Ухвала суду № 47291333, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4841/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» на прийняту в порядку скороченого постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва і інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року заступник прокурора Печерського району м. Києва (далі - Прокурор) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Позивач, ДПІ у Печерському районі) до товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (далі - Відповідач, ТОВ «Славутич») про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 1 255 257,79 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за Відповідачем обліковується несплачена податкова заборгованість з орендної плати за землю, а Позивачем виконані всі передбачені ПК України дії, спрямовані на стягнення такої заборгованості в позасудовому порядку.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити позовну заяву без розгляду. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не належним чином досліджено питання вчинення Відповідачем заходів з відстрочення сплати податкового боргу, не враховано невірний спосіб захисту, обраний Позивачем, а також пропущено строк позовної давності, визначений ст. 99 КАС України.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду у Відповідача існувала несплачена податкова заборгованість з орендної плати за землю на загальну суму 1 255 257,79 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами - копіями: податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 12.02.2015 року (а.с. 34), якою ТОВ «Славутич» самостійно нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 року всього на суму 1 846 187,83 грн.; від 21.01.2014 року (а.с. 41-43), якою ТОВ «Славутич» самостійно нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 року всього на суму 1 231 771,65 грн. (у тому числі за травень - грудень по 102 647,64 грн.); уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 06.06.2014 року (а.с. 38-40), якою Відповідачем самостійно визначено суму штрафних санкцій - 3 079,43 грн., та від 20.10.2014 року (а.с. 35-37), згідно даними якої Відповідачем нараховано до збільшення податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності на 2014 рік за вересень - 10 264,77 грн., жовтень - 20 529,53 грн., листопад - 20 529,53 грн., грудень - 20 529,56 грн.

Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу, що сума податкового боргу підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою ДПІ у Печерському районі від 17.03.2015 року №2154/9/26-55-25-01 (а.с. 30), а також не заперечується Відповідачем.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно приписів ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи, що у встановленому приписами податкового законодавства порядку на адресу ТОВ «Славутич» була направлена Позивачем податкова вимога форми «Ю» від 09.07.2014 року №5649-25, яка була отримана Відповідачем 17.09.2014 року (а.с. 27), а на момент вирішення спору зазначена сума податкової заборгованості суб'єктом господарювання сплачена не була, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, діяв згідно приписів чинного законодавства.

Посилання Апелянта не те, що суд першої інстанції не звернув увагу на вжиття ТОВ «Славутич» заходів з врегулювання питання щодо сплати податкового боргу шляхом відстрочення та перенесення строків його сплати, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки, як вірно вказав Окружний адміністративний суд м. Києва, питання відстрочення і розстрочення виконання судового рішення врегульовано ст. 263 КАС України, положення якої застосовуються виключно після набрання законної сили рішенням суду, щодо якого існують обставини, які ускладнюють його виконання.

Твердження Відповідача про те, що Прокуратурою і Позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки стягнення податкового боргу можливо виключно шляхом звернення до суду із поданням у порядку ст. 183-3 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним з огляду на таке.

Як вже було зазначено раніше, відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Приписи абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу визначають, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

При цьому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення чинного законодавства встановлюють імперативні умови звернення податкового органу виключно в порядку статті 183-3 КАС України із поданням про стягнення податкового боргу, однак при цьому надають можливість органам ДФС звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу у порядку, передбаченому ст. 183-2 КАС України.

Крім того, судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані посилання Відповідача на недотримання Прокурором процесуальних строків звернення до суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункту 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відтак, процесуальний закон прямо передбачає можливість встановлення іншими законами строків звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Приписи п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З наведеного випливає, що строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, в той час як строк для визначення грошового зобов'язання контролюючим органом обраховується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.

Аналогічна позиція підтримується Вищим адміністративним судом України в листі від 10.02.2011 року №203/11/13-11.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що звернення Прокурора до суду в інтересах держави в особі Позивача про стягнення податкового боргу, який виник у 2014 - 2015 роках, відбувалося у межах встановлених спеціальним законом строків - 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу.

При цьому твердження Апелянта про відсутність у Прокурора правових підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ДПІ у Печерському районі судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналіз цієї норми, як вірно зазначив Апелянт з посиланням на положення інформаційного листа ВАС України від 11.09.2013 року №1237/12/13-13 дозволяє дійти висновку, що відсутність у позовній заяві інформації про зміст порушення інтересів держави, наявності чи відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є недоліком позовної заяви та підставою для залишення такої позовної заяви без руху.

Разом з тим, Відповідачем не було враховано, що у позовній заяві Прокурором було визначено, що останній звертається до суду із позовом в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту інтересів держави шляхом стягнення податкового боргу, що, ну думку колегії суддів, свідчить про визначення Прокурором обґрунтованості звернення до суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва і інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про стягнення податкового боргу - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.