Рішення № 47288966, 15.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 754/10300/14-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4696/2015Головуючий у суді першої інстанції: Смирнова Є.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Волошиної В.М.,

при секретарі: Басюк Ю.В.

за участю: відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 4 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 про виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року позивач ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 про виселення з квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовував тим, в зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань по кредитним договорам від 29 березня та від 26 липня 2007 року, укладених між банком та відповідачем, що були забезпечені іпотекою майна позичальника, рішеннями Деснянського районного суду та Апеляційного суду м. Києва було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач разом зі своєю донькою на вимогу іпотекодержателя про добровільне звільнення житлового приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги не реагує, приміщення добровільно не звільняє, а тому відповідно до ст. 40 «Про іпотеку» та ст.. 109 Житлового кодексу, позивач просив виселити ОСОБА_3 разом з неповнолітньої ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Виселено ОСОБА_3 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилалася на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що призвело до не правильного її вирішення.

В судове засідання представник ПАТ КБ «Приватбанк» не з»явився, про день та час розгляду справи був повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення , причини своєї неявки суду не повідомив, у зв»язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

ОСОБА_3 та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, додатково пояснивши, що квартира АДРЕСА_1 була придбана не за кредитні кошти.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 29 березня 2007 року № KIL0GA00000088 та від 26 липня 2007 року № KIL0GA00000098 в розмірі 122663,65 доларів США, що за курсом НБУ складало 977926 грн.48 коп. рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 15 квітня 2013 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом укладення в будь-який спосіб від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 23 жовтня 2013 року рішення Деснянського районного суду м.Києва від 15 квітня 2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінено та викладено абзац 1 резолютивної частини у наступній редакції: «У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KIL0GA00000088 від 29.03.2007 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 в розмірі 405852 грн.29 коп.; кредитним договором KIL0GA00000098 від 26.07.2007 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 в розмірі 558875 грн.85 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за відповідними договорами іпотеки, укладеними між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленї ст..38 Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна».

Предмет іпотеки належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 липня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 8492 і зареєстрована в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 30 липня 2004 року в реєстровій книзі №д1511-167 за реєстровим № 6870.

18 квітня 2014 року та 20 жовтня 2014 року відповідачам було надіслано вимоги про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1. Останню вимогу було отримано ОСОБА_3 4 листопада 2014 року.

Ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 із квартири, яка була придбана відповідачкою не за рахунок кредиту, повернення якої забезпечене іпотекою цього приміщення, без надання їм іншого постійного жилого приміщення, суд керувався тим, що відповідач не виконала передбачене ст..109 ЖК УРСР та ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» зобов'язання та не вчинила жодних дій, спрямованих на звільнення спірного житлового приміщення.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно із ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст..39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із ч.ч.1,2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є ст..109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту ( позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

За змістом ст..ст.39,40 Закону України «Про іпотеку» та ст..109 ЖК України, за змістом яких особам, які виселяються із жилого будинку ( жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення , що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ( ч.2 ст.109 ЖК УРСР) ( правова позиція Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, в постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15).

Як убачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1, що передана ОСОБА_3 в іпотеку банку, придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів.

Оскільки квартира, що є предметом договорів іпотеки, придбана відповідачкою ОСОБА_3 не за рахунок отриманого кредиту, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та виселив ОСОБА_3 разом з неповнолітньою донькою без надання іншого жилого приміщення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що відповідно до ст..309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Деснянського районного суду м.Києва від 4 грудня 2014 року з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 4 грудня 2014 року - скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 про виселення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: