Постанова № 47288416, 22.07.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. ЧернігівСправа № 825/2259/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

17.07.2015 об 11-30 год. Державна податкова інспекція у м. Чернігові звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, мотивуючи тим, що посадова особа, яка фактично проводить розрахункові операції, не допустила працівників ДПІ у м. Чернігові до проведення перевірки за наявності законних підстав. У звязку з цим працівниками ДПІ у м. Чернігові складено акт про відмову у допуску до проведення перевірки від 07.07.2015 № 7/21/НОМЕР_1, на підставі якого відповідно до звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, було прийнято рішення від 17.07.2015 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_2 На підставі п.п. 94.2.3. п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України необхідно підтвердити обґрунтування арешту.

Представник заявника в судовому засіданні подання підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні подання не визнала, зазначила, що приміщення, яке перевірялось працівниками податкового органу, орендується спільно нею та ФОП ОСОБА_3 відповідно до договорів оренди. На момент проведення фактичної перевірки орендований нею бар був закритий, оскільки сама ФОП ОСОБА_2 перебувала на відпочинку за межами міста. З офіціантом ОСОБА_4, котра в акті від 07.07.2015 № 7/21/НОМЕР_1 зазначена як особа, яка при проведенні перевірки відмовила в допуску до її проведення, не перебуває в трудових відносинах, сама вона від перевірки не відмовляється, оскільки немає підстав для накладення адміністративного арешту. Такі обставини вказують на неправомірність дій посадових осіб Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що в задоволенні подання має бути відмовлено з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрована реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції 02.09.1999 (а.с. 5-7) та з 05.09.1999 знаходиться на обліку у ДПІ у м. Чернігові, як платник податків.

На підставі наказу від 06.07.2015 № 243 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 06.07.2015 № 261, від 06.07.2015 № 262 (а.с. 9, 10, 11) працівниками Головного управління ДФС у Чернігівській області призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 за адресою: вул. Незалежності, 46, м. Чернігів (а.с.10).

Відповідно до акту від 07.07.2015 № 8/21/НОМЕР_1, направлення на проведення перевірки вручено офіціанту, ОСОБА_4, яка відмовилась від їх підписання (а.с. 12).

Згідно із актом від 07.07.2015 № 7/21/НОМЕР_1 про недопущення до перевірки, дана громадянка не допустила працівників Головного управління ДФС у Чернігівській області до проведення перевірки (а.с. 13).

На підставі звернення від 08.07.2015 про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с. 8) начальник ДПІ у м. Чернігові, керуючись п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України щодо неможливості проведення фактичної перевірки, прийняв рішення від 17.07.2015 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_2 (а.с. 14).

Перевірка ФОП ОСОБА_2 призначена за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 46.

Однак, відповідно до договору оренди приміщення під бар від 01.04.2015 № 2 (а.с. 25-26), ФОП ОСОБА_2 орендує тільки приміщення для розміщення бару, яке знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 46, площею 57 кв.м. (п.п. 1.1 п. 1). Строк дії договору до 01.08.2015 (п.п. 4.1 п. 4).

Іншу частину приміщення під кафе, згідно із наданим суду договором оренди приміщення від 01.04.2015, на правах оренди прийняв у користування ФОП ОСОБА_3, площею 123,5 кв.м. (п.п 1.1 п. 1 ) (а.с. 27-28). Строк дії договору до 01.08.2015 (п.п. 4.1 п. 4).

Таким чином, судом встановлено, що приміщення за вищевказаною в наказі на проведення перевірки адресою, орендується різними субєктами господарської діяльності.

В актах про відмову у допуску до проведення перевірки від 07.07.2015 № 7/21/НОМЕР_1 та відмову від підписання направлень на перевірку від 07.07.2015 № 8/21/НОМЕР_1, особою, яка проводила розрахункові операції та відмовилась від вчинення даних дій зазначена, офіціант ОСОБА_4

Проте, в судовому засіданні відповідачем надано договір про виконання функцій офіціанта від 06.07.2015, відповідно до умов якого виконавець (ОСОБА_4В.) зобовязується виконати за завданням замовника (ФОП ОСОБА_3О.) наступні функції: обслуговування банкету, сервірування столів, обслуговування споживачів, у строк з 06.07.2015 до 07.07.2015, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані функції (п.п. 1.1 п. 1) (а.с. 29-30).

Тобто, громадянка, яка вказана в актах, як така що відмовилась від писання направлень та така, котра не допустила до проведення фактичної перевірки, не перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 і не могла проводити розрахункові операції у відповідача. Згідно із наданим договором, ОСОБА_4 працювала у співорендаря відповідача ФОП ОСОБА_3

Однак, в судовому засіданні було зясовано, що представниками податкового органу при виході на перевірку та складенні відповідних актів, було не до кінця зясовано всі обставини справи, а саме: факт оренди приміщення за адресою вул. Незалежності, 46 різними фізичними особами-підприємцями та перебування офіціанта ОСОБА_4 у трудових відносинах з співорендарем ФОП ОСОБА_2

За таких обставин, відмова ОСОБА_4, від підписання направлення на перевірку та проведення фактичної перевірки не є підставоою для застосування до відповідача заходів, визначених п.п. 94.2.3 п. 94.3ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 16.1.9 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Згідно з п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Порядок застосування арешту майна платника податків передбачено ст. 94 ПК України.

Згідно п.п. 94.2.3 п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України - арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Суд звертає увагу, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обовязків, визначених законом. Оскільки в судовому засіданні не встановлено відмови платника податків у допуску посадових осіб органу податкової служби до проведення перевірки, застосування до неї адміністративного арешту є неправомірним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо - підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У відповідності до ч. 7 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України - суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 160-163, ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні подання Державній податковій інспекціі у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна