Постанова № 47288505, 22.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року № 826/8753/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва ; Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 23 715 грн.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва проти задоволення позовних вимог заперечив, пояснивши, що механізм перевірки інформації щодо того, чи вперше особою придбавається житло, відсутній; позивачем не надано доказів того, що вона придбала житло вперше.

Відповідач - Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва пояснень на позов не надав, представника до судового засідання не скерував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

30.12.14 р. між Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_1 як покупець за договором придбала квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 139, 5 кв.м.

Укладений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №8570 30.12.14 р.

Право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно зареєстроване 30.12.14 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що нею отримано витяг.

При укладенні договору згідно вимог п. 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" позивачем сплачено 23 715 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, про що свідчить квитанція №2/15 від 29.12.14 р. на суму 23 715 грн. про сплату позивачем на рахунок УДК СУ у Голосіївському районі м. Києва 1% за придбання нерухомого майна.

Проте, згідно ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва листом від 16.01.15 р. з проханням повернути 23 715 грн. помилково сплаченого збору, проте листом від 12.02.15 р. №2233/02 відповідач відмовився задовольнити прохання позивача.

Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше тощо.

Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Станом на час придбання позивачем нерухомості 30.12.14 р., як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 р. №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Згідно пояснень позивача нею придбано майно вперше; до укладення договору купівлі-продажу від 30.12.14 р. інша нерухомість нею не придбавалася.

У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів твердження позивача про відсутність фактів придбання нею нерухомого майна (жилого приміщення) до укладення договору купівлі-продажу від 30.12.14 р.

Позивачем надано докази звернення до установ, які можуть частково надати інформацію щодо придбання позивачем нерухомого майна (жилого приміщення), а саме: звернення до Державної реєстраційної служби України та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», проте, листами від 18.02.15 р. №155/22-15-6 та від 30.01.15 р. №1052 (И-2015) у наданні відповідної інформації відмовлено.

Проте, навіть у випадку отримання вказаної інформації від вказаних установ вони не володіють повною інформацією щодо набуття позивачем права власності на житло.

Зокрема, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація щодо нерухомого майна, набутого після 01.01.13 р., тоді як інформація щодо попередньо укладених правочинів з набуття права власності на нерухоме майно згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не обов'язково має міститься в Реєстрі.

В свою чергу, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» володіє виключно інформацією щодо нерухомого майна на території м. Києва, тоді як інформація про нерухоме майно позивача на іншій території України у вказаного підприємства відсутня.

За таких обставин Пенсійний фонд України (в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва) зобов'язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору від 30.12.14 р. не вперше, а не вимагати від позивача доказів придбання ним житла вперше, які об'єктивно відсутні.

За відсутності відповідних доказів позивач має право на повернення суми сплаченого збору як помилково сплаченого за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.

Згідно відповіді Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 12.02.15 р. №2233/02 відповідних доказів не надано; відсутні вони і в матеріалах справи.

За таких обставин відмова відповідача повернути позивачу сплачену суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не може бути визнана обґрунтованою.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Одночасно суд зазначає, що згідно чинного законодавства збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів, а не стягуватися з Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва за судовим рішенням.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.13 р. №787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов'язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно, для стягнення позивачем помилково сплачених коштів Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.

Визнаючи вказану бездіяльність, а також зобов'язуючи відповідача вчинити певні дії, суд виходить за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача в порядку ч. 2 ст. 11 КАС України.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 помилково сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 23 715 грн. в порядку, визначеному чинним законодавством.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (03049, АДРЕСА_1) 2436 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева