Постанова № 47288064, 23.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2015 р. № 820/6958/15

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до вислуги років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС періоду військової служби з 01.08.1987 року по 25.06.1992 року та не виплати йому останньої, також просить суд зобов'язати відповідача поновити його порушене право.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що оскаржувана бездіяльність відповідача порушує його законні права, свободи та інтереси, що потребує судового захисту.

Позивач надав до суду заяву про вирішення справи у письмовому провадженні.

Відповідач, який належними чином, згідно до ст. 35 КАСУ, повідомлений про судовий розгляд справи, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав, що дає підстави суду вирішити справу за його відсутності та без позивача на підставі наявних матеріалів справи, у відповідності до ст. 128 ч. 6 КАСУ.

Дослідивши письмові докази справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач), підполковник міліції запасу проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу, остання посада - старший інспектор з ОД відділу організації реєстраційно - екзаменаційної роботи УДАІ ГУМВС України в Харківській області (далі - відповідач).

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 20.05.15 р. № 219о/с позивача з 20 травня 2015 року було звільнено в запас Збройних Сил України за станом здоров'я (пункт «Б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. № 114).

В даному наказі відповідачем вислуга років позивача на день звільнення була обрахована наступним чином: у календарному обчисленні - 27 років 11 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 03 місяців 22 днів.

Вислуга років для нарахування вихідної грошової допомоги в даному наказі була обчислена тривалістю 23 року 01 місяць 04 дня без врахування періоду навчання у військово-навчальному закладі - Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі (з 01.08.1987 р. по 25.06.1992 р.).

Не погодившись з таким розрахунком вислуги років для нарахування вихідної грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача з проханням роз'яснити, у зв'язку з чим до розрахунку вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги йому не було включено період навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі.

На що йому було надано роз'яснення про те, що одноразова грошова допомога про звільненні зі Збройних Сил мені повинна була бути виплачена Міністерством оборони України.

Враховуючи останнє, позивач звернувся з листом щодо виплати грошової допомоги при звільненні до Міністерства оборони України.

ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 24 червня 2015 року №248/3/9/1/456 йому була надана відповідь про те, що відповідно до статті 302 Положення про грошове забезпечення військовослужбовців ОСОБА_3 армії та ОСОБА_4 флоту, яке введено в дію наказом Міністра оборони СРСР від 14.08.1978 р. № 075 (далі Положення № 075), вихідна допомога військовослужбовцям строкової служби, звільненим з військової служби з присвоєнням офіцерських звань, в тому числі безпосередньо по закінченню військово-навчальних закладів, не виплачувалася.

Відповідно до пункту 2 розпорядчої частини наказу Міністра оборони України від 05.03.2001 р. №75 «Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» (далі - Наказ № 75), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 2001 р. за № 251/5442, та абзацу другого пункту 3 Переліку наказів і директив, які втратили чинність, скасовані та не застосовуються у Збройних Силах України (Додаток до Наказу № 75), що набрали чинності через 10 днів після реєстрації в Міністерстві юстиції України (пункт 3 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»), наказ Міністра оборони СРСР від 14 серпня 1978 року № 075 визнано таким, що не застосовується у Збройних Силах України з 01 квітня 2001 року.

Після чого, ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача з проханням зарахувати до вислуги років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні періоду навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі, а також провести перерахунок та здійснити виплату йому зазначеної одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

Листом відповідача від 22 червня 2015 року № 7/7431 позивачеві була надана відповідь про відмову у задоволенні даного прохання щодо зарахування до вислуги років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні періоду навчання курсантом у військово-навчальному закладі - Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі.

Суд не погоджується з останнім та при вирішенні даного спору, враховує наступні обставини та нормативні положення.

Так, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2, частини 1 статті 9 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами, далі - Закон № 2262), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, в тому числі особам начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї Постанови № 393.

Пунктом 1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262 особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років

- (зараховуються, зокрема: військова служба в Збройних Силах України (абзац 2 пункту 1); служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду (абзац 3 пункту 1);

- дійсна військова служба у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (абзац 9 пункту 1).

В свою чергу, як вбачається з послужного списку позивача, до прийняття на службу в органи внутрішніх справ, він був курсантом у військово-навчальному закладі - Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі (з 01.08.1987 р. по 25.06.1992 р.), оскільки:

- відповідно до Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» (в редакції, яка була чинною в період з 03.07.1987 року по 12 травня 1992 року):

- військова служба складається з дійсної військової служби і служби в запасі Збройних Сил СРСР (стаття 5);

- громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, є військовослужбовцями, а ті, які перебувають в запасі - військовозобов'язаними (стаття 6);

- солдати, матроси, сержанти і старшини, які проходять дійсну військову службу в межах строків, встановлених цим Законом, вважаються перебуваючими на дійсній строковій військовій службі (частина 3 статті 8);

- громадяни, прийняті у військово-навчальні заклади, перебувають на дійсній військовій службі та є курсантами. На них поширюються обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони і члени їх сімей користуються правами, пільгами і гарантіями, передбаченими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей (частина 2 статті 11).

