Постанова № 47288101, 17.07.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1969/15-а10 год. 46 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна Біопаливна Компанія» (далі, позивач, ТОВ «Південна Біопаливна Компанія» ) звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 6 квітня 2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими була нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 199825 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 850 грн. за порушення вимог валютного законодавства. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкова інспекція неправомірно проігнорувала договір про переведення боргу, укладений позивачем, компанією «Lapta Overseas LTD» та приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт», та подальший залік взаємних зустрічних вимог, яким взаємна заборгованість позивача та нерезидента була погашена у сумі 25000 дол. США, залік проведено у строки, що не перевищують встановлені Законом «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 строки для надходження товарів від нерезидентів. Законодавством України не заборонений залік взаємних вимог між резидентом України та нерезидентами, з моменту його проведення відсутня заборгованість нерезидента в іноземній валюті, а відповідно немає законодавчих підстав для нарахування пені ЗЕД на неіснуючу заборгованість. Таким чином, позивач вважає необгрунтованим та невідповідним законодавству нарахування пені в сумі 199825 грн. З аналогічних підстав ТОВ «Південна Біопаливна Компанія» вважає невідповідним законодавству нарахування штрафу у сумі 850 грн. за ненадання декларацій про валютні цінності що знаходяться за межами України через відсутність таких цінностей. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач (Державна податкова інспекція у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області) позов не визнає, мотивуючи тим, що актом документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Південна Біопаливна Компанія» доведено порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушено термін ввезення імпортної продукції в Україну.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову за його необгрунтованності. Що стосується переведення боргу на подальшого заліку взаємних зустрічних вимог, представник відповідача звертає увагу суду на те, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не ставить стягнення пені за порушення резидентами термінів, передбачених статтею 2 цього Закону, в залежність від обраного сторонами порядку проведення розрахунків, у тому числі й заснованих на заліку взаємної заборгованості резидента й нерезидента. Підставою для застосування встановлених Законом № 185/94 санкцій є лише факт порушення строку відповідного надходження товарів або повернення попередньої оплати в іноземній валюті. Договір переведення боргу на іншу особу суперечить приписам Закону № 185/94-ВР, та не допускається при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна Біопаливна Компанія» є юридичною особою, платником податків, здійснює зовнішньоекономічну діяльність, укладаючи контракти на поставку продукції з нерезидентами .

На підставі акту ДПІ у м. Херсоні від 24.03.15 № 60/21-03-22-03/37354036 про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 11.09.2013 №11/09 з нерезидентом - компанією «Lapta Overseas LTD» за період з 11.09.2013 по 24.03.2015, було встановлено порушення ТОВ «Південна Біопаливна Компанія»:

- статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями (далі - Закону № 185/94-ВР), а саме: не завершення імпортної операції по контракту від 11.09.2013 №11/09 з компанією «Lapta Overseas LTD» (British Virgin Islands), не надходження товару на 25000 дол. США,

- статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», із змінами та доповненнями, не надані до податкового органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2014, 01.04.2014, 01.07.2014, 01.10.2014, 01.01.2015, підприємством не задекларовано 25000 дол. США по контракту від 11.09.13 № 11/09 з компанією «Lapta Overseas LTD» .

В акті перевірки вказано, що позивачем був укладений контракт від 11.09.2013 №11/09 з нерезидентом «Lapta Overseas LTD» (British Virgin Islands) на імпортне постачання товару "Біопаливо Е-85" на загальну суму 2 млн. доларів США, строк дії контракту до 31.12.14. На виконання умов даного контракту позивачем здійснено передоплату (платіжне доручення від 16.09.2013 № 4) на користь нерезидента у сумі 25 000 дол. США. Згідно п.1 Постанови правління НБУ від 14.05.2013 №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валют» установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Термін надходження імпортного товару поданому контракту 15.12.2013. Імпортна продукція на територію України від нерезидента «Lapta Overseas LTD» на адресу ТОВ «Південна Біопаливна Компанія» на суму 25000 дол. СІІІА не надійшла. Станом на 24.03.2015 по імпортному контракту від 11.09.2013 №11/09 підприємство має прострочену дебіторську заборгованість на суму 25000 дол.СІІІА.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми вартості недопоставленого товару.

На порушення вимог статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 06.11.1997 №1246/97, ТОВ «Південна Біопаливпа Компанія» не надані до податкового органу Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, підприємством не задекларовано 25000 дол. США по контракту від 11.09.13 № 11/09.

Акт перевірки підписаний позивачем із запереченнями про те, що в акті перевірки перелік документів відображений не в повному обсязі, господарська діяльність не описана згідно бухгалтерського обліку підприємства.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР за висновками акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.15 № НОМЕР_1 про нарахування суми грошового зобовязання по платежу: пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 199825 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000982200 про збільшення грошового зобов'язання зі штрафних санкцій у розмірі 850 грн. за порушення ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».

Позивач надав суду докази оскарження податкових повідомлень-рішень до Головного управління ДФС у Херсонській області та Державної фіскальної служби України, які залишили скарги платника без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 2 вказано Закону № 185/94-ВР передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно пункту 1 Постанови Правління НБУ від 14.05.2013 №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» установлено, що розрахунки за операціями з експорт) та імпорту товарів, передбачені у статтях 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Стаття 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначає, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», з метою повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, зобов'язано суб'єктів підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк:продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально. Відповідальність резидентів за порушення вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей передбачено пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п. 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердж. постановою Правління НБУ від 08.02.00 № 49 у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Податковою інспекцією не взято до уваги надані позивачем до перевірки документи, які свідчать про те, що згідно з контрактом № 16/03 від 16.03.12 ( з додатками) укладеним між приватним підприємством Багатопрофільна фірма Інтеркрайт (продавець) та компанією Lapta Overseas LTD (покупець), продавець продає, а покупець покупає «Біопаливо для двигунів внутрішнього згорання Е-95-40», в кількості 210 тон за ціною 1113 доларів США за тону. На виконання даного контракту покупець отримав попередню оплату.

