання оподаткування доходу фізичної особи-підприємця визначено пп. 177.8 ст.177 Податкового кодексу України, яким передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, який отримує такий дохід, надано копію свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності. А тому, позивач не зобов'язаний утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб з доходу, виплаченого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а отже податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 року 41726551702 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, а податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2014 року № 135126552209, № 135026552209, № 417265551702 та № 135226552203, винесені на підставі акту від 15 вересня 2014 року №850/26-55-22-09/35758649 -протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі носять формальний характер та не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 23 липня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.