Ухвала суду № 47290449, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 804/13897/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд-сервіс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача з питань позапланової фінансово-господарської перевірки та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.08.2013 року №0001552203, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 35 388, 75 грн., з яких 28 311,00 грн. за основним платежем та 7 077,75 за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 р. адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013р. за № 0001552203. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд-сервіс" 14.05.2010 року зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Технічний центр "Гранд-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «РИВС», ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта», за результатами якої складено акт від 24.07.2013р. за № 123/04-65-22-03/370/37068478.

На підставі висновків акту Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було винесене податкове повідомлення - рішення від 05.08.2013 року №0001552203, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 35 388, 75 грн., з яких 28 311,00 грн. за основним платежем та 7 077,75 за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було правомірно сформоване податкове зобов'язання з ПДВ у перевіряємий період із врахуванням господарських операцій із ТОВ «Лігран», ТОВ «Рівс» та ТОВ «Шоковіта».

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Гранд-Сервіс» та контрагентами були укладені наступні договори:

- договір про надання юридичних послуг від 30.05.2012р. за № 3005 (ТОВ «Лігран»);

- договір поставки від 27.01.2012р. за № 2701(ТОВ «Лігран»);

- договір поставки товару від 02.12.2011р. за № 2/12 (ТОВ «Рівс»);

- договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 29.08.2012р. за № 0812 (ТОВ «Шоковіта»).

Факт виконання вказаних договорів підтверджується відповідними первинними та іншими документами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції, а саме: податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (послуг), платіжними дорученнями та рахунками фактурами.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Водночас, доводів щодо невідповідності наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд-сервіс" до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі й податкового кредиту з ПДВ, що зумовило б підстави для невизнання податкової звітності ТОВ "Технічний центр "Гранд-сервіс" апеляційна скарга не містить.

При цьому, матеріали справи не містять акту від 24.07.2013р. за № 123/04-65-22-03/370/37068478, складеного за результатами перевірки позивача та на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення. Відповідачем на неодноразовий запит суду апеляційної інстанції зазначений вище акт також надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на формування податкового кредиту підтверджується наданими позивачем відповідними первинними документами.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Разом з тим, згідно п. 2 зазначеного Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної не вимагається.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку, не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Вони лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами: товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Також не приймаються судом апеляційної інстанції посилання заявника апеляційної скарги на матеріали перевірок контрагентів ТОВ "Технічний центр "Гранд-сервіс" з огляду на те, що позивач на час здійснення господарської операції, щодо якої податковим органом встановлені порушення, перевірив сумлінність свого контрагента ТОВ "АКТІС ГРУП", а обов'язок перевірки дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання законодавством на позивача (як покупця) не покладений, а отже відсутні підстави для позбавлення права позивача (як покупця) на податковий кредит за неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів у ланцюгу постачання.

При цьому, вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача з питань проведення перевірки не містять жодних доводів, обґрунтувань та відповідних їм доказів в чому саме полягала неправомірність проведення відповідачем перевірки, у звязку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні даних позовних вимог

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим