Ухвала суду № 47290577, 12.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2015 року

справа № П/811/2706/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення – рішення №0000532206 від 18.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 63 179,00 грн., у тому числі 42 119,00 грн. основного платежу та 21 060,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення – рішення №0000542206 від 18.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 50 016,00 грн., у тому числі 40 013,00 грн. основного платежу та 10 003,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000532206 від 18 квітня 2014 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сільгосп-Центр» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 63 179,00 грн., у тому числі 42 119,00 грн. основного платежу та 21 060,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000542206 від 18 квітня 2014 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільгосп-Центр» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 50 016,00 грн., у тому числі 40 013,00 грн. основного платежу та 10 003,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-Центр" 27.12.2010 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та перебуває на податковому обліку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в період з 18.03.2014 року по 24.03.2014 року на підставі направлень №400, №401 від 18.03.2014 р. відповідно до наказу №480 від 18.03.2014 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сільгосп-Центр» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма Пром Інвест» за лютий 2013 року, з ТОВ «Т&М» та ТОВ «Адвансед Девелопмент і Проджект Менеджмент» за березень 2013 року, за результатами якої складено акт №77/11-23-22-06/37502704 від 31.03.2014 р.

На підставі акту перевірки від 31.03.2014 р. №77/11-23-22-06/37502704 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 р. №0000532206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 63 179,00 грн., у тому числі 42 119,00 грн. основного платежу та 21 060,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000542206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 50 016,00 грн., у тому числі 40 013,00 грн. основного платежу та 10 003,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями – рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 27.03.2014 №2703/1 та Міністерства доходів і зборів України від 14.05.2014 №1405/1.

За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

За висновками акту перевірки від 31.03.2014 р. №77/11-23-22-06/37502704 податковим органом встановлені наступні порушення, зокрема: п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 40 013,00 грн.; п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок у загальному розмірі 42 119,00 грн., у тому числі за лютий 2013 року на суму 10 966,00 грн., за березень 2013 року – 31 153,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору транспортного експедирування №18/01 від 18.01.2013р. (з урахуванням додаткового договору (до договору транспортного експедирування №18/01) від 18.01.2013 року) ТОВ «Фірма Пром Інвест» (експедитор) у лютому 2013 року надало ТОВ «Сільгосп-Центр» (замовник) експедиційні послуги із транспортування сої на загальну суму 102 159,83 грн., у тому числі ПДВ – 17 026,64 грн.

Оплату вартості наданих послуг позивачем здійснено в безготівковому порядку.

При цьому суму 85 133,16 грн. віднесено до складу витрат за 2013 рік, а суму 17 026,64 грн. – до складу податкового кредиту за лютий 2013 року.

Виконання вказаної господарської операції підтверджується актами прийму-передачі наданих робіт (послуг) з додатками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та платіжним дорученням №71 від 05.03.2013 р.

Також, відповідно до договору транспортного експедирування №01.03 від 01.03.2013р. ТОВ «Адвансед Девелопмент і Проджект Менеджмент» (експедитор) у березні 2013 року надало ТОВ «Сільгосп-Центр» (замовник) експедиційні послуги на загальну суму 150 397,87 грн., у тому числі ПДВ – 25 066,31 грн.

Оплату вартості наданих послуг позивачем здійснено в безготівковому порядку.

Суму 125 331,56 грн. віднесено до складу витрат за 2013 рік, а суму 25 066,31 грн. – до складу ПДВ за березень 2013 року.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та платіжне доручення №121 від 17.04.2014 р.

Крім того, за договором поставки №14-03 від 14.03.2013 р., ТОВ «Сільгосп-Центр» у березні 2013 р. придбало у ТОВ «T&V» сою в кількості 8,8 т. на суму 36 520,00 грн., у тому числі ПДВ – 6 086,67 грн.

Оплату придбаної сої позивачем здійснено у безготівковому порядку.

Суму 30 433,33 грн. позивачем віднесено до складу витрат за 2013 рік, а суму ПДВ 6 086,67 грн. – до складу податкового кредиту за березень 2013 року.

Виконання зазначеного договору підтверджуються видатковою накладною, податковою накладною та платіжним дорученням №122 від 17.04.2013 р.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Фірма Пром Інвест», ТОВ «Адвансед Девелопмент і Проджект Менеджмент» та ТОВ «T&V» на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

Факт здійснення позивачем господарської операції із зазначеними вище контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, які були в наявності у відповідача під час проведення перевірки та досліджувалися ним, що не заперечується відповідачем.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Посилання податкового органу на недоліки в актах здачі-прийняття робіт (відсутність прізвищ відповідальних осіб) та в деяких товарно-транспортних накладних не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки наявність в таких зазначених недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство в даному випадку не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних.

При цьому, як вбачається з встановлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, у розглядуваному випадку висновок податкового органу про те, що не підтверджено фактичного здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами, та що надані позивачем документи не можуть вважатися первинними, мотивований порушеннями, допущеними контрагентами позивача, тобто третьою особою, а саме відсутність у контрагентів ознак реальності вчинення господарських операцій.

Так, в акті перевірки від 31.03.2014 р. №77/11-23-22-06/37502704 відповідач посилається на висновки акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.08.2013 року №948/26-55-22-02/38389887 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма Пром Інвест» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період діяльності лютий, березень 2013», акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.05.2013р. №1632/22-8/35919671 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адвансед Девелопмент і Проджект Менеджмент» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.12.2012 року по 31.03.2013 року» та акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.05.2013 року №1621/22-8/23737499 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «T&V» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 року по 31.03.2013 року», у висновках яких встановлено, що вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в т.ч. ПП «Сільгосп-Центр». Тобто висновок податкового органу не ґрунтується на дослідженні первинних документів, а сформований на припущеннях.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих покупців.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За таких обставин у суду відсутні підстави для невизнання поданих позивачем первинних документів, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій, як неналежне документальне підтвердження їх виконання.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: О.О. Круговий