13.09.13 приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» ( первісний боржник), компанією «Lapta Overseas LTD» (кредитор) та ТОВ "Південна Біопаливна компанія" (новий боржник) був укладений договір переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе борг (грошове зобовязання) в розмірі 230750 доларів США, який виник на підставі контракту № 16/03 від 16.03.12 на поставку біопалива, укладеного між кредитором та первісним боржником. Новий боржник, яким є позивач, зобовязався виконати зобовязання первісного боржника та повернути кредитору попередню оплату в сумі 230750 доларів США у звязку з не здійсненням відвантаження товару.

16.09.13 між компанією «Lapta Overseas LTD» та ТОВ "Південна Біопаливна компанія" була укладена додаткова угода до контракту № 11/09 від 11.09.13 про припинення дії контракту, повернення нерезиденту грошових коштів не пізніше 01.06.15. Листом № 045 від 16.09.13 позивач просив нерезидента вважати оплату за платіжним дорученням № 4 від 16.09.13 на суму 25000 доларів США як повернення грошових коштів згідно договору переведення боргу від 13.09.13, на що компанія «Lapta Overseas LTD» погодилась (лист № 09-16/13-1 від 16.09.13). Таким чином позивач та нерезидент здійснили взаємозалік зустрічних грошових зобов'язань один перед одним в розмірі 25000 доларів США.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Факт несвоєчасного надходження імпортної продукції позивачу на суму 25000 дол. США за контрактом № 11/09 не знайшов свого підтвердження матеріалами справи. Зміст вищевказаниго контракту, додаткових угод до нього, договору переведення боргу, листування з нерезидентом свідчить про те, що у позивача та компанії Lapta Overseas LTD виникли взаємні майнові вимоги, а саме: борг компанії становить 25000 дол. за припиненим контрактом від 11.09.13, борг позивача за договором переведення боргу становить 230750 доларів США. Залік на суму 25000 доларів США проведений 16.09.13, тобто у строки, що не перевищують встановлені Законом «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки для зарахування виручки від нерезидентів.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що названий Закон не ставить стягнення пені за порушення встановлених термінів зарахування виручки в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у залежність від причин, з яких ці терміни порушено, підставою для застосування встановлених цим Законом санкцій є лише факт порушення терміну відповідного зарахування виручки в іноземній валюті. Закон України від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлює, що субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України. Згідно п. 11.2 контракту № 11/09 він регулюється матеріальним правом України. Відносини позивача (резидента України) з нерезидентом засновані на взаємній угоді між ними, а тому вони є цивільно-правовими. У цих відносинах допускається припинення зобовязань шляхом зарахування однорідних вимог згідно Цивільного кодексу України. Базове законодавство свідчить про правомірність припинення зобов'язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, ч. 1 ст. 601 ЦКУ передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Жодних обмежень для експортних чи імпортних операцій ЦКУ не встановлює.

Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Крім того, відповідно до п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердж. постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136, експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Угода про залік зустрічних вимог ніким не оспорювалась, судом не визнана недійсною. Проведення заліку взаємної заборгованості з нерезидентом означає, що у нерезидента відсутній обов'язок повернення резиденту України - позивачу іноземну валюту або товар, з моменту проведення заліку відсутня заборгованість нерезидента в іноземній валюті, а відповідно немає законодавчих підстав для нарахування пені на неіснуючу заборгованість.

Законом № 185/94-ВР дійсно не передбачає залік взаємних вимог як підстави припинення зобов'язання. Але цей нормативний акт і не забороняє та не виключає такої можливості припинення зовнішньоекономічних контрактів як залік зустрічних майнових вимог. Отже, здійснення зарахування зустрічних вимог не пору шує норм цього Закону. Відповідно до ст. 2 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України, а також принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні ЗЕД тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів місцевих органів управління, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України. Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність», в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється (ст. 5 Закону ).

Посилання відповідача на неприпустимість заліку взаємних вимог у зовнішньоекономічній діяльності та суперечності угоди про перевід боргу чинному законодавству суд вважає таким, що не ґрунтується на будь-якій нормі законодавства, якими була б встановлена така заборона.

Та обставина, що НБУ не зняв з контролю дану операцію розрахунку з нерезидентом, не впливає на відносини сторін, оскільки до повноважень Національного банку України відповідно до Закону України "Про Національний банк України " не входить розгляд схем проведення суб'єктами господарювання фінансових операцій з метою визначення правомірності дій цих суб'єктів або дозвіл на такі дії.

Аналіз судової практики свідчить на користь платника, так в ухвалі ВАСУ від 18.03.2014 р. у справі № К/9991/5337/11 зазначено, що навіть при здійсненні операцій, які підпадають під валютний контроль, наявність належним чином оформлених документів припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136. Обмежень щодо укладання договору про відступлення права вимоги чинним законодавством не передбачено, отже відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу пені за порушення термінів, передбачених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та відповідно про відсутність порушень позивачем порядку декларування валютних цінностей за межами України. Позов задовольняється в повному обсязі.

Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю " Південна Біопаливна Компанія".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 6 квітня 2015 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь товариству з обмеженою відповідальністю "Південна Біопаливна Компанія" (код ЄДРПО 37354036) з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 401 грн. 36 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 липня 2015 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 9.2.1