Постанова № 47288606, 21.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2015 року 13:25 № 826/2560/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт Компані ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 року №0000142270 і від 19.02.2013 року №0000152270,-

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателіт Компані ЛТД» (надалі - позивач або ТОВ «Сателіт Компані ЛТД») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 року № 0000142270 і від 19.02.2013 року № 0000152270.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 24.10.2012 року № 3775/22-719/31450792, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТД «Трейдстар» за період з 01.03.2011 року по 31.08.2011 року, документально та нормативно не підтверджуються. На переконання позивача реальність укладення договору поставки від 25.03.2011 року № 2503 та виконання сторонами своїх зобов'язань за такими договором підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, даними бухгалтерського обліку, та ін.), що наявні у позивача. В свою чергу, позиція контролюючого органу про нереальність вказаного правочину ґрунтується виключно на неналежних документальних доказах (тексті акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача по ланцюгу постачання) і суб'єктивних припущеннях, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 року по справі № 826/2560/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року, у задоволені позовних вимог ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» було відмовлено повністю.

Надалі, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 року №К/9991/53687/14 касаційну скаргу ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» на зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції по справі № 826/2560/13-а задоволено частково, а саме: скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року, а справу № 826/2560/13-а - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий судовий розгляд, виходив з того, що судами не було в повному обсязі досліджено первинні документи ТОВ «Сателіт Компані ЛТД», що містяться в матеріалах справи (як то: копії договорів, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо) та не з'ясовано чи підтверджують вони факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, рух активів в процесі здійснення операцій.

На думку Вищого адміністративного суду України для правильного вирішення даного спору дослідженню судами підлягали перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2015 року справу № 826/2560/13-а прийнято до провадження суддею Скочок Т.О., та призначений судовий розгляд у судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 18.05.2015 року, суд своєю протокольною ухвалою у відповідності до норми ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) замінив відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві).

11.06.2015 року у призначене судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 11.06.2015 року у справі не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. При цьому, в попередньо призначеному судовому засіданні представником відповідача суду було надано клопотання від 18.05.2015 року з доданими до нього документами.

11.06.2015 року судом у відповідності ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було ухвалено про перехід до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в жовтні 2012 року працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» з питань правильності нарахування та повноти сплати ним до бюджету податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «ТД «Трейдстар» (ідентифікаційний код 37479199) за період з 01.03.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складений акт від 24.10.2012 року № 3775/22-719/31450792 (надалі - акт перевірки).

У тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки податкового органу про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкового кредиту за звітні періоди березень - серпень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 34 481 грн. (в тому числі за березень 2011 року на суму 1 349 грн., за квітень 2011 року - 2 825 грн., за травень 2011 року - 4 329 грн., за червень 2011 року - 5 380 грн., за липень 2011 року - 2 372 грн., за серпень 2011 року - 18 225 грн.). Епізод даного податкового правопорушення ДПІ пов'язує з фактом неправомірного визначення ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» об'єкта оподаткування податком на додану вартість з витрат на придбання товарів (сантехнічного обладнання, виробів з кераміки та ін.) у контрагента-постачальника ТОВ «ТД «Трейдстар» на підставі договору від 25.03.2011 року № 2503 (обсяг поставок за спірний період згідно наданих до перевірки видаткових накладних становив 206 883,84 грн., в т.ч. ПДВ - 34 480,64 грн.). На думку перевіряючого вказане підприємство не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій, що засвідчується обставинами зафіксованими в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 30.11.2011 року № 1440/3-23-40-37479199 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Трейдстар» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за період березень-серпень 2011 року. Зокрема, в тексті цього акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача зафіксовано наступне: за висновками ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (службова записка від 04.11.2011 року № 5640/26-1/51) встановлені ознаки фіктивності ТОВ «ТД «Трейдстар» та відсутність факту реального здійснення підприємством господарської діяльності за період березень-серпень 2011 року, а саме: кількість працюючих на підприємстві складає 1 працівник; відсутні основні засоби; місцезнаходження за даними акта від 07.07.2011 року № 3248/26-1/51 не встановлено; за результатами проведеного експертного дослідження документів (договір про визнання електронних документів), що оформлено висновком від 27.07.2011 року № 1270, встановлено невідповідність підпису ОСОБА_1 на досліджуваному документі; встановлено наявність сформованого ТОВ «ТД «Трейдстар» податкового кредиту за рахунок постачальника, який не задекларували свої податкові зобов'язання. Підприємство знято з обліку в ДПІ у Печерському районі 28.01.2010 року.

Крім того, в ході дослідження отриманих від перевіряємого підприємства первинних документів працівником ДПІ виявлено, що зміст номенклатури товарів у видатковій накладній № 3136 від 31.03.2011 року на суму 8 091,41 грн. не відповідає змісту номенклатури, що наведена у податковій накладній № 3136 від 31.03.2011 року на аналогічну суму коштів.

На підставі вищевикладеного перевіряючий дійшов висновку про нереальність («безтоварність») правочинів між ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» і підприємством-постачальником ТОВ «ТД «Трейдстар», та як наслідок про відсутність у позивача достатніх правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками цих господарських операцій.

За результатами проведеної документальної перевірки позивача працівник відповідача в акті від 24.10.2012 року № 3775/22-719/31450792 зафіксовано заниження ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» податку додану вартість за звітні періоди березень 2011 року на суму 1 349 грн., за квітень 2011 року - 2 825 грн., за травень 2011 року - 4 329 грн., за червень 2011 року - 5 380 грн., за липень 2011 року - 2 372 грн., за серпень 2011 року - 18 225 грн., всього за перевіряємий період на 34 481 грн.

06.11.2012 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0000142270, яким визначило ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 630 грн., в т.ч. 34 480 грн. за основним платежем, 5 150 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012 року шляхом подання письмових скарг, позивачем отримано рішення Державної податкової служби у м. Києві від 10.01.2013 року № 165/0/76-13/12-1-03 щодо залишення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення без змін, та рішення Державної податкової служби України від 12.02.2013 року № 2130/6/10-2115 щодо часткового задоволення повторної скарги платника податків. А саме як зазначено в тексті цього рішення ДПС України від 12.02.2013 року № 2130/6/10-2115 при розгляду скарги було встановлено, що 10.10.2012 року товариством поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (копія останнього надана позивачем до матеріалів позову), де зменшено суму задекларованого за звітний період липень 2011 року податкового кредиту по господарських операціях з контрагентом ТОВ «ТД «Трейдстар» на суму ПДВ 2 372 грн. (обсяг поставки без податку складає 11 861 грн.). У зв'язку з цим вищестоящим контролюючим органом вирішено скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 року № 0000142270 в частині суми основного платежу - 2 372 грн. та у відповідній частині штрафної санкції, та залишити без змін таке оскаржуване рішення в іншій частині.

19.02.2013 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі акта перевірки позивача та з урахуванням висновків рішення ДПС у м. Києві від 12.02.2013 року № 3546/7/10-2115 прийняла інше податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0000152270, яким визначило ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 665 грн., в т.ч. 32 108 грн. за основним платежем, 4 557 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Роздруківка тексту рішення № 12.02.2013 року № 3546/7/10-2115, яке згадується в одному із оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та надана відповідачем разом з клопотанням від 18.05.2015 року, - повністю тотожне тексту рішення ДПС України від 12.02.2013 року № 2130/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги.

Вважаючи обидва податкові повідомлення-рішення від 06.11.2012 року № 0000142270 і від 19.02.2013 року № 0000152270 протиправними позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 та дів на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних, оформлених належним чином, та/або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

В ході судового розгляду встановлено укладення ТОВ «Сателіт Компані ЛТД», в особі директора ОСОБА_2, з ТОВ «ТД «Трейдстар», в особі директора ОСОБА_3, письмового договору поставки від 25.03.2011 року за № 2503, за умовами якого Постачальник (ТОВ «ТД «Трейдстар») зобов'язується передати у власність Покупця вироби з кераміки, сантехнічні вироби та аксесуари за найменуваннями, партіями та у кількості, комплектності, асортиментом і ціною, що зазначаються в рахунку-фактурі, а Покупець (позивач), в свою чергу, - прийняти такий товар та сплатити його вартість. Ціна товару вказується у затвердженому сторонами рахунку-фактурі на кожну поставку, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п. 3.1 цього Договору моментом виконання Постачальником свого обов'язку з передачі товару вважається дата отримання товару Покупцем в місці поставки товару, вказаному в п. 3.1 Договору, що підтверджується документально шляхом складання накладної або акта приймання-передачі. Покупець зобов'язаний отримати всю партію товару протягом дня. Постачальник додає до товару наступні супровідні документи - рахунок-фактуру, товарну накладну або акт приймання-передачі та податкову накладну. Крім того положеннями п. 2 цього Договору визначені сума договору та порядок розрахунків, а п. 4 Договору - умови щодо якості товару. Згідно п. 11 даного Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.2011 року.

За результатами огляду змісту договору поставки від 25.03.2011 року № 2503 суд не виявив в тексті останнього відомості про узгодження сторонами безпосередньо місця поставки товари та умови (порядок) його транспортування, особу за рахунок, якої мають здійснюватися перевезення вантажів. Водночас дані умови не являються істотними для договору поставки, а тому невілює факт його укладення.

Крім того, згідно письмових пояснень від 28.05.2015 року, що наявні в матеріалах справи, представник позивача пояснив, що транспортування товарів до місця розташування орендованого ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» складу (за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19), здійснювалося транспортом ТОВ «ТД «Трейдстар» та за рахунок останнього. Зберігання отриманих від названого постачальника товарів до їх реалізації третім особам здійснювалося на складах (гаражі), що використовуються ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» для вказаних цілей на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року № 2 з ТОВ «Діапозон Інвест» та договору суборенди від 30.04.2009 року № О-905/8 з ДП « 135 ДБК»ТОВ «Реноме».

На підтвердження фактів отримання товарів від ТОВ «ТД «Трейдстар» та оплати вартості таких товарів позивач надав до суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур від 31.03.2011 року № 3136, від 14.04.2011 року № 1448, від 17.05.2011 року № 560, від 02.06.2011 року № 38, від 07.07.2011 року № 128, від 09.08.2011 року № 220, від 09.08.2011 року № 204;

- видаткових накладних від 31.03.2011 року № 3136 на суму 8 094,41 грн. (в т.ч. ПДВ), від 14.04.21011 року № 1448 на суму 16 950,05 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 825,01 грн.), від 17.05.2011 року № 560 на суму 10 009,22 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 668,20 грн.), від 26.05.2011 року № 902 на суму 15 967,66 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 661,28 грн.), від 02.06.2011 року № 38 на суму 32 281,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 380,23 грн.), від 07.07.2011 року № 128 на суму 14 233,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 372,29 грн., сума якого була виключена позивачем зі складу задекларованого податкового кредиту за звітний період липень 2011 року на підставі уточнюючого розрахунку від 10.10.2012 року), від 09.08.2011 року № 220 на суму 26 307, грн. (в т.ч. ПДВ - 4 384,57 грн.) та від 09.08.2011 року № 204 на суму 83 040 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 840 грн.), - з текстів яких вбачається, що відвантаження та отримання товарів зі боку сторін здійснювалося їх керівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (останнім іноді на підставі довіреностей). При цьому відомості про місце поставки товарів в таких видаткових накладних відсутні;

- податкових накладних від 31.03.2011 року № 3136, від 14.04.2011 року № 1448, від 17.05.2011 року № 560, від 26.05.2011 року № 902, від 02.06.2011 року № 38, від 09.08.2011 року № 220 та від 09.08.2011 року № 204, всього на загальну суму ПДВ 32 108,36 грн., що підписані ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства ТОВ «ТД «Трейдстар». При цьому, в ході аналізу та порівнянні змісту номенклатури (описом найменувань) поставлених товарів на загальну суму 8 094,41 грн., що наведені в податковій накладній від 31.03.2011 року за № 3136 зі змістом аналогічних даних у видатковій накладній від 31.03.2011 року № 3136, судом встановлено наявність розбіжностей, що в дійсності не вплинули на суму вартості поставки. Відповідно до усних та письмових пояснень представника позивача правильна номенклатура поставлених товарів, що були отримані за спірним правочином та оприбутковані на складі підприємства наведена саме у видатковій накладній від 31.03.2011 року № 3136 та відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» (оборотно-сальдові відомості по рахунку 28 «Товари на складі»);

- аркушів журналу реєстрації довіреностей за відповідні дати;

- оборотно-сальдової відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відносно ТОВ «ТД «Трейдстар» за період з 31.03.2011 року по 22.05.2015 року, з проводками на інші на субрахунки рахунків бухгалтерського обліку (281 «Товари на складі», 6442, 6445);

- оборотно-сальдових відомостей по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» в розрізі по номенклатура товарів за період з моменту отримання тих чи інших товарів по 22.05.2015 року;

- платіжних доручень ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» (роздруківки з Клієнт-банк) та виписок Філії ПАТ «ПриватБанк» (МФО 320649) по особовому рахунку позивача за 14.04.2011 року, 12.05.2011 року, 14.06.2011 року, 18.07.2011 року, 10.08.2011 року, 26.08.2011 року та 13.09.2011 року, де наявні відомості про перерахування позивачем коштів на загальну суму 206 883,84 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «ТД «Трейдстар» в оплату за товар на підставі певних рахунків-фактур;

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ТД «Трейдстар» серії А01 № 371394, довідки про взяття на облік платника податків від 29.12.2010 року (форми № 4-ОПП) та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТД «Трейдстар» № 200005549, виданого 24.10.2001 року.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 15.05.2015 року, що наявні в матеріалах справи, придбані у названого контрагента-постачальника товари були використанні ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» у своїй господарській діяльності, а саме - такі товари були в подальшому реалізовані на користь третіх осіб-суб'єктів господарської діяльності на підставі усних угод та письмових договорів. Результати господарських операцій з придбання-продажу товарів в повному обсязі відображені позивачем у бухгалтерському обліку, зокрема, за кореспонденцію рахунків 28 «Товари» та зафіксовані у фінансовій звітності.

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів позивач надав суду: копії свого статуту та довідки з органу статистики стосовно ТОВ «Сателіт Компані ЛТД», виданої 28.09.2011 року; копії договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.03.2011 року та договору суборенди від 30.04.2009 року № О-905/8 з додатками та додатковими угодами до них; копію фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2012 рік, де наявні відомості про сукупний обсяг доходу отриманого ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» протягом 2011 року від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг;) копії первинних документів, оформлених та/або отриманих ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» від контрагентів-покупців під час реалізації товарів в 2011 році (видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні, платіжні доручення).

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів (коштів і матеріальних цінностей на підприємстві) із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Сателіт Компані ЛТД». Також судом вбачається, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення спірних товарів судом відхиляються з тих підстав, що по-перше, предметом дослідження у даній справі не є правомірність формування позивачем податкового кредиту за операцією з перевезення товарів, по-друге, надані позивачем до матеріалів справи первинні та інші документи підтверджують фактичне отримання ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» товарів і використання їх у власній господарській діяльності. А тому ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (така ж правова позиція наведена в ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 року № К/800/28931/14, від 30.10.2014 року № К/9991/64001/12 та від 28.10.2014 року № К/800/24404/13).

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 30.11.2011 року № 1440/3-23-40-37479199 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Трейдстар» судом також не беруться до уваги, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання (дана позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.07.2015 року № К/9991/1427/12).

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, штату працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом в даному випадку не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані господарські операції із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаного вище правочину, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на загальну суму 32 108 грн. за звітні періоди березень-червень і серпень 2011 року, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України (при цьому наявний у податковій накладній від 31.03.2011 року № 3136 недолік щодо невідповідності номенклатури товарів за певними найменуваннями товарів даним видаткової накладної фактично не вплинув на суть господарської операції, її обсяги та порядок її оподаткування).

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» і ТОВ «ТД «Трейдстар», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання договору поставки від 25.03.2011 року № 2503 та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» і ТОВ «ТД «Трейдстар» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» і ТОВ «ТД «Трейдстар», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу податкового кредиту, та як наслідок про протиправність донарахування ТОВ «Сателіт Компані ЛТД» суми податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2013 року № 0000152270.

Що ж до правомірності позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012 року № 0000142270, то суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позову в цій частині у зв'язку з наступним.

Приписами пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Водночас у відповідності до пп. 60.1.3 п. 60.1 та п. 60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Так, під час розгляду даної справи встановлено, що відповідне податкове повідомлення-рішення, яке містило зменшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначена за результатами документальної перевірки, а саме - податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 0000152270, яке є предметом розгляду у даній справі, надсилалось на адресу позивача та відповідно було отримано ним.

В контексті наведеного вище податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 року №0000142270 вважається відкликаним в силу закону, та наразі є таким, що не порушує права та інтереси позивача і не створює для нього жодного обов'язку.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69 - 71, 72, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателіт Компані ЛТД» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.02.2013 року № 0000152270.

3.В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Т.О. Скочок