Суд зазначає також, що постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХП «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» (далі - Постанова № 1545) було встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Таким чином, відповідно до Постанови № 1545 Закон СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» діяв в Україні до 12 травня 1992 року, тобто до набрання чинності Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХП «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) згідно з постановою Верховної Ради України від 25 березня 1992 року № 223 З-XII «Про порядок введення в дію Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до Закону № 2232 (в редакції, яка була чинною з 12.05.1992 року по 20.06.1993 року):

- щодо загального військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу (абзац 4 частини 3 статті 1);

- встановлюються такі види військової служби, зокрема, військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів (абзац 7 частини 1 статті 2).

Таким чином, виходячи з вищезгаданих положень нормативно-правових актів, як колишнього Союзу РСР, так і України, вбачається, що до прийняття на службу до органів внутрішніх справ, тобто до 20.09.1992 року, позивач був курсантом у військово-навчальному закладі - Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі (з 01.08.1987 р. по 25.06.1992 р.), що підтверджується його послужним списком, а відтак у відповідності до абзаців 2, 9 пункту 1 та абзацу 8 пункту 10 Постанови № 393 вказаний період (з 01.08.1987 року по 25.06.1992 року) повинен бути зарахований позивачеві до вислуги років в календарному обчисленні для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що на час звільнення зі Збройних Сил згідно пункту 14 Постанови № 393 вказана грошова допомога підлягала виплаті позивачеві за рахунок коштів Міністерства оборони України, то вони безпідставні та спростовуються наступним.

Так, згідно підпункту «А» пункту 19 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93 «Про тимчасові положення про проходження військової служби громадянами України військове звання лейтенанта присвоюється, зокрема, випускникам вищих військово - навчальних закладів, кафедр (факультетів, відділень) військової підготовки вищих навчальних закладів з рівнем підготовки не нижче магістра, а також курсантам і студентам, зарахованим до цих закладів до 1993 року. Звання лейтенанта запасу військовослужбовцям, які звільняються з військової служби. присвоюється безпосередньо після закінчення військово-навчального закладу.

В подальшому відповідно до пункту 342 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 25 червня 1992 року № 204 (копія додається, далі - Наказ № 204) мені після закінчення Харківського вищого військового авіаційного інженерного училища згідно статті 19 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, присвоєно військове звання «лейтенант» по запасу та звільнено з дійсної військової служби.

Водночас Наказом № 204, на підставі якого припинилися правові відносини, пов'язані з проходженням позивачем військової служби, не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірах, що відповідало вимогам чинної на той час статті 302 Положення № 075, згідно якої вихідна допомога військовослужбовцям строкової служби, звільненим з військової служби з присвоєнням офіцерських звань, в тому числі безпосередньо по закінченню військово-навчальних закладів, не виплачувалася.

Абзацом 1 пункту 10 Постанови № 393 (в редакції, яка була чинною станом на дату видання Наказу № 204 та звільнення позивача з військової служби, тобто на 25.06.1992 року) було передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

Окрім того, позивач в період навчання курсантом у військово-навчальному закладі - Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі (з 01.08.1987 р. по 25.06.1992 р.), у відповідності до Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» (в редакції, яка була чинною в період з 03.07.1987 року по 12 травня 1992 року) та Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХП «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка була чинною з 12.05.1992 року по 20.06.1993 року) був військовослужбовцем строкової служби, в тому числі під час навчання курсантом у військово-навчальному закладі - Харківському вищому військовому авіаційному інженерному училищі.

За таких умов, підстав для нарахування та виплати позивачеві за рахунок коштів Міністерства оборони України (пункт 14 Постанови № 393 в редакції, чинній станом на 25.06.1992 року) одноразової грошової допомоги в 1992 році після закінчення Позивачем військово-навчального закладу - Харківського вищого військового авіаційного інженерного училища, не було, оскільки позивач станом на 25.06.1992 року вважався таким, що не набув права на отримання такої грошової допомоги.

Згідно частини 6 статті 9 цього ж Закону № 2262, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відповідно до абзаців 5, 7 пункту 10 Постанови № 393 зазначеним в абзаці 1 цього пункту військовослужбовцям і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Суд зазначає, що згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку відповідач таких доказів не надав, що дає суду підстави вважати оскаржувану бездіяльність відповідача протиправною та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Згідно до ст. 94 КАСУ, позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС періоду військової служби з 01.08.1987 року по 25.06.1992 року та не виплати йому останньої.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Раднаркомівська, буд. 5, код ЄДРПОУ: 08592313) зарахувати ОСОБА_1 до строку календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС періоду військової служби з 01.08.1987 року по 25.06.1992 року та провести перерахунок, нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням періоду дійсної військової служби з 01.08.1987 року по 25.06.1992 року та з урахуванням раніше виплаченої одноразової грошової допомоги.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (61038, м. Харків, Салтівське шосеАДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністратиного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.