Ухвала суду № 47286678, 31.07.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/1116/14 Провадження № 22-ц/795/1453/2014 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Пархоменко П. І. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 червня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, своїм рішенням суд першої інстанції позбавив банківську установу права стягнути заборгованість з боржника в звязку з неповним дослідженням матеріалів судової справи. Апелянт вважає, що строк дії договору передбачено п.4.2. Договору, в якому сторони погодили, що строк дії Договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником зобовязань за цим договором. Вказаний пункт договору означає, що строк дії договору не є припиненим й на сьогоднішній день, а відтак, не є пропущенням строків позовної давності, оскільки зобовязання за договором не є виконані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 в судове засідання подала клопотання про застосування судом строку позовної давності, оскільки з моменту укладення договору та здійснення останнього платежу минуло більше трьох років, представник банку не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, посилаючись на положення ч.4 ст.631 ЦК України (закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 23 липня 2007 року було укладено кредитний договір №001-24008-230707 про надання на споживчі цілі кредиту в сумі 1347 грн. 50 коп. на строк 18 місяців з кінцевим терміном повернення до 22 січня 2009 року (а.с.6-8).

ПАТ «Дельта Банк» умови даного кредитного договору виконало належним чином. ОСОБА_5 умови зазначеного кредитного договору виконувала неналежним чином, кошти по кредиту сплачувала не повністю, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 27 лютого 2014 року склала 1918 грн. 91 коп., в тому числі: 1189 грн. 49 коп. заборгованість за сумою кредиту, 42 грн. 11 коп. заборгованість за відсотками, 683 грн. 31 коп. заборгованість за комісіями.

У відповідності до вимог ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 5 статті 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норми ст.629 ЦК договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з розрахунку, наданого представником банку, останній платіж відповідачкою внесено 16 вересня 2008 року (а.с.14-15).

Позивач звернувся до суду з позовом 12 травня 2014 року.

Відповідач заявила клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.40).

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і ухвалив правильне рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги щодо продовження зобовязання, так як договір укладений між відповідачем і банком на необмежений період часу, не спростовують вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки таке твердження суперечить вимогам ст.252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а в самому договорі чітко вказаний строк його виконання.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст.57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: