Ухвала суду № 47289797, 21.10.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2010 р.

справа № 2а-6753/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Панченко О.М.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Коршунові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції м. Кіровограда

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.09р.

у справі № 2а-6753/09/1170

за позовом: закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до: Державної податкової інспекції м. Кіровограда

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000731730/0 від 28.04.2009 року та № 0000731730/1 від 01.07.2009 року винесені Державною податковою інспекцією м. Кіровограда (далі –ДПІ м. Кіровограда), яким позивачу визначено суму податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб та штрафні санкції в розмірі 75515,13 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що покладання на банк обов'язку утримувати з фізичних осіб - позичальників податок з доходів, у разі списання на валові витрати сум безнадійної заборгованості за виданими кредитами чи її погашення за рахунок сформованого банком страхового резерву, суперечить нормам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-IV (далі - Закон № 889-IV).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.09р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

До переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відноситься повна сума кредиту, що отримується платником податку.

Згідно із даним Законом сума позики є доходом фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором терміну (до її повернення) вона не є об'єктом оподаткування.

На думку апелянта, по закінченню терміну дії договору, у разі невиконання фізичною особою зобов'язання, - забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за повернення кредиту, строковості, у такої фізичної особи виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та неповернутих у встановлений договором строк.

Апелянт також вважає, що позивач у випадках несвоєчасного повернення суми позики є податковим агентом та зобов’язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.09р. скасувати, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши доводи відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, співробітниками податкової проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Кіровоградською філією ЗАТ КБ «ПриватБанк»за період з 01.04.2006р. по 31.12.2008р. За результатами перевірки складено Акт №29/22-0/24144778 від 13.04.2009р.

В ході перевірки правильності оподаткування доходів фізичних осіб, які не перебувають у трудових відносинах з позивачем, були встановлені факти списання заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, в т.ч. за рахунок валових витрат та за рахунок прибутку на загальну суму 142639,79 грн., при цьому не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 25171,71 грн., чим порушено пп. 4.2.9 «д»п. 4.2 ст. 4 та п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889- IV. в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб па суму 25171,71 грн.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.04.09р. №0000731730/0 та від 01.07.09р. №0000731730/1 якими визначено ЗАТ КБ «ПриватБанк» податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 75515,13 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 25171,71 грн. та штрафні санкції в сумі 50343,42 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем, як банківською установою, здійснювалося кредитування фізичних осіб, при цьому враховуючи положення п.п. 4.3.23. п. 4.3. ст. 4 Закону № 889-1У оподаткування вказаних операцій не здійснювалося.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, між банком та фізичною особою - позичальником виникають правовідносини, які регулюються укладеними цивільно-правовими договорами.

Відповідач обґрунтовуючи правомірність донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб та застосування фінансових санкцій посилається на порушення позивачем п.п. «д»п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 Закону № 889-ІV, яким передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Колегія суддів зазначає, що перевірка здійснювалася щодо правильності оподаткування доходів фізичних осіб, які не перебувають у трудових відносинах з позивачем, тобто, останній не є працедавцем щодо цих фізичних осіб в розумінні п.п. «д»п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 Закону № 889-1У, а тому застосування вказаної норми закону до цих правовідносин є помилковим та таким, що суперечить матеріалам справи.

Відповідно до п.п. 8.1.3. п. 8.1. ст. 8 Закону № 889-ІУ якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Таким чином, суми кредитних коштів, які виплачувалися позивачем по справі позичальникам - фізичним особам, не підлягали оподаткуванню на підставі п.п. 4.3.23. п. 4.3. ст. 4 Закону № 889-IV, а тому в разі списання на валові витрати сум безнадійної заборгованості за виданими кредитами чи її погашення за рахунок сформованого банком страхового резерву, обов'язок щодо включення таких сум до складу загального річного оподатковуваного доходу покладається виключно на платника податку - позичальника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що покладення на банківську установу, в даному випадку позивача по справі, обов'язку утримувати податок з доходів фізичних осіб під час списання заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами суперечить нормам Закону № 889-ІУ, оскільки на час прийняття рішення про списання заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, у банківської установи відсутні грошові кошти позичальника, з яких можливе утримання податку. Банківська установа з об'єктивних причин не має можливості зобов'язати позичальника сплатити податок, а тому сплата податку можлива лише за рахунок власних коштів банку, що не відповідає меті та принципу оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповідно до. ст.. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2009р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції м. Кіровограда залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2009р.т у справі №2а-6753/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 20.01. 2011 року.

Головуючий: О.М. Панченко

